Постанова № 29983694, 28.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року 16:38 № 826/1814/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Могунція-Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002252280 від 12.06.2012, за участі представників сторін:

представник позивача Невмержицька І.М.;

представник позивача Астахова Г.О.,

представник відповідача Шаповалов А.О.;

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Могунція-Україна" (далі - позивач, ПрАТ "Могунція-Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002252280 від 12.06.2012 (далі - ППР № 0002252280).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1814/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/1814/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.04.2012 по 18.05.2012 працівниками ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 25.05.2012 № 139/1-22-80-21667547 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 129 656,00 грн., у тому числі за III квартал 2009 року в сумі 35 469,00 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 94 187,00 грн.), внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002252280, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів на суму 162 070,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 129 656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 414,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПрАТ "Могунція-Україна", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).

Відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 7.3.2 та пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР здійснено перерахунок валових витрат по імпортованих товарах (харчові добавки) на момент їх оплати, чим завищено валові витрати всього у сумі 518 623,00 грн., в т.ч. за III квартал 2009 року у сумі 141 874,00 грн. та за IV квартал 2010 року в сумі 376 749,00 грн.

Із заперечень відповідача вбачається, що до даного висновку він дійшов у зв'язку із застосуванням пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР з посиланням на роз'яснення ДПА України, надані у листах від 31.01.2004 № 1557/15-1117 та від 06.08.2005 № 7497/6/15-2315.

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач імпортував товар на підставі наступних контрактів, укладених з нерезидентами:

- контракт № 8 від 24.03.2003, укладений між позивачем та компанією "Дж.Ретенмайер & Сон", Гмбх+Ко, Німеччина;

- контракт № 3 від 14.01.2000, укладений між позивачем та АТ "Могунція Інтернешенел", м. Базель, Швейцарія;

- контракт № 12 від 10.05.2005, укладений між позивачем та фірмою "INTERMIK" Sp. z o. o., PL-01-747, м. Варшава, Польща;

- контракт № 17 від 21.05.2008, укладений між позивачем та компанією Scanflavour A/S, Данія.

Валютою вищевказаних контрактів встановлено Євро. Відповідні товари імпортувалися (закупалися) на умовах післяоплати.

При імпорті товарів першою подією було отримання товарів, а датою формування валових витрат була дата оприбуткування товарів по вантажно-митним деклараціям (далі -ВМД).

При цьому, суд звертає увагу, що визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентами не вбачається можливим, оскільки балансова вартість валюти стає відомою тільки після проведення купівлі валюти та фактичного розрахунку з нерезидентом.

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті за період, що перевірявся, було передбачено п. 7.3 Закону № 334/94-ВР.

Згідно пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Зі змісту пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР вбачається, що дана норма застосовується у випадку продажу товарів платником податку.

Разом з тим, позивачем було придбано товари, відтак, застосуванню підлягає пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та норма пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, на яку законодавцем здійснено посилання у змісті пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Так, згідно пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Відтак, вимоги вказаної норми зобов'язують підприємства відображати витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти, що і було фактично зроблено позивачем.

Крім цього, суд звертає увагу, що податковим органом не було взято до уваги той факт, що коригування валових витрат позивачем у зв'язку з придбанням валюти здійснювалось як в сторону збільшення валових витрат, так і в сторону їх зменшення, коли курс валют зменшувався.

Судом встановлено, що відповідачем було взято до уваги лише завищення валових витрат позивача на 518 623,22 грн. та не враховано їх зменшення на 527 892,66 грн. за 2010 рік та І квартал 2011 року у зв'язку з придбанням валюти по курсу нижчому, ніж вказано в ВМД, що свідчить про неоднакове трактування відповідачем норм податкового законодавства. У випадку однакового застосування норм податкового законодавства контролюючий орган мав би включити до збільшення валових витрат суму в розмірі 527 892,66 грн. та зменшити податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 131 973,16 грн.

Суд вважає доцільним зазначити, що зміст норми пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР чітко встановлює порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

Відтак, балансова вартість іноземної валюти має розраховуватися за курсом, що діяв на дату оплати товару, тобто дати понесення витрат з купівлі іноземної валюти, а не фактичного отримання товару.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про обов'язок платника податків відносити на валові витрати суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів, суперечать чинному законодавству.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2011 у справі К-9969/07 (колегія суддів у складі головуючого Шипуліної Т.М., суддів Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Рибченка А.О.); ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.08.2011 у справі К/9991/26329/11 (колегія суддів у складі головуючого Рибченка А.О., суддів Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.); ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.09.2011 у справі К-9991/20068/11 (колегія суддів у складі головуючого Бившевої Л.І., суддів Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.); ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.09.2012 у справі К-27431/10 (колегія суддів у складі головуючого Степашка О.І., суддів Островича С.Е., Федорова М.О.); ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2012 у справі К-2901/09 (колегія суддів у складі головуючого Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ПрАТ "Могунція-Україна" правомірно, у відповідності до вимог пп. 7.3.1, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР було віднесено до валових витрат витрати, пов'язані із придбанням валюти на дату розрахунків із нерезидентами, та застосовано однаковий підхід як до збільшення валових витрат, так і до їх зменшення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.3.2 та пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР є протиправним, тому ППР № 0002252280 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Могунція-Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Могунція-Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002252280 від 12.06.2012.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на користь приватного акціонерного товариства "Могунція-Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 620,71 грн. (одна тисяча шістсот двадцять грн. 71 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова