Постанова № 29983521, 15.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

15 січня 2013 року 12:42 год. №2а-16011/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Єрмаковій О.А.,

представників: позивача - Липського М.І., відповідача - Огнарьова Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод полімерних матеріалів "Союз" (далі - ТОВ "ЗПМ "Союз") до Дер-жавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 №0003172230,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ЗПМ "Союз" просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26.07.2012 №0003172230 про нарахування 114274 грн. ПДВ.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов. Позов обґрунтовано відсутністю зазначених в акті перевірки порушень пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168) та п. 187.3 ст. 187 ПК та неправомірністю спірного грошового нарахування у зв'язку з помилковістю і без-підставністю висновків перевірки про те, що укладений з ЗАТ "Макрохім" договір поставки від 17.06.2010 №ПЭ0022-10 є договором товарного кредиту, а також щодо віднесення штраф-них санкцій, які не нараховувалися і не сплачувалися, до процентів за товарним кредитом.

Представник відповідача не визнав позов та усно заперечив проти його задоволення, пославшись на висновок перевірки про заниження позивачем ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, оформлену актом від 12.07.2012 №211/1-22-30-32551563.

В акті серед іншого зазначено про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 і п. 187.3 ст. 187 ПК та заниження ПДВ на загальну суму 94991 грн.

Судом встановлено, що на підставі даного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 №0003172230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 114274 грн. (у т.ч.: 94991 грн. - основний платіж, 19283 грн. - штрафні санкції).

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналогічну норму містить п. 187.1 ст. 187 ПК, що набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 187.3 ст. 187 ПК у разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

Перевіркою та судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ "Макрохім" укладено договір поставки від 17.06.2010 №ПЭ0022-10, згідно з яким Постачальник (ЗАТ "Макрохім") зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "ЗПМ "Союз"), а Покупець прийняти та оплатити поліетилен в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 6.1 договору визначено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату постав-леної продукції в строк, що не перевищує 21 календарний день з дати поставки продукції. Відповідно до п. 10.3 договору, у випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно наведеного на с.с. 33, 36 акта перевірки опису, зміст порушення полягає в тому, що позивач не включив до складу податкових зобов'язань з ПДВ проценти по товарному кредиту, що наданий Постачальником ЗАТ "Макрохім", які у періоді, що перевірявся, позивачем не нараховувалися та не сплачувалися.

Однак, вочевидь вбачається помилковість зазначених висновків перевірки, які прямо суперечать пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 і п. 187.3 ст. 187 ПК та дійсним обставинам справи, адже в даному випадку позивач не здійснював поставку товарів (робіт, послуг) на користь ЗАТ "Макрохім" і не являвся постачальником таких товарів, робіт (послуг) взагалі і на умовах товарного кредиту зокрема, тому позивач не ніс зобов'язання з обчислення і нара-хування податкових зобов'язань з ПДВ. Водночас передбачена п. 10.3 договору пеня не є поставкою товарів, робіт (послуг) у розумінні ст. 3 Закону №168 та 185.1 ст. 185 ПК.

Також, безпідставними і невідповідними пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 ПК є твердження відповідача про наявність відносин товарного кредиту між позивачем та ЗАТ "Макрохім", оскільки договір поставки від 17.06.2010 №ПЭ0022-10 не передбачає на-дання товарів з відстрочкою розрахунків та під процент. Водночас пеня за порушення визначеного договором строку розрахунків за поставлений товар є мірою відповідальності та не є процентом за використання отриманих у кредит товарів, як невірно і всупереч умовам договору та п. 1.10. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" і пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК вважає відповідач.

Окремо слід зазначити, що акт перевірки не містить чіткого і конкретного опису суми заниження ПДВ в розмірі 94991 грн. з посиланням на відповідні господарські операції та первинні документи. В ході розгляду справи жодних пояснень по суті спору та відповідних спростувань доводам позивача, наведеним у позовній заяві та наданим його представником в судовому засіданні, представник відповідача не надав.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 і п. 187.3 ст. 187 ПК є нормативно-необґрунтованими, документально не під-твердженими та спростовують вищевикладеним, у зв'язку з чим зазначений в акті перевірки факт заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на 94991 грн. не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Отже, спірне грошове нарахування є неправомірним, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 138, 158- 163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод полімерних матеріалів "Союз".

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.07.2012р. №0003172230.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод полімерних матеріалів "Союз" судовий збір у розмірі 1142 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому ст.ст. 185- 187 КАС. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко