Рішення № 29981621, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/346/13 06.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 20 959,22 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Чеботарьова І.Г. - предст. за довір.;

від відповідача: Святюк С.П. - предст. за довір.

Рішення прийняте 06.03.2013 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 25.02.2013 до 06.03.2013.

У судовому засіданні 06.03.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 20 959,22 грн., з яких: 13 198,82 грн. - пеня, 5 204,77 грн. - інфляційні втрати, 2 555,63 грн. - проценти річні, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 порушено провадження у справі № 910/346/13, розгляд справи призначено на 30.01.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013, на ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.02.2013.

У судовому засіданні 25.02.2013 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання судом задоволене.

У судовому засіданні 25.02.2013 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06.03.2013.

У судовому засіданні 06.03.2013 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-5 ПАТ "Київенерго" №14/2270/11 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 249 553 тис. куб. м.

Згідно із п. 3.3. договору приймання-передачі газу, поставленого позивачем у відповідному місяці продажу, оформлюється актами приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Як передбачено п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30-відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату природного газу, спожитого у грудні 2011, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 198,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 5204,77 грн. та проценти річні у розмірі 2 555,63 грн.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність вини у порушенні зобов'язання та недоведеність позивачем факту наявності збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як пояснив представник позивача та як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, відомості платежів та наданого позивачем розрахунку, відповідач несвоєчасно оплатив природний газ, поставлений позивачем у грудні 2011, чим порушив свої зобов'язання передбачені Договором на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-5 ПАТ "Київенерго" №14/2270/11 від 30.09.2011.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1. договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем природного газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 198,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 204,77 грн. та проценти річні у розмірі 2 555,63 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 194,38 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком суду:

2597188,17 х 100,2/100 - 2597188,17 = 5 194,38.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу у визначені договором строки і не надав доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали своєчасному здійсненню вказаного обов'язку. Враховуючи, що відповідачем також не надано підтверджень тяжкого майнового стану та не наведено інших, крім майнових, інтересів, що заслуговують на увагу, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 20 948,83 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 13 198,82 грн. (тринадцять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 82 коп.) - пені, 5 194,38 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 38 коп.) - інфляційних втрат, 2 555,63 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 63 коп.) - процентів річних, 1608,70 грн. (одну тисячу шістсот вісім гривень 70 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.03.2013

Суддя М.Є. Літвінова