Постанова № 29980544, 13.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9601/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Денісова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ант Япи» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2012 №0005572203, №0005562203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ант Япи» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компанія «МКС Донстройсервіс», ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ПП «Сузір'я Альпіонн» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатом якої складено акт від 19.06.2012 №396/22-3/35573003 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено суму податку на прибуток в 1 кварталі 2011 року на суму 234443,0 грн.; ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в лютому 2011 року на суму 304357,0 грн.

На підстав акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 №0005562203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 450536,0 грн. (за основним платежем 304357,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 152179,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 №0005572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 293041,0 грн. (за основним платежем 234433,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58608,0 грн.).

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку позивача обґрунтовується нікчемністю господарських договорів укладених позивачем з ТОВ «Компанія «МКС Донстройсервіс», ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ПП «Сузір'я Альпіонн».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення Позивачем ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в лютому 2011 року на суму 304357,0 грн. є обґрунтованим.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс» укладено договір на виконання підрядних робіт №21-02-11 від 21.02.2011, предметом якого є комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Громадський центр».

Крім того, між позивачем та ТОВ «Арт-Центр «Калаф» укладено договір на виконання підрядних робіт від 02.02.2011, предметом якого є комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Громадський центр».

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Компанія «МКС Донстройсервіс», ТОВ «Арт-Центр «Калаф» недійсними у судовому порядку.

Також, ДПІ не надано доказів, які б свідчили, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів. Зміст зазначених угод не суперечить положенням цивільного законодавства.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вже було зазначено, на виконання вказаних договорів ТОВ «Компанія «МКС Донстройсервіс» і ТОВ «Арт-Центр «Калаф» були виконані підрядні роботи, що підтверджують податкові накладні, а також первинні документи бухгалтерського обліку, досліджені перевіряючими під час проведення перевірки. Такі обставини не заперечувались відповідачем, як під час проведення перевірки, так і в судовому засіданні.

Так, на виконання умов договору ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс» надано довідку про вартість виконаних робіт, акт форми КБ-2В №1 від 28.02.2011, податкову накладну від 22.02.2011, копії яких долучено до матеріалів справи. Як вбачається з акту перевірки, згідно банківської виписки позивачем перераховано ТОВ «Будівельна компанія «МКС Донстройсервіс» грошові кошти в сумі 1125280,00 грн.

В свою чергу, на виконання умов договору ТОВ «Арт-Центр «Калаф» надано акт форми КБ-2В №1 за лютий 2011 року, податкову накладну від 28.02.2011, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи. Як вбачається з акту перевірки станом на 28.02.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Центр «Калаф» значиться кредиторська заборгованість в сумі 700859,66 грн.

Податковим органом не надано зауважень щодо перелічених первинних документів.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається.

Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав і ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 05.07.2012 року №0005572203, №0005562203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.