Рішення № 29980085, 11.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2013 р.Справа № 5017/3138/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Семагро"

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Селена"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення

про стягнення 66 800 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Янишен В.П. за довіреністю

від відповідача: Прохода Ю.Л. за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: ТОВ „СЕМАГРО" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення сплаченої за договором суми, в якому просить суд стягнути з ПрАТ „Селена" збитки в сумі 66800 грн., які спричинені позивачу внаслідок поставки насіння соняшнику неналежної якості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного з відповідачем договору придбав у відповідача насіння соняшнику у кількості 341 кг вартістю 66800 грн., яке висіяне позивачем на ділянці гібридизації площею 75 га (Чаплинський район Херсонської області). Але, в процесі вирощування цього насіння виявлено, що в рядках материнської лінії від 5% до 10% нетипових рослин (ауткроси) та вирішено видалити нетипові рослини материнської форми та перевірити схожість материнської лінії, про що комісією у складі представників позивача, ТОВ „ТД „Зоря-плюс" та відповідача, якого представляв працівник автора сорту селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Ганжело М.Г., складений акт обстеження від 08.07.2012р. В подальшому актом бракування насінницького посіву №1 від 19.07.2012р. посів на вказаній земельній ділянці гібридизації був визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативних документів та був вилучений із числа насіннєвих. 23.07.2012р. результатом аналізу насіння за №647/648 підтверджено некондиційність вказаної материнської форми насіння соняшника та за результатом аналізу насіння за №658-659 від 08.08.2012р. підтверджено, що насіння по схожості не відповідає стандарту ДСТУ 2240-93 та підлягає заміні. Таким чином, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за договором, передав позивачу батьківські форми соняшнику, якість яких не відповідає наданому документу, а також вимогам нормативних документів, а їх посів вилучений із числа насіннєвих. Відповідно до ч.5 ст.268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товару, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

З огляду на те, що в описовій частині позовної заяви позивач в якості правового обґрунтування позовних вимог посилається на ч.5 ст.268 ГК України, якою позивачу надано право вимагати повернення сплаченої за товар суми, а в прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, право на стягнення яких врегульовано іншими правовими нормами ЦК і ГК України, суд в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.11.2012р. зобов'язав позивача уточнити правове обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.

На виконання вимог суду позивач надав уточнення правового обґрунтування позовних вимог (т.2, а.с.66), в яких посилається на те, що в результаті продажу відповідачем батьківських форм соняшнику, якість яких не відповідає наданому документу, а також вимогам нормативних документів, що призвело до вилучення їх посіву із числа насіннєвих, позивачу були завдані збитки у розмірі сплаченої суми 66800 грн., а тому позивач вправі вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі сплаченої за товар суми 66800 грн. за продаж товару неналежної якості. Також позивач посилається на те, що передання відповідачем позивачу насіння неналежної якості підтверджується актом обстеження посіву насіннєвого соняшнику „Славсон" від 08.07.2012р., актом попереднього обстеження насінницького посіву від 10.07.2012р. №1, актом бракування насінницького посіву №1 від 19.08.212р., результатом аналізу насіння №647/648 від 23.07.2012р. та результатом аналізу насіння №658/659 від 06.08.2012р.

В обґрунтуваннях підстав залучення до участі у справі Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позивач посилається на те, що на підставі укладеного з Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення ліцензійного договору від 25.05.2012р. №903-СР/06 відповідачу надано право на використання гібриду соняшнику Славсон та відповідачем сплачено ліцензійний платіж в сумі 15470 грн. Але, в період вирощування придбаного у відповідача насіння соняшнику виявлено, що його посів не відповідає вимогам нормативних документів та посів вилучений із числа насіннєвих, що позбавило позивача можливості використовувати гібрид соняшнику Славсон, а тому у разі задоволення господарським судом позовних вимог позивач вправі звернутися до третьої особи з вимогою повернення сплаченого позивачем ліцензійного платежу, що безпосередньо може вплинути на права та обов'язки Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення щодо позивача.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 19.11.2012р. за вх.№34968/2012, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості поставленого позивачу насіння, з посиланням при цьому на наступне.

По-перше, поставляючи позивачу насіння соняшнику відповідач діяв правомірно, оскільки насіння соняшнику поставлено відповідачем на підставі укладеного з позивачем договору від 19.04.2012р. №19/2, в якому встановлено, що відповідач зобов'язується видати на товар сертифікат та встановлено, що якість насіння відповідає умовам ДСТУ. Позивачу виданий сертифікат на насіння №16-27-74 якість якого відповідає вимогам ДСТУ 4138-2002, що також відповідає вимогам ч.5 ст.21 Закону України „Про насіння і садивний матеріал". По-друге, позивач не надав до суду доказів, які свідчать про те, що одержане від відповідача насіння було висіяне, а також про те, що саме це насіння було вибракувано. Водночас наданий позивачем акт бракування свідчить, що посів з числа насіннєвих переведено у товарне, а тому позивач мав всі можливості виростити зазначений посів як товарний соняшник, реалізувати і одержати відповідний прибуток. Будь-яких доказів щодо знищення посіву позивачем до суду не надано. По-третє, в наданому позивачем акті бракування зазначено, що посів вибракувано по причині виявлення в материнській формі 8% нетипових рослин (ауткроси). Нетипові рослини - це пророслі рослини, які за своїми характеристиками відрізняються від встановлених ознак рослин основної культури, а тому причинами прояви ауткросів схожість вихідного матеріалу насіння бути не може. Такими причинами можуть бути порушення вимог до чистоти насіння, недотримання норм просторової ізоляції при вирощуванні насіння, недотримання норм щодо застосування добрив, засобів захисту рослин, недотримання правил вирощування щодо здійснення фіто прополок і сортопрочисток, природнокліматичні умови зони вирощування (грунт, опади), як то встановлено Методичними рекомендаціями з насінництва нових, в т.ч. олеїнових гібридів соняшнику селекції СГІ-НЦНС та Інструкцією з апробації сортових посивів зернових, зернобобових , круп'яних, олійних, прядивних культур, багаторічних і однорічних кормових трав, затвердженої НТР Міністерства аграрної політики України 04.06.2002р. (протокол №6).

Зазначені обставини можуть бути з'ясовані судом в порядку ст.30 ГПК України шляхом одержання відповідних пояснень від посадової особи установи, що є оригінатором придбаного позивачем насіння - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства і сортовивчення НААН. Обставини щодо причин бракування посіву можуть бути з'ясовані шляхом витребування документації, наявність якої є обов'язковою для здійснення посіву насіння соняшнику на насіннєві потреби: ліцензійний договір із власником сорту, акт посіву насіння, документи, що посвідчують право власності /користування земельною ділянкою, на якій розмішено посів, або договір підряду на вирощування/; паспорт на виробництво та реалізацію садивного матеріалу та інформацію з Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, відповідно до якої особу, що вирощує насіння, внесено до Державного реєстру із правом вирощування відповідної культури, сорту, генерації; акти польових обстежень; акти про виконання робіт з фітопрочисток та виконання робіт з сортопрополок; акти про виконання польових робіт - внесення засобі захисту рослин, добрив, проведення агротехнічних робіт.

По-четверте, позивачем не доведено, що на момент передачі насіння відповідачем воно було неякісним, адже надані позивачем результати аналізів датовані 23.07.2012р. та 06.08.2012р. відповідно, коли насіння вже було передане позивачу, зберігалося та транспортувалося ним і було висіяне в грунт, а відповідно до ч.1 ст.668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у п.4.1. укладеного між сторонами договору.

Окрім того, відповідач посилається на те, що вартість насіння, яке було добровільно придбане позивачем і використане ним для посіву, не може вважатися ані витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, ані витратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, що також свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Позивачем не було належним чином оформлено претензії по якості до відповідача, як то передбачено умовами п.4.2. укладеного між сторонами договору. Також позивачем недотримані вимоги щодо пред'явлення претензії по якості, які встановлені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1006 №П-7.

У запереченнях на відзив за вх.№36714/2012 від 03.12.2012р. позивач з посиланням на вимоги ст.268 ГК України та вимоги ч.2 ст.712, ч.2 ст.678 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача сплачені за насіння за договором кошти в розмірі 66800 грн.

Також позивач посилається на те, що батьківські форми соняшника, які відповідач передав позивачу за накладною №23/2 від 23.04.2012р., були доставлені позивачу перевізником „Нова пошта" 26.04.2012р., тобто вже після початку посівної компанії, оскільки оптимальні строки посіву соняшнику у Херсонський області 15-25 квітня. При цьому, разом із насінням позивачу не було надано ані сертифіката на насіння, який визначає якість насіння, ані атестату на насіння, який є супровідним документом на оригінальне насіння. Атестат на насіння був надісланий позивачу електронною поштою лише 25.05.2012р. Враховуючи чинний на час висіву сертифікат позивач мав всі необхідні та достатні підстави для висіву одержаного від відповідача насіння, без його додаткової перевірки. Висів одержаного від відповідача насіння підтверджується актом витрат насіння і садивного матеріалу №2 від 28.05.2012р. Позивачем в повному обсязі виконані вимоги Порядку здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посивів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 03.07.2009р. №463 та зареєстрованого в Мінюсті України 21.07.2009р. за №659/16675. Також позивач надав до суду паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (оригінальне, елітне) №5575 від 10.03.2010р. та паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (репродукційне) №5269 від 25.03.2012р.

Ухвалою від 03.12.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучений Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

У письмових поясненнях від 17.12.2012р. за вх.№38213/2012 відповідач вважає, що відбір проб здійснений позивачем з порушенням вимог ДСТУ 4138-2002 та результати аналізу насіння від 23.07.2012р. №674/648 та від 06.08.2012р. №658-659 не можуть бути належними і допустимими доказами поставки відповідачем неякісного насіння; що надані позивачем фотографії рослин соняшнику не містять ніяких відомостей щодо того, який посів соняшнику на них зображено, з якого насіння він вирощений, а тому ці фотографії не є належним і допустимим доказом у даній справі; що на підставі невиключного договору, який укладений між позивачем і третьою особою, позивач мав право використовувати відтворювальний матеріал насіння соняшнику гібриду Славсон лише на території Харківської області і не мав права передавати третім особам оригінальне насіння батьківських компонентів, одержане від третьої особи; що позивач не змінив формулювання своїх позовних вимог і продовжує наполягати на відшкодуванні збитків; що позивач, зазначаючи розмір збитків, безпідставно включив в цю суму вартість насіння батьківських форм соняшнику ОД 1318 В в сумі 2600 грн. щодо якого ніяких претензій по якості не пред'являв.

17.12.2012р. за вх.№38580/2012 позивач надав до суду заяву про фальсифікацію насіння соняшника, згідно з якою позивач посилається на те, що відповідач здійснив фальсифікацію, оскільки поставив позивачу насіння невідомого походження, яке не відповідає Сертифікату на насіння. Так, у Сертифікаті на насіння, яке надано відповідачем, номера етикеток повинні бути наступними від 2149904 до 21499100 та від 21499101 до 1909108, а насіння соняшнику, яке відповідач продав позивачу, мало наступні номери етикеток: 1909052; 1909053; 1909055; 1909057; 1909062 та 1909108.

У письмових поясненнях від 17.12.2012р. за вх.№38579/2012 відповідач посилається на те, що атестат та сертифікат на насіння відповідач передав представнику позивача разом із насінням, що також підтверджується і поясненнями представника позивача у судовому засіданні 03.12.2012р., згідно з якими станом на 29.04.2012р. одержане від відповідача насіння вже було перевезено з Одеської області до Харківської області, інкрустовано на насіннєвому заводі позивача, перевезено до Херсонської області та висіяне в грунт без перевірки посівних якості, на підставі одержаних від відповідача товаросупровідних документів. Надалі, протягом всього процесу вирощування насіння, позивач до відповідача з приводу якості одержаного насіння не звертався.

Ухвалою від 17.12.2012р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 14.01.2013р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.

У письмових поясненнях від 02.01.2013р. за вх.№106/2013 відповідач посилається на те, що відповідно до вимог ч.1 ст.687, ч.1 ст.688 ЦК України, п.14 і 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1006 №П-7 позивач при одержанні насіння мав право здійснити перевірку, зокрема щодо тари і упаковки і, в разі виявлення недоліків, призупинити прийом, повідомити про це відповідача у встановлений п.4.2. договору від 19.04.2012р. №19/2 строк - протягом 15 днів від дня підписання видаткової накладної на товар. Але, ніяких зауважень з цього приводу, оформлених в належному порядку та в належний строк, позивачем надано не було. Також відповідач посилається на те, що партія насіння, яка відвантажена позивачу, було вирощена у 2009 році та остаточно оброблена для реалізації, вперше упакована і маркована у 2010 році. Строк дії товаросупровідного документу на товар - атестату, і документу, що посвідчує якість насіння - сертифікату на насіння, обмежений і тому для реалізації виробленої у 2009 році партії насіння, від даної партії здійснювався повторний відбір проб, аналізи на якість, а також, при необхідності, перемаркування, можливість якого передбачена п.4.15. Правил пакування та маркування насіння сільськогосподарських культур в Україні, затверджених Наказом Міністерством аграрної політики від 22.06.2009р. №426. Цілком можливо, що в даній партії залишилися також старі етикетки, які видавалися на дану партію в 2010 році. Підтвердженням того, що на партію соняшнику материнської лінії ОД 973 А №UА 16-27-027/528-09, до якої належить відвантажене позивачу насіння, фактично видавалися також етикетки 1909016- 1909115 є лист Одеської міської державної насіннєвої інспекції від 05.12.2012р. №25.

У письмових поясненнях від 02.01.2013р. за вх.№105/2013 відповідач посилається на те, що всупереч вимог ст. 14 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" виробництво насіння гібридів соняшнику здійснювалося ТОВ „ТД „Зоря-Плюс", яке не атестоване на відповідність виробничим вимогам та не внесено до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, що підтверджується листом Українського інституту експертизи сортів рослин від 27.12.2012р. №5193.

Розпорядженням голови суду від 04.01.2013р. справу передано на розгляд судді Фаєр Ю.Г. у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному. Ухвалою від 04.01.2013р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Фаєр Ю.Г. Розпорядженням голови суду від 08.01.2013р. справу передано на розгляд судді Смелянець Г.Є. у зв'язку з поверненням останньої з лікарняного, а ухвалою від 10.01.2013р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

15.02.2013р. за вх.№5327/2013 позивач надав до суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме письмових пояснень щодо правових підстав позовних вимог та обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості батьківської форми соняшнику Од 1318 В в сумі 2 600 грн., в яких позивач посилається на те, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що батьківська форма соняшнику Од 973А виявилися такою, що не відповідає якості, через що 19.07.2012р. Чаплинською районною державною насіннєвою інспекцією її посів на ділянці гібридизації був вилучений із числа насіннєвих. Також позивач посилається на те, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах ст..268 ГК, ч.2 ст.678 ЦК України, а тому позивач 10.12.2012р. офіційно надіслав відповідачу лист за №355 про відмову від договору та вимогу повернення сплаченої за договором суми в розмірі 66 800 грн. Позивач просить суд не враховувати уточнення правового обґрунтування позовних вимог, яке надане позивачем 19.11.2012р., оскільки воно не відповідає предмету позовних вимог позивача, викладених у позовній заяві та цих поясненнях. Окрім того, позивач посилається на те, що батьківська форма соняшнику Од 1318 В може використовуватися виключно в поєднанні з батьківською формою соняшнику Од 973 А, а остання виявилася такою, що не відповідає якості, і позивач не має змоги її використати самостійно чи окремо та, відмовившись від договору, у будь-який час готовий повернути її відповідачу.

У клопотанні від 18.02.2013р. за вх.№5461/2013 позивач просить суд на підставі ст. 38 ГПК України витребувати у позивача докази вручення позивачу документа, який підтверджує його якість, з посиланням при цьому на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сам факт видачі відповідачем позивачу будь-якого документа, який посвідчує якість насіння, в тому числі і атестату, як супровідного документу на насіння, а копії атестатів насіння соняшнику Од 973А та Од 1318в відповідач надіслав позивачу електронною поштою лише 24.05.2012р., тобто коли відбувся висів придбаного у відповідача насіння.

У поясненнях, які надані до клопотання про приєднання документів до матеріалів справи від 18.02.2013р. за вх.№5630/2013 позивач посилається на те, що умови не виключного ліцензійного договору між позивачем і третьою особою не є предметом розгляду у даній справі. Насіння відправлене позивачу без супровідних насінницьких документів (атестату на насіння), який був висланий електронною поштою 24.05.2012р., у зв'язку з чим позивач не мав можливості провести відбір проб на аналіз (в тому числі і арбітражний), оскільки відповідно до п.14.1., п.14.4., п.14.4.2 ДСТУ 4138-2002 арбітражний аналіз проводиться при наявності Атестату на насіння та інших правильно оформлених документів. Також відповідач не був зобов'язаний перевіряти насіння перед висівом, оскільки на насіння був виданий Сертифікат на насіння України, строк дії якого не закінчився. Відбір проб був здійснений начальником виробничого відділу Кохан О.В. та Гримашевич І.О., які внесені до Списку уповноважених Держнасінінспекцією на відбір проб насіння сільськогосподарських культур у 2012-2013рр. Всі проби були відібрані згідно з вимогами ДСТУ 4138-2002. Аналізи насіння, які проведені Чаплинською РДНІ Херсонської області та Шевченківською РДНІ Харківської області та акт бракування насінницького посіву від 19.07.2012р. №1 ніким не оскаржені та не визнані такими, що суперечать чинному законодавству, а їх чинність не є предметом розгляду у даній справі. Якщо попереднє маркування не було видалене та знищене, то це є грубим порушенням обов'язкового порядку, а походження насіння, забракованого таким маркуванням, сумнівним. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю підлягає застосуванню у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними чи Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції по якості, а п.26-28 ДСТУ 4138-2002 встановлюють порядок відбору проб для визначення якості продукції, які суттєво відрізняються від порядку перевірки якості, встановленого Інструкцією.

У письмових поясненнях від 02.01.2013р. за вх.№107/2013 третя особа посилається на те, що оновними причинами, які можуть викликати появу нетипових ауткросних рослин на ділянках розмноження стерильних аналогів ліній соняшнику можуть бути: недотримання просторової ізоляції в 3 км від найближчого посіву товарного соняшнику, або від будь-якого іншого джерела пилку, недотримання почасової ізоляції, несвоєчасне видалення фертильних рослин в рядках стерильного аналогу на ділянці розмноження батьківських форм. Визначити причини бракування того чи іншого посіву можливо у період, коли здійснюється бракування за наявності сортових документів, насіння вихідного матеріалу та безпосередньо рослин.

У судовому засіданні 19.02.2013р. та у письмових поясненнях від 11.03.2013р. за вх.№7992/2013 третя особа посилається на те, що причинами, що могли призвести до вибракування посіву соняшнику Славсон могли бути такі: 1) невідомо, чи було протруєне насіння батьківських форм перед посівом, які саме препарати застосовувалися; 2) глибина заглиблення насіння на посіві, що може призвести до зріджування сходів; 3) недотримання норми висіву, яка із врахуванням площі посіву, маси однієї насінини та лабораторної схожості повинна бути не менше 85 200 шт. на 1 га; 4) інші фактори (фактичні умови земельної ділянки, строки сівби, просторова ізоляція, агротехнічні роботи).

Позивач надав заперечення на пояснення представника третьої особи від 11.03.2013р. за вх.№7901/2013, в яких спростовує посилання представника третьої особи щодо кількості висіяного насіння та глибини висіву, щодо протруєння насіння, щодо сортових якостей насіння, щодо наявності ауткросів.

Відповідач також надав письмові пояснення від 11.03.2013р. за вх.№8058/2013, в яких надав заперечення стосовно доводів позивача про відмову від договору, укладеного між позивачем і відповідачем, про факт висівання насіння соняшнику на ділянці гібридизації, щодо приймання товару позивачем, а також заперечує належність і допустимість таких доказів, як результат аналізу насіння Шевченківської РДНІ Харківської області від 23.07.2012р. №647/648 та результат аналізу насіння Чаплинської РДНІ Херсонської області від 06.08.2012р. №658-659.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.03.2013р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

ТОВ „Семагро" має право на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (репродукційне), про що свідчить відповідний Паспорт №5269 з датою реєстрації 25.03.2009р., який дійсний до 25.03.2014р. Також ТОВ „Семагро" має право на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (оригінальне, елітне), про що свідчить відповідний Паспорт №5575 з датою реєстрації 10.03.2010р., який дійсний до 10.03.2015р.

Згідно з Витягом з Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, у 2009 році у ТОВ „Семагро" запланований обсяг виробництва соняшнику однорічного репродукційного Славсон у кількості 80 т/тис шт. згідно угоди №903-СР/06 від 25.05.2012р.

Так, згідно невиключного ліцензійного договору №903-СР/06, який 25.05.2012р. укладений між Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (ліцензіар) і ТОВ „Семагро" (ліцензіат), Ліцензіар на умовах, передбачених цим договором і за винагороду, що вплачується Ліцензіатом надає Ліцензіату на термін чинності цього договору право на використання гібрид соняшнику: Славсон у обсязі передбаченому п.1.2. даного договору без права передачі права використання сорту третім особам. Обсяг використання гібрид соняшнику Славсон за даним договором обмежується виключно правом на відтворення Ліцензіатом відтворювального матеріалу - насіння F 1 і продаж або інше оплатне відчуження одержаного шляхом відтворення насіння будь-яким способом на території Харківської області (п.1.2. договору).

У п.2.4.1. договору встановлено, що Ліцензіар зобов'язується здійснювати консультативну допомогу при використанні прав на сорт рослин Ліцензіату за його письмовим запитом. При відсутності запиту вважається, що Ліцензіат користується оптимальною технологією вирощування для даного сорту рослин.

19.04.2012р. між ПрАТ „Селена" (продавець, відповідач) і ТОВ „Семагро" (покупець, позивач) укладений договір №9/2, згідно з яким відповідач зобов'язується передати у власність позивача насіння сільськогосподарських культур (надалі товар) характеристики якого зазначені у розділі 3 договору шляхом надання товару у розпорядження позивача на складі відповідача, визначеному відповідачем, а позивач зобов'язується здійснити попередню оплату товару і прийняти товар самовивезенням на умовах даного договору.

Згідно з розділом 3 договору, в якому встановлені умови щодо кількості, ціни, суми та якості товару, відповідач передає позивачу насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А у кількості 321 кг за ціною 200 000 грн./т на суму 64200 грн. та насіння батьківської форми соняшнику ОД 1318 В у кількості 20 кг за ціною 130 000 грн./т на суму 2600 грн., що загалом становить 66800 грн. Якість товару відповідає умовам ДСТУ на насіння відповідної сільськогосподарської культури.

Згідно з розділом 2 договору, в якому встановлені умови щодо зобов'язання сторін, відповідач зобов'язується: видати на товар документ, який підтверджує його якість (пп.2.2.1. п.2.1.), оформити товаросупроводжувальні документи (рахунок, видаткову накладну та податкову накладну) та передати їх позивачу (пп.2.1.2. п.2.1.), передати товар упакований в мішкотару на умові самовивозу позивачем зі складу відповідача до 30.04.2012р. за умови здійснення позивачем попередньої оплати відповідно до п.2.2.1.

Позивач зобов'язується: здійснити повну попередню оплату товару до 25.04.2012р. та прийняти товар на умовах даного договору.

У розділі 4 договору встановлено, що відповідач несе всі ризики загибелі або ушкодження товару до моменту переходу права власності на товар позивачу, яким вважається момент підписання відповідачем товаросупроводжувальних документів - видаткової накладної та товар (п.4.1.). Претензії по якості товару приймаються в разі їх надання у письмовому вигляді із посиланням на чинні нормативні акти протягом 15-ти днів з моменту підписання товаросупроводжувальних документів - видаткової накладної на товар (п.4.2.).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку -фактури №19/2 від 19.04.2012р. здійснив оплату товару в сумі 66800 грн., що підтверджується платіжним дорученням №966 від 20.04.2012р. В свою чергу відповідач поставив відповідачу передбачений договором товар, що підтверджується видатковою накладною №23/2 від 23.04.2012р., згідно з якою товар одержаний на підставі довіреності відповідача №66 від 20.04.2012р., а саме від відповідача позивачем одержано батьківські форми соняшнику Од 973 А у кількості 0,321 тонн на суму 64200 грн. та Од 1318 В на суму 2600 грн.

При цьому, відповідач передав позивачу товар разом із Сертифікатом на насіння №16-27-74, який виданий Одеською міською держінспекцією 16.04.2012р., та Атестатом на насіння №528/1 від 23.04.2012р.

В Сертифікаті на насіння встановлено, що культура соняшнику (БН) Од. 973 А категорії та генерації супереліта врожаю 2009 року за номером партії ОА 16-27-027/528-09 має посівну придатність 85% та сортову чистоту 100 %, що аналізування проведено згідно з вимогами ДСТУ 4138-2002, що середня проба надійшла до держінспекції за актом №8 від 06.04.2012р. №390-391, акт апробації №4 від 15.09.2009р., що маркування та пломбування партії см. 2149904-21499100; 21499101-21499204. Свідоцтво видано замість сертифікату 16-27-123 від 13.07.2010р. В Атестаті на насіння встановлено, що сортова чистота (типовість) вирощеного насіння становить 99%, а також встановлена гарантія відповідача про те, що насіння не засмічено насінням інших сортів, форм або культур під час збирання обмолоту, приймання, складування, зберігання та відвантажування, що до зазначено партії не домішано насіння того ж сорту, лінії, але гіршої якості.

27.04.2012р. між ТОВ „Семагро" (фірма, позивач) і ТОВ „ТД „Зоря -Плюс" (Господарство) укладений договір надання послуг в рослинознавстві, пов'язаних з вирощуванням насіння гібридів соняшнику із давальницької сировини №27-04/РЛ/12-1, згідно з яким Господарство за завданням позивача зобов'язується на умовах даного договору надавати послуги, пов'язані з вирощуванням гібридного насіння соняшнику із давальницької сировини, наданої позивачем на земельній ділянці площею 75 га, розташованій на полі згідно карті полів Господарства і до 25.11.2012р. передати позивачу врожай гібридного насіння соняшнику в обсягу не менше 8 центнерів з гектара.

Відповідно до умов п.3.1.1. договору позивач вправі вимагати від Господарства якісного і своєчасного надання всього обсягу послуг відповідно до „Методичних рекомендацій вирощування насіння сортів і простих між лінійних гібридів насіння на ділянках гібридизації", затверджених рішенням вченої ради Інституту рослинознавства ім.. В.Я. Юр'єва (протокол №10 від 27.12.2002р.)

Відповідно до умов п.3.4.5., п.4.4.6. договору Господарство зобов'язується строго виконувати вимоги Методики, а також рекомендації спеціалістів позивача по технології вирощування насіння. Належним чином і в установлений строк надати всі необхідні послуги, пов'язані з виробництвом (вирощуванням) насіння гібридів, згідно даного договору. 27.06.2012р. позивачем і Господарством проведено обстеження посівів соняшнику на ділянках гібридизації, про що складений відповідний Акт обстеження №1, згідно з яким для вирощування соняшнику Славсон на полі №2 загальною площею 75 га з 20.05.2012р. по 25.05.2012р. висіяне насіння материнської форми 4-6 шт. на 1 м/п всього 253 кг та батьківської лінії 4-6 шт. на 1 м/п всього 35 кг.

Також в Акті зазначені відомості про внесення добрив та гербіцидів, обробку ґрунту, схеми посіву, проведення полівів, міжрядної обробки. Окрім того, згідно наведених в акті зауважень та рекомендацій сходи на рядках материнської форми зріджені і нерівномірні. В фазі 3-4 пари листів рекомендується провести обробку посіву комплексним препаратом ОРАКУЛ в дозі 1л/га в суміш в препаратом Вимпел в дозі 400 г/га.

При цьому, згідно з листом Української державної насіннєвої інспекції від 06.08.2009р. №93-14-747 ТОВ „Семагро" дозволено проводити польові обстеження ділянок гібридизації кукурудзи і соняшнику на площах згідно договорів підряду ТОВ „Семагро" у зв'язку неможливим вирощуванням насінницьких посивів у повному обсязі на орендованих землях ТОВ „Семагро".

Згідно з актом витрат насіння і садивного матеріалу №2, який затверджений ТОВ ТД „Зоря Плюс" 28.05.2012р. на землях регулярного зрощування висіяне (посаджено) соняшник ОД 973 А на площі 4,4 га 253 кг .

08.07.2012р. комісією у складі директора ТОВ „Зоря Плюс", головного агронома НВП Семагро та співробітника Селекційно-генетичного інституту проведено обстеження посивів батьківських форм гібрида „Словсон" батько 720 В, мати ОД-978 А на площі 80 га, про що 08.07.2012р. складений відповідний Акт обстеження посіву насіння соняшнику „Славсон", в якому встановлено, що на ділянці гібридизації густота материнської форми становить 26-27 тис/га, батьківської - 50-52 тис/га, що в рядах материнської лінії виявлені від 5 до 10% нетипових рослин (ауткросів). Комісія дійшла висновку видалити нетипові рослини материнської форми та перевірити схожість материнської лінії. Договір по вирощуванню вимагає переукладення у зв'язку з сумнівами виробника по якості насіння.

10.07.2012р. інспектором Чаплинської РДНІ у господарстві ТОВ АП „Зоря-Плюс" проведено попереднє обстеження насінницького посіву, внаслідок якого складений відповідний Акт №1, в якому встановлено, що заявлена до польового інспектування площа насінницького посіву становить 75 га, господарство внесено у Державний реєстр виробників насіння на 2012р., ліцензійний договір на використання сорту від 25.05.2012р. №903-СР/06, насінницька документація стосовно посіву відповідає встановленим вимогам, за ідентифікаційними ознаками посів неможливо встановити заявленому сорту через велику строкатість (ауткроси). Зауваження та пропозиції: в подальшому витримувати по часову ізоляцію. До початку квітування стерильних форм соняшника вирівняти рослини за ідентифікаційними ознаками заявленому сорту, тобто виламати ауткроси. У разі не приведення цих заходів насінницький посів може бути вибракувано.

13.07.2012р. лаборантом Гумашевич І. згідно ДСТУ 4138-2002 за участю комірника ТОВ „Семагро" Ларіонової З.В. проведено огляд насіннєвих партій і відібрано середні проби від насіння, яке належить ТОВ „Семагро" та зберігається с. Колісниківка Шевченківського району Харківської області, про що складений відповідний Акт відібраних середніх (репрезентацій них) проб насіння для визначення посівних якостей №16 від 13.07.2012р., згідно з яким за №проби 647/648 відібрано соняшник Од 973 А походження ПрАТ „Селена" з маси партії 068 кг та проби направлено у Шевченківську РДНІ Шевченківського району Харківської області.

Згідно з Результатом аналізу Шевченківської РДНІ від 23.07.2012р., якість насіння не відповідає нормам ДСТУ 6068:2008, насіння некондиційне за такими показниками, як енергія проросту 74%, при встановленому стандарті 80%, та схожість 76%, при встановленому стандарті 85%. Насіння підлягає заміні і повторному повному аналізу. Висів некондиційного насіння забороняється.

19.07.2012р. державним інспектором Чаплинської РДНІ визнано непридатним для насінницьких цілей і вибракувано посів соняшнику гібрид Славсон F 1, що належить ТОВ НВФ „Семагро" і розміщений ТОВ АП „Зоря -Плюс" на площі посіву 75 га поле №2, про що складений відповідний Акт бракування насінницького посіву №1, в якому встановлено, що посів вибракувано з причини виявлення в материнській формі 8% нетипових рослин (аут кросів). При квіткуванні соняшнику материнської форми 50% виявлено 3% материнських рослин фертильними кошиками. Посів соняшнику має зрідженість 30%. Посів соняшнику Славсон F 1 в подальшому не придатний для вирощування на насінницькі цілі. Рекомендації: посів соняшнику Славсон F 1 перевести з насінницького посіву у товарний.

27.07.2012р. начальником виробничого відділу ТОВ „Семагро" Кохан О.В. проведено огляд і відібрано проби від насіння, яке належить ТОВ „Семагро", про що складений відповідний Акт відібраних середніх (репрезентаційних) проб насіння для визначення посівних якостей №1 від 27.07.2012р., згідно з яким за № проби 656-65 та 658-65 відібрано соняшник Од 973 О з маси партії 321 кг та проби направлено у Чаплинську РДНІ Чаплинського району Херсонської області (т.2, а.с.59).

Згідно з Результатом аналізу насіння Чаплинської РДНІ №658-659 від 06.08.2012р., насіння по схожості не відповідає вимогам стандарту ДСТУ 2240-93 на БН.

Відповідно до Списку уповноважених осіб ДНІ на відбір проб насіння сільськогосподарських культур у 2012 - 2013 роках та листа Шевченківської РДНІ від 04.12.2012р. за вих.№19 по насінницькому господарству ТОВ „Семагро" право на відбір проб, їх формування, оформлення, здачу на аналіз мають: начальник виробничого відділу Кохан О.В., лаборант Гримашевич І.О.

18.09.2012р. між ТОВ „Семагро", ТОВ „ТД „Зоря Плюс" та Чаплинською РДНІ підписаний Акт про убирання соняшнику в полі №2 зрошувальної сівозміни ТОВ „ТД „Зоря плюс", згідно з яким ділянка гібридизації соняшнику Славсон, який посіяний 25.05.2912р. в полі №2 на підставі акту бракування №1 від 19.07.2012р. переведено у товарний посів на загальній площі 75 га. Убирання соняшнику здійснено 18.09.2012р. та зібрано 82,5 центнерів товарного соняшнику, врожайність склала 1,1 центнерів з 1 га (т.2, а.с.86).

01.08.2012р. за вих.№346 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, завданих продажем неякісного насіння. У листі від 14.08.2012р. №331 відповідач просив позивача надати документи, в підтвердження своїх вимог. В свою чергу позивач 05.09.2012р. надіслав відповідачу лист від 03.09.2012р. №348 з вимогою відшкодувати збитки, задані позивачу внаслідок продажу відповідачем неякісних батьківських форм соняшнику у розмірі 66800 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №2139 від 05.09.2012р.

Оскільки відповідач відповіді на вимогу не надав та збитки позивачу не відшкодував, останній звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Як вище встановлено господарським судом, підставою позовних вимог ТОВ „Семагро" є невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару належної якості, а саме поставки належної якості батьківської форми соняшнику Од 973 А.

При цьому судом встановлено, що зобов'язання відповідача щодо поставки позивачу товару встановлені в укладеному між сторонами договорі №19/2 від 19.04.2012р., який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, та згідно з умовами якого відповідач зобов'язаний: видати на товар документ, який підтверджує його якість, оформити товаросупроводжувальні документи (рахунок, видаткову накладну та податкову накладну) та передати їх позивачу, передати товар упакований в мішкотару на умові самовивезення позивачем зі складу відповідача до 30.04.2012р. за умови здійснення позивачем попередньої оплати відповідно до п.2.2.1.

Також умовами договору встановлено, що якість товару, який відповідач зобов'язується передати у власність позивача відповідає умовам ДСТУ на насіння відповідної сільськогосподарської культури, що відповідач несе всі ризики загибелі або ушкодження товару до моменту переходу права власності на товар позивачу, яким вважається момент підписання відповідачем товаросупроводжувальних документів - видаткової накладної та товар. Претензії по якості товару приймаються в разі їх надання у письмовому вигляді із посиланням на чинні нормативні акти протягом 15-ти днів з моменту підписання товаросупроводжувальних документів - видаткової накладної на товар.

Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинний одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 666 ЦК України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.21 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.

У ст.28 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" встановлено, що суб'єкт насінництва та розсадництва гарантує відповідність сортових і посівних якостей насіння та садивного матеріалу, зазначених у відповідних документах, і в разі їх порушення несе відповідальність згідно із законодавством України. Якщо власник реалізованого насіння або садивного матеріалу доведе, що відсутність показників якості насіння і садивного матеріалу, зазначених у частині першій цієї статті, є наслідком не залежних від нього обставин, споживач не може вимагати відшкодування збитків. На придбане насіння і садивний матеріал гарантії діють протягом терміну, визначеного в сертифікаті на насіння.

Згідно з розділом 13 ДСТУ 4138-2002 Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості (чинне від 01.01.2004р.), який встановлює правила відбирання, формування і приймання проб, методи аналізування чистоти і відходу, вмісту насіння інших видів, схожості, життєдіяльності, вологості маси 1000 насінин, зараженості хворобами і заселеності шкідниками, а також документацію на призначене для сівби насіння і правила арбітражу в системі держаного насіннєвого контролю, Сертифікат на насіння відноситься до державного документу про якість насіння сільськогосподарських культур, підготовленого до сівби, а Атестат на насіння (оригінальне та елітне) відноситься до супровідних документів, що видає споживачеві виробник насіння.

Як вище встановлено господарським судом, разом із товаром, відповідач передав позивачу, як Сертифікат, так і Атестат на насіння.

Посилання позивача на те, що Атестат на насіння відповідач передав позивачу лише 24.05.2012р. господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання належним чином не підтверджені позивачем, а саме в порушення вимог ч.1 ст. 666 ЦК України, до суду не надано доказів встановлення відповідачу розумного строку для передання Атестату на насіння. Більш того, позивач не скористався своїм правом, встановленим вимогами ч.2 ст.666 ЦК України щодо відмови від договору та повернення товару відповідачу у випадку не надання відповідачем Атестату на насіння у вставлений позивачем строк.

За таких же обставин, господарський суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування у відповідача доказів вручення позивачу документа, який підтверджує якість товару.

Також судом встановлено, що після одержання від відповідача насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А у кількості 321 кг позивачем здійснено протруєння цього насіння, про що складений відповідний акт обробки насіння соняшнику №18рф від 27.04.2012р., а з 20.05.2012р. по 25.05.2012р. насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А у кількості 253 кг було висіяне на полі №2 загальною площею 75 га, яке знаходиться на території Херсонської області, що підтверджується актом витрати насіння і садивного матеріалу №2, який затверджений керівником ТОВ „ТД „Зоря плюс" 28.05.2012р. та актом обстеження посівів соняшнику на ділянках гібридизації №1 від 27.06.2012р., який складений позивачем і ТОВ „ТД „Зоря плюс".

При цьому, ТОВ „ТД „Зоря плюс" не включено до Державного реєстру виробників насіння та садивного матеріалу на 2012 рік, що підтверджується листом Українського інституту експертиз сортів рослин від 27.12.2012р. №5193, а висівання та інші послуги з вирощування цього насіння надані ТОВ „ТД „Зоря плюс" на підставі укладеного з позивачем договору №27-04/РЛ/12-1 від 27.04.2012р., згідно з яким ТОВ „ТД „Зоря плюс" надає весь обсяг послуг відповідно до Методичних рекомендацій вирощування насіння сортів і простих міжлінійних гібридів соняшнику на ділянках гібридизації, затвердженої рішенням ученої ради Інституту рослинознавства ім. В.Я. Юр'єва (протокол №10 від 27.12.2002р.).

Відповідно до ч.ч. 3-7 ст.14 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" право на виробництво та реалізацію репродукційного насіння і садивного матеріалу, гібридів першого покоління надається спеціалізованим насінницьким і розсадницьким господарствам, фермерським господарствам та іншим суб'єктам насінництва і розсадництва за наслідками атестації, проведеної спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим і областей за участю суб'єктів насінництва і розсадництва. Порядок проведення атестації затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України. Суб'єкти насінництва та розсадництва, що за наслідками атестації одержали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій, заносяться до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який веде спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики України. Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України. Суб'єкти насінництва і розсадництва, що не занесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, не мають права виробляти насіння і садивний матеріал для реалізації.

Таким чином, вирощування гібриду соняшнику Славсон здійснювалося з порушенням вимог ст. 14 Закону України „Про насіння і садивний матеріал", а також з порушенням умов не виключного ліцензійного договору №903-Ср/06 від 25.05.2912р., якими встановлено обмеження права позивача щодо використання гібриду соняшнику Славсон, а саме позивач має право на відтворення відтворювального матеріалу - насіння F1 і продаж або інше оплатне відчуження одержаного шляхом відтворення насіння будь-яким способом на території Харківської області, без права передачі права використання сорту третім особам.

Окрім того, не виключний ліцензійний договір, яким позивачу надано право на використання гібрид соняшнику Славсон, укладений між позивачем і Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, яким розроблені Методичні рекомендації „Насінництво нових, в т.ч. олеїнових гібридів соняшнику селекції селекційно-генетичного інституту". В свою чергу весь обслуг послуг з вирощування гібриду соняшнику Славсон наданий позивачу ТОВ „ТД „Зоря плюс" відповідно до Методичних рекомендацій, які затверджені рішенням ученої ради Інституту рослинознавства ім. В.Я. Юр'єва (протокол №10 від 27.12.2002р.).

Посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що висівання та вирощування насіння гібрид соняшнику Славсон здійснювалося як на підставі Методичних рекомендацій, які розроблені Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, так і Методичних рекомендацій, які розроблені Інститутом рослинознавства ім. В.Я. Юр'єва, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на умови укладеного між позивачем і ТОВ „ТД „Зоря плюс" договору №27-04/РЛ/12-1 від 27.04.2012р., якими чітко визначено Методику, яка використовується ТОВ „ТД „Зоря плюс" у наданні передбачених договором послуг.

Разом з тим, наявний у справі акт бракування насінницького посіву №1 від 19.07.2012р. свідчить, що посів вибракувано по причині виявлення в материнській формі 8% нетипових рослин (ауткросів). При квіткуванні соняшнику материнської форми 50% виявлено 3% материнських рослин фертильними кошиками. Посів соняшнику має зрідженість 30%.

Згідно з Результатом аналізу насіння від 23.07.2012р. №647/648, який проведений Шевченківською РДНІ, насіння соняшнику Од 973 А, яке подано на аналіз за актом №16 від 13.07.2012р., не відповідає ДСТУ 6068:2008, некондиційне за такими показниками, як енергія проросту 74%, при встановленому стандарті 80%, та схожість 76%, при встановленому стандарті 85%.

Згідно з результатом аналізу насіння від 06.08.2012р. №658-658, який проведений Чаплинською РДНІ, насіння соняшнику Од 973-А, за середньою пробою, яка надійшла на аналіз за актом №1 від 27.07.2012р. некондиційне по схожості 54%, при встановленій стандартом нормі 92%. Насіння по схожості не відповідає вимогам стандарту ДСТУ 2240-93 на БН.

Між тим, як в акті бракування насінницького посіву, так і у результатах аналізу насіння, як Шевченківської РДНІ, так і Чаплинської РДНІ, не вказано причин, які призвели до встановлених наслідків, а згідно з поясненнями третьої особи, яка також являється власником сорту Славсон, причинами, що могли призвести до вибракування посіву соняшнику Славсон могли бути такі причини, як глибина заглиблення насіння на посіві, що може призвести до зріджування сходів, недотримання норми висіву, яка із врахуванням площі посіву, маси однієї насінини та лабораторної схожості повинна бути не менше 85200 шт. на 1 га, інші фактори (фактичні умови земельної ділянки, строки сівби, просторова ізоляція, агротехнічні роботи).

В свою чергу позивач, всупереч вимог ст.33 ГПК України, не надав суду доказів , які свідчать про виконання робіт з міжрядної культивації, окучування, вегетаційного подиву, внесення міндобрив, тимчасової ізоляції, а також доказів, які свідчать про виконання рекомендацій, наданих в акті обстеження №1 від 27.06.012р. та в акті №1 від 10.07.2012р.

Окрім того, за результатами аналізу насіння №658-658, який проведений Чаплинською районною державною насіннєвою інспекцією 06.08.2012р. встановлено, що насіння по схожості не відповідає вимогам стандарту ДСТУ 2240-93 БН, а Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.12.208р. №525 „Про затвердження національних стандартів, національного класифікатора, змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту від 30.07.2007р. №167, від 12.12.2007р. №357, із змінами, внесеними згідно з наказами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №249 від 13.07.2009р., №395 від 27.10.2009р., №483 від 30.12.2009р. з 01.01.2010р. на заміну ДСТУ 2240-93 (в частині сортових та посівних якостей) затверджені національні стандарти України ДСТУ 6068:2008 Насіння соняшнику. Сортові та посівні якості. Технічні умови. Тобто, на момент проведення аналізу ДСТУ 2240-93 втратило чинність в частині в частині сортових та посивілих якостей і діяло ДСТУ 6068:2008.

У ч.2 ст.678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Між тим, як після обстеження соняшнику 08.07.2012р., так і після бракування насінницького посіву 19.07.2012р. та проведення відповідних аналізів позивач не відмовився від укладеного з позивачем договору та вимог щодо заміни товару не заявляв, а 01.08.2012р. за вих.№346 заявив відповідачу вимогу про відшкодування збитків, завданих продажем неякісного насіння.

У листі від 14.08.2012р. №331 відповідач просив позивача надати документи, в підтвердження своїх вимог. В свою чергу позивач у листі від 03.09.2012р. за вих.№348 повторно заявив вимогу про відшкодування збитків. У позові, який поданий позивачем до суду, також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої за товар суми (збитків) у розмірі 66800 грн.

В уточненнях правового обґрунтування позовних вимог, які надані позивачем на вимогу суду (т.2, а.с.66), позивач посилається на те, що в результаті продажу відповідачем батьківських форм соняшнику, якість яких не відповідає наданому документу, а також вимогам нормативних документів, що призвело до вилучення їх посіву із числа насіннєвих, позивачу були завдані збитки у розмірі сплаченої суми 66800 грн., а тому позивач вправі вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі сплаченої за товар суми 66800 грн. за продаж товару неналежної якості.

У ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ч.1 ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, в будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. Отже, кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Між тим, позивачем не доведено суду як наявність протиправної поведінки позивача, так і причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, тобто не доведено, що насіння неналежної якості було передано позивачу відповідачем. Навпаки, вищевстановлені обставини справи свідчать про недотримання самим позивачем правил вирощування одержаного від відповідача насіння.

Розмір збитків також належним чином не дводенний відповідачем, оскільки підставою позовних вимог ТОВ „Семагро" є поставка відповідачем неякісного товару, а саме насіння батьківської соняшнику Од 973 А у кількості 321 кг вартістю 64200 грн. Щодо насіння батьківської форми соняшнику Од 1318 В у кількості 20 кг, вартість якого 2600 грн. також включена позивачем до розміру збитків, то жодних доказів, в підтвердження неякісності цього товару позивач до суду не надав. Посилання позивача на те, що насіння батьківської форми соняшнику Од 1318 В не можна використовувати без насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А господарський суд до уваги не приймає, з огляду на підставу позовних вимог ТОВ „Семагро".

Окрім того, наявний у справі акт про убирання соняшнику від 18.09.2012р. свідчить, після переведення батьківської форми соняшнику Од 1318 В у товарний посів позивачем зібрано 82,5 центнері товарного соняшнику та врожайність склала 1,1 центнерів з 1 га.

Посилання позивача на відмову від договору не приймаються до уваги господарським судом, оскільки таку відмову здійснено позивачем 10.12.2012р., тобто під час розгляду спору про стягнення з відповідача збитків у суді. При цьому, відповідної заяви про зміну предмету або підстави прозову позивач до суду не надав.

Також господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем правил маркування переданого позивачу насіння, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.27 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" насіння і садивний матеріал, які вводяться в обіг, обов'язково маркуються і затарюються відповідно до вимог, встановлених законодавством, та нормативних документів.

У Правилах пакування та маркування насіння сільськогосподарських культур в Україні, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.06.2009р. №426 та зареєстровані в Мін'юсті України 15.07.2009р. за №639/16655 містяться вимоги щодо маркування насіння, а саме відповідно до розділу ІV Правил паковання з насінням маркують етикетками відповідної форми, кольору та змісту з дотриманням вимог до оформлення етикеток, призначених для маркування насіння (додаток №1), які закріплюють зовні та вкладають усередину пакування. Зовнішні етикетки 4.5. Зовнішні етикетки виготовляють зі спеціального паперу за ГОСТ 7625 „Бумага этикеточная. Технические условия". Спосіб закріплення зовнішньої етикетки залежить від виду паковання і способу його закриття, залежно від чого етикетки прив'язують, пришивають або наклеюють на паковання. Внутрішня етикетка повинна відтворювати зміст зовнішньої.

У Сертифікаті на насіння, який позивач одержав від відповідача разом із насінням, містяться відомості про те, що маркування насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А у кількості 2000 кг здійснено етикетками 2149904-21499100; 21499101-21499204. В свою чергу позивачем надані до суду етикетки 11909052; 1909053; 1909055; 1909057; 1909062 та 1909108 , із зовсім іншими номерами, ніж зазначено у Сертифікаті на насіння.

При цьому, у листі від 25.12.2012р. Одеською міською насіннєвою інспекцією підтверджено, що етикетки №№ 1909016-1909115 також були видані ЗАТ „Селена" для маркування партії соняшнику материнської лінії Од 973 А №UА 16-27-027/528-09.

Відповідно до ч.1 ст.685 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

У ст. 687 ЦК України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадку та в порядку, встановлених договором або атами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

У ч.1 ст.688 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Відповідно до п.8 Порядку здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посивів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 03.07.2009р. №463 та зареєстрованого в Мінюсті України 21.07.2009р. за №659/16675, для проведення апробації сортових посівів суб'єкт насінництва та розсадництва, який планує виробництво насіння для реалізації чи для власних потреб, за місяць до посіву щодо кожного сорту подає до відповідної державної насіннєвої інспекції заяву на проведення апробації сортових посівів згідно з додатком 1 (далі - заява), до якої в т.ч. додає копію етикетки з партії насіння, що буде висіяне у сортовому посіві.

При цьому, у запереченнях на відзив від 03.12.2012р. за вх.№36714/2012 позивач підтверджує виконання ним вимог п.8 Порядку здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посивів (т.2, а.с.75-78), а відтак, за місяць до посіву одержаного від відповідача насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А, тобто до 20-25 травня 2012 року, позивач знав про маркування насіння батьківської форми соняшнику Од 973 А іншими етикетками, ніж перелічені у Сертифікаті на насіння.

Проте, повідомлення відповідача про порушення умов договору щодо маркування товару здійснено позивачем лише 17.12.2012р. шляхом надання до суду заяви про фальсифікацію насіння соняшника за вх.№38580/2012, тобто після прийняття цього насіння позивачем, його висівання та бракування, та звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі ст.44,49 ГПК України витрати позивача з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Семагро" у задоволенні позову. Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 15 березня 2013 року.

Суддя Смелянець Г.Є.