Рішення № 29980011, 12.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2013 р. Справа № 911/519/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» в особі філії «Кушнер-Оболонь 2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер», Київська область, місто Біла Церква

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, місто Обухів

про стягнення 2509,70 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Борозенець М.С. (довіреність №18 від 23 січня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кушнер» в особі філії «Кушнер-Оболонь 2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 2509,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки продукції від 3 листопада 2011 року за №5584, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отримані товарно-матеріальні цінності, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 2241,46 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 156,17 грн. та штраф за порушення умов договору в розмірі 112,07 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 15 лютого 2013 року та призначено справу до розгляду на 27 лютого 2013 року.

27 лютого 2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 12 березня 2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 15 лютого 2013 року та від 27 лютого 2013 року в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

12 березня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між філією «Кушнер-Оболонь 2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (за договором - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - покупець) 3 листопада 2011 року укладено договір поставки продукції за №5584.

Відповідно до пункту 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставляти продукцію згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

Згідно пункту 1.3 договору підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна. Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції постачальником не розглядаються.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що у випадку наявності передоплати на відвантаження продукції, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції не пізніше 1 (одного) робочого дня, з моменту надходження замовлення від покупця.

Відповідно до пункту 1.6 договору він вступає в дію з моменту підписання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Згідно пункту 3.1 договору продукція відпускається постачальником за вільновідпускними цінами, які визнаяаються в накладній.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 7 (сім) календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі повійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується товарно-транспортними накладними (том 1, а.с. 14, 15), копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні, на загальну суму 3241,46 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, а саме, не повністю розрахувався за відвантажені йому товарно-матеріальні цінності, що підтверджується фіскальними чеками на загальну суму 1000 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 2241,46 грн.

25 жовтня 2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про сплату основної заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 2920,32 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 25 жовтня 2012 року за №2966 та описом вкладення від 25 жовтня 2012 року. Проте, відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, грошові кошти у розмірі 2920,32 грн. позивачу не сплатив.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання 27 лютого 2013 року та 12 березня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Витребувані документи відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умов договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Відповідач не повністю розрахувався за відвантажені товарно-матеріальні цінності. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 2241,46 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 156,17 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

Оскільки, відповідач прострочив термін розрахунків згідно договору, сума штрафу, заявлена до стягнення позивачем у розмірі 112,07 грн., є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08702, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь філії «Кушнер-Оболонь 2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. 1-ша Радгоспна, буд. 5, код 33945736) - 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 46 коп. заборгованості, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 17 коп. пені, 112 (сто дванадцять) грн. 07 коп. штрафу та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 15 березня 2013р.

Суддя Заєць Д.Г.