Рішення № 29979972, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1546/13 12.03.13

За позовом Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр

рибництва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркакао»

Про стягнення 74 873,94 грн. та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні

майном

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Панасенко О.А. - по дов. № 1-01-79 від 27.11.2012

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркакао» про стягнення 74 873,94 грн. заборгованості за користування державним майном та про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні державним майном (складським приміщенням) шляхом вивільнення його від обладнання по переробці какао-бобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1546/13 та призначено її до розгляду на 26.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1546/13 від 26.02.2013, в зв'язку з нез'явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 30.01.2013, розгляд справи був відкладений на 12.03.2013.

Позивач в судовому засіданні 12.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 12.03.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 30.01.2013 та ухвалі від 26.02.2013.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 30.01.2013 та від 26.02.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Обухівська, 135, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 04.03.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Поштові повідомлення про вручення відправлення на адресу суду не повернулись так само як і не повернулись конверти, в яких були надіслані ухвали, в зв'язку з відсутністю адресата.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

03.11.2005 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркакао» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2361 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), площею 408 кв. м., що розміщено за адресою : м. Київ, вул. Обухівська, 135 та знаходиться на балансі Науково-технологічного центру «Техрибвод», правонаступником якого є Державне підприємство «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» (далі - балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.08.2005 - 322 200,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення харчового виробництва для переробки какао-бобів.

Спір виник внаслідок того, що після закінчення терміну дії договору відповідач приміщення від свого обладнання не звільнив, а отже має сплатити орендну плату за таке користування в розмірі 74 873,94 грн. за період з січня 2010 року по грудень 2012 року. Також позивач просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення його від обладнання відповідача.

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 03.11.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 408 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Обухівська, 135.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 03.11.2005 по 03.10.2006.

Згідно з п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

За відсутності заяв жодної із сторін про припинення подальшої дії договору, договір був двічі продовжений на той самий строк, спочатку до 03.09.2007 потім до 03.08.2008.

Про продовження строку договору також свідчить укладений 16.02.2007 між сторонами додатковий договір № 01 про внесення змін до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Орендодавець листом від 11.08.2008 за № 30-04/6357 у відповідності до вищевказаних норм повідомив відповідача про те, що 03.08.2008 закінчився строк дії договору № 2361 від 03.11.2005 та відсутність наміру продовження строку його дії на наступний термін, в зв'язку з чим вимагав повернути майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю зазначеним договором.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 5.7. договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві/балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

13.10.2008 за актом приймання-передачі орендодавець прийняв, а орендар передав майно загальною площею 408 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Обухівська, 135.

Позивач вказує на те, що в поверненому приміщенні залишилось обладнання орендаря, яке вмонтовано в залізобетонну підлогу та має значні розміри. Також вказує на те, що у позивача відсутні фінансові можливості для демонтажу та зберігання цього обладнання.

Позивачем 20.12.2012 був виданий наказ № 45-к «Про проведення інвентаризації на складі» яким призначено комісію для проведення інвентаризації майна, яке знаходиться в орендованому відповідачем приміщенні - капітальному складі.

20.12.2012 комісією складено акт інвентаризації фактичної наявності майна орендаря - відповідача, згідно якого виявлено наступне майно

1. машина ROTERM модель CF - 200 (інв. № 1) - 1шт.

2. бункер накопичувальний на 10 тонн (без інв. №) - 1 шт.

3. машина RETZHLDT (з уліткою та 2 шт. двигуна) (інв. № 8) - 1 шт.

4. установка ROTERН модель ТН 60 (з двигуном - 2 шт., редуктор - 1 шт., пульт управління - 1 шт.) без інв. № 0010.

5. машина RETZHLDT (улітка з двигуном 22 кВт на підставці) модель 1 R 21 (інв. № 7) - 1 шт.

6. установка ROTERН DC -320 (інв. № 6) - 1 шт.

7. установка ROTERН МС - 240 (інв. № 9) - 1 шт.

8. прес (пульт управління з двигуном на 22 кВт) (інв. № 2) - 1 шт.

9. естакада металева (без інв. №) - 1 шт.

10. жмих та какао-боби (в мішках) приблизно - 30 мішків.

Отже, матеріали свідчать, що незважаючи на існування підписаного акту приймання-передачі майна з оренди від 13.10.2008 фактично орендар орендовані приміщення від свого обладнання не звільнив в належному стані, як це передбачено п. 5.7. договору.

Дана обставина перешкоджає балансоутримувачу здійснювати в ньому свою господарську діяльність.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Частина 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно ч. 1 статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Як було встановлено вище, відповідач орендовані приміщення від свого майна досі не звільнив, а тому вимоги позивача про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном шляхом вивільнення його від цього майна обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За умовами п. 5.14. договору орендар зобов'язаний в разі закінчення терміну дії договору сплачувати орендну плату за фактичне користування майном.

Оскільки, обладнання, яке при отриманні приміщення в оренду вмонтоване відповідачем, досі перебуває в орендованому приміщенні, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркакао» на даний час займає приміщенням, а отже має сплачувати плату за відповідне користування.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) вересень 2005 року - 2 156,59 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2005 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад 2005 року.

Додатковим договором № 01 від 16.02.2007 до договору сторонами визначено, що орендна плата за базовий місяць - січень 2007 року становить без ПДВ - 3 255,28 грн. Орендна плата за січень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету. 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату у визначеному п. 3.3. договору співвідношенні на рахунок балансоутримувача у період з січня 2010 року по грудень 2012 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 74 873,94 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 74 873,94 грн. боргу по орендній платі балансоутримувачу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркакао» (м. Київ, вул. Обухівська, 135, код ЄДРПОУ 32854680) усунути перешкоди в користуванні державним майном (складським приміщенням) за адресою : м. Київ, вул. Обухівська, 135 шляхом вивільнення його від обладнання по переробці какао-бобів.

Стягувач - Державне підприємство «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» (м. Київ. вул. Обухівська, 135, код ЄДРПОУ 00472609).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркакао» (м. Київ, вул. Обухівська, 135, код ЄДРПОУ 32854680) на користь Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» (м. Київ. вул. Обухівська, 135, код ЄДРПОУ 00472609) 74 873 (сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 94 коп. боргу за користування державним майном, 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 18.03.2013.

СуддяВ.В. Сівакова