Постанова № 29979744, 18.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2013 року Справа № 2а-5365/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Гульцо О.І,. за участю:

представника позивача - Коваленка С.П.,

представника відповідача - Оверченко О.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД»до про Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2012 року; зобов`язання відповідача внести зазначені у вказаній декларації показники до електронної бази податкової звітності та до картки особового рахунку платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача, що пов`язані з відмовою у прийнятті поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та є такими, що порушують його права як платника податків.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 18 січня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» (ідентифікаційний код 37122550, місцезнаходження: 09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Садова, буд. 16) зареєстроване державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 28.10.2010, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 328 102 0000 002689 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 194994 (а.с. 52).

Позивач перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом, 20.02.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Під час прийняття вказаної податкової звітності посадовою особою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби здійснено перевірку наявності та достовірності заповнення позивачем її реквізитів.

За результатами аналізу податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2012 року на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України, відповідачем встановлено, що декларація заповнена Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» з порушенням вимог статті 48 цього Кодексу, у зв`язку з чим складено повідомлення від 23.02.2012 № 3430/10/153 про невизнання вказаної декларації податковою звітністю.

Обґрунтовуючи правомірність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2012 року представник відповідача у запереченнях проти позову зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» не проставлено відмітку (позначку «х») про одночасне подання разом з декларацією копії записів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. При цьому, представник податкового органу не заперечував, що копію записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивачем фактично було подано у складі цієї податкової декларації.

У свою чергу, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що, на його думку, відмітка (позначка) про подання разом з декларацією з податку на додану вартість копії записів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді не є обов`язковим реквізитом декларації, перелік яких передбачено пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що в силу приписів Податкового кодексу України прийняття декларації, що заповнена з дотримання вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, є обов`язком органу державної податкової служби, позивач вважає, що відмова відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року є протиправною.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Так, пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент складання та подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року) встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість, у тому числі форму податкової декларації з цього податку.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення визначеного пунктом 48.4 цієї статті такого додаткового реквізиту, як номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2012 року, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою цього документа в частині відповідності порядку його заповнення вимогам чинного податкового законодавства.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, податкова декларація позивача з податку на додану вартість за січень 2012 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити та передбачений пунктом 48.4 цієї статті додатковий реквізит - номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що є обов`язковим для податкової декларації з цього податку, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» заповнені.

Зазначені обставини представником відповідача у судовому засіданні спростовані не були.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що силу приписів статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають виключно реквізити, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і лише заповнення платником податків реквізитів декларації з порушенням вимог цих підпунктів є підставою для відмови у прийнятті декларації.

Враховуючи, що під час перевірки поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» 20.02.2012 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року відповідачем не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що відмова Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийнятті вказаної декларації є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Твердження відповідача про те, що непроставлення позивачем відмітки про одночасне подання разом з декларацією копії записів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді є підствою для неприйняття податковим органом податкової декларації з наданням їй статусу «Не визнано як податкову звітність», судом до уваги не приймається, оскільки така відмітка не є обов`язковим реквізитом податкової декларації з податку на додану вартість, а відтак до моменту засвідчення податковим органом факту прийняття податкової звітності у спосіб її реєстрації перевірці не підлягає.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» 20.02.2012 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийнятті вказаної декларації підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації платника податків означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відтак, фактичне виконання позивачем обов`язку подання податкової звітності органу державної податкової служби та встановлення судом факту протиправності відмови посадових осіб Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийняті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» з податку на додану вартість за січень 2012 року не потребує додаткового захисту прав позивача у вигляді зобов`язання відповідача внести зазначені у вказаній декларації показники до електронної бази податкової звітності та до картки особового рахунку платника податків.

Крім того, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу, пов`язані з обліком податкових зобов'язань платника податків, відображенням показників розрахунку з бюджетом, коригуванням податкових зобов`язань та податкового кредиту тощо.

Такий обов'язок податкового органу випливає із Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII та Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.

Відтак, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести до електронної бази податкової звітності та до картки особового рахунку платника податків показники, зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження державної податкової служби та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» з податку на додану вартість за січень 2012 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 23 січня 2013 року.