Постанова № 29978738, 06.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/9601/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача -Малікової В.О.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Білопільський елеватор»), звернулося до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 року:

- №0000321555, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зальному розмірі 15630,00грн.;

- №0000331555, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 41787грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7291грн.25коп.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної документальної перевірки їхнього товариства з питань правомірності та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» за липень 2010 р., ТОВ «БП-Стиль» за червень - липень 2011року, ТОВ «Будстиль ЛТД» за березень-червень 2011 року, були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними та просить їх скасувати.

Відмічає, що позиція контролюючого органу, яка полягає у знятті податкового кредиту з одного суб'єкта господарювання (у даному випадку - позивача) за порушення, вчинені іншим суб'єктом господарювання, є грубим порушенням не лише норм податкового законодавства, а й норм Конституції України, норм прямої дії.

Стверджує, що позиція контролюючого органу базується на упередженому дослідженні попередніх постачань товару, ігноруючи беззаперечний факт реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Білопільський елеватор» з ТОВ «БП - Стиль», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ТОВ «Будстиль ЛТД», підтверджених усіма необхідними первинними документами.

У самому акті податковий орган підтверджує, що податкові накладні складено відповідно до законодавства, факт оплати придбаних товарів (робіт, послуг) підтверджено банківськими виписками. Крім того, в акті податкової перевірки відповідач підтверджує, що первинні документи, які фіксують господарські операції надано, але їх податковий орган визнає недійсними безпідставно, не маючи на це повноважень.

Відмічає, що ТОВ «Білопільський елеватор» дотримувалося визначеного Податковим кодексом України та Законом України «Про податок на додану вартість» порядку формування податкового кредиту по операціям ТОВ «БП - Стиль», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ТОВ «Будстиль ЛТД».

Враховуючи усе вище викладене та той факт, що з боку позивача не було завищення податкового кредиту, то відповідно не може існувати порушень ст.200 Податкового кодексу України, вважає, що завищення бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань, і відповідно завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з боку позивача не було. А тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позову надав письмове заперечення (т.1, а.с.203-206). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Сумською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Білопільський елеватор» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія Акрополь», ТОВ «БП-Стиль», ТОВ Будстиль ЛТД» за період з липня 2010 року по липень 2011 року в ході якої було виявлено порушення відповідачем ряд вимог податкового законодавства.

Представник податкового органу у запереченні відмітив, що підставою для таких висновків документальної перевірки стало встановлення за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності за відповідні періоди з податку на додану вартість на рівні ДПС України розбіжностей між сумою податкового зобов'язання контрагентів та податкового кредиту позивача.

З посиланням на акти перевірок ТОВ «Будівельна компанія Акрополь», ТОВ «БП-Стиль», ТОВ Будстиль ЛТД» податковий орган робить висновок, що придбання продукції (послуг, робіт) позивачем від даних підприємств не підтверджується, оскільки ТОВ «БП-Стиль» створене без мети здійснення реальних господарських операцій, з метою формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам - контрагентам, у ТОВ «БП-Стиль», ТОВ Будстиль ЛТД» відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, відсутні трудові ресурси, господарські операції з надання робіт ФОП ОСОБА_3 для ТОВ «БП-Стиль» не створюють юридичних наслідків, а контрагентом ТОВ «Будівельна компанія Акрополь» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками. Крім того, по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» по будівельних роботах згідно з податковою накладною від 30 вересня 2009 року №1637, включеній до податкового кредиту за липень 2010 року на суму 8237,60 гривень, підтвердження того, що ТОВ «Білопільський елеватор» отримало податкову накладну з запізненням, підприємством не надано.

Враховуючи викладене, Сумська МДПІ вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях (т.2 а.с.12-16), підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.203-206), в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Білопільський елеватор» зареєстроване юридичною особою (ідентифікаційний код 35943861), знаходиться на обліку в Білопільському відділенні Сумської МДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 23.06.208р. №100123383, що вбачається з акта перевірки від 30.07.2012 року за №108/15-036/35943861 (т.1, а.с.13) та підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.195), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1, а.с.196-197).

У період з 17.07.2012р. по 23.07.2012 року Сумською МДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Білопільський елеватор» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія Акрополь» за липень 2010р., ТОВ «БП-Стиль» за червень-липень 2011р., ТОВ «Будстиль ЛТД» за березень-червень 2011р., в ході якої були виявлені порушення позивачем, а саме:

- п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено суми податкового кредиту в періоді, що перевірявся (липень 2010р.) на загальну суму 8238грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 8238 грн.;

- абзац а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198; п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 49179грн., завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 41787грн. в т.ч.: по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. - 3360грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2011р. - 9262 грн., по декларації з податку на додану вартість за липень 2011р.- 23584 грн., по декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р.- 5581 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 7392 грн. по декларації з податку на додану вартість, в т.ч. за квітень 2011р.- 4425грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2011р. 2967грн.

- Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказ Міністерства транспорту та зв'язку України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. №488/346.

За результатами вказаної перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 30.07.2012р. за №108/15-036/35943861(т.1, а.с.12-37), Сумською МДПІ 15 серпня 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000321555, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зальному розмірі 15630,00грн. за серпень 2010р., квітень 2011р., травень 2011р. (т.1, а.с.38);

- №0000331555, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в сумі 41787грн., в т.ч.: по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. - 3360грн., за травень 2011р. - 9262 грн., за липень 2011р.- 23584 грн., за серпень 2011р.- 5581 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7291грн.25коп. (т.1, а.с.39).

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.20, 27-28, 31-32), підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало визнання угод між контрагентом позивача ТОВ «БП-Стиль» та ОСОБА_3 (контрагент у другій ланці постачальників для позивача) та як наслідок і угод між «БП-Стиль» та позивачем, а також угод між ТОВ «Білопільський елеватор» з ТОВ «Будстиль ЛТД» та ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» нікчемними, однак, варто зазначити, що відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. (ч.3. ст.228, доповнена законом України від 02.12.2010р. №2756-VI).

Проте Сумською МДПІ не надано суду належних доказів того, що правочини, укладені ТОВ «Білопільський елеватор» з ТОВ «БП - Стиль», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ТОВ «Будстиль ЛТД» порушують публічний порядок, а саме: спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Акт перевірки, на переконання суду, не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності платника податків обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, як ознак нікчемного правочину.

Також відповідач, як на підставу нікчемності правочинів та відсутності реальності операцій між позивачем та його контрагентами:

- вказує на встановлення за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності за відповідні періоди з податку на додану вартість на рівні ДПС України розбіжностей між сумою податкового зобов'язання контрагентів та податкового кредиту позивача (т.1, а.с.16,25-27,29),

- з посиланням на акт перевірки ТОВ «БП - Стиль» від 27.02.2012р. №1168/23-12/37524691/17 (т.1, а.с.216-225) відмічає створення підприємства на підставну особу, відсутність даного контрагента за податковою адресою, основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів та як наслідок - не підтвердження придбання продукції. Також зазначає, що СПД-ФО ОСОБА_3, який виконував роботи для ТОВ «БП - Стиль» не міг виконувати роботи для даного контрагента;

- з посиланням на акт перевірки ТОВ «Будстиль ЛТД» від 21.02.2012р. №1023/2312/34012050/14 (т.1, а.с.227-236) відмічає створення підприємства на підставну особу, відсутність даного контрагента за податковою адресою, основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів та як наслідок - не підтвердження придбання продукції.

- з посиланням на акт перевірки ДПС у м. Сімферополі про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» від 06.04.2012р. №8/22/32841299 (т.1, а.с.237-266) відмічає, що сумнівний кредит, отриманий ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від спати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, а тому робить висновок, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів.

З такими висновками, як підстави для визнання нікчемних або безтоварних операцій суд погодитись не може, оскільки відсутність основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів, що встановлено фактично на підставі поданої звітності контрагентів позивача, чи неможливість отримання послуг ТОВ «БП-Стиль» від ОСОБА_3 чи ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» від певних саме його постачальників у спірному періоді, не декларування зобов'язань не може свідчить про недійсність договору саме між позивачем та ТОВ «БП - Стиль», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ТОВ «Будстиль ЛТД», або про відсутність у сторін договорів наміру виконати їх умови, створивши тим самим підстави для виникнення податкових зобов'язань, формування податкового кредиту та валових витрат, будь-яких доказів, крім актів перевірок, стосовно того, що ТОВ «БП-Стиль» та ТОВ «Будстиль ЛТД» створено на підставну особу відповідачем не надано. Крім того, згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказані контрагенти були зареєстровані юридичними особами та були підтверджені відомості про особи (т.1, а.с.207-215).

Також варто зазначити, що згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такої операції та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будстиль ЛТД» було укладено договір поставки №010611 від 01.06.2011р. щодо поставки цементу ПЦ 400 згідно специфікації (т.2, а.с.33) на умовах EХW за адресою м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 транспортом продавця (т.2, а.с.31-32).

Згідно умом укладеного договору позивачем у ТОВ «Будстиль ЛТД» було придбано цемент, що підтверджується копією рахунку-фактури (т.1, а.с.112, т.2 а.с.35), копією податкової накладної на загальну суму 1670грн. 12коп. (в т.ч. ПДВ 278грн. 35коп. (т.1, а.с.83, т.2, а.с.36), копією видаткової накладної (т.1, а.с.193,т.2, а.с.37). По укладеному договору були проведені розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується випискою банку (т.1, а.с.99, т.2, а.с.34), що доводить реальність здійснених операції. Товар був поставлений згідно договору на умовах EХW за адресою м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 транспортом продавця, про що складено акт виконаних робіт (т.1, а.с.154,т.2, а.с.31-32,38) та надано витяг з журналу реєстрації транспортних засобів (т.2, а.с.143-151) та використаний у будівельно-монтажних роботах.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що було укладено усну угоду між позивачем та ТОВ «Будстиль ЛТД» на придбання профнастилу. При цьому суд вважає необхідним відмітити, що згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Враховуючи наявність рахунку-фактури, видаткової, податкової накладних, доказів оплати виконаних робіт можна вважати, що така операція була укладена з дотриманням форми.

Так, на підтвердження виконання договору щодо придбання товару у квітні 2011р. товару на загальну суму ПДВ 3093.37грн. позивачем надано копії рахунку-фактури, податкової накладної від 05.04.2011р. №21, видаткової накладної, виписку банку на підтвердження сплати вартості товару (т.1, а.с.89,95,108,194,т .2, а.с.160-163).

Товар був поставлений транспортом продавця на склад ТОВ «Білопільський елеватор», про що надано витяг з журналу реєстрації транспортних засобів (т.2, а.с.143-151) та використаний у будівельно-монтажних роботах.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будстиль ЛТД» були укладені договори підряду:

- №8 від 17.03.2011р. з виконання власними та залученими силами і засобами ремонт приміщення вагової позивача за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 (т.1, а.с.132-133, т.2, а.с.17);

- №14 від 05.04.2011р. з монтажу обладнання металоконструкцій ТОВ «Білопільський елеватор» за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 (т.1, а.с.137-140, т.2, а.с.39);

- №28-04/11-1 від 28.04.2011р. з реконструкції складу ОКЦ ТОВ «Білопільський елеватор» за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 (т.1, а.с.141-144, т.2, а.с.53) та 01.06.2011р. №1 до нього (т.1, а.с.145, т.2, а.с.68).

- усний договір щодо виконання робіт з улаштування фундаментів під установлення маневр. пристрою та поліспасту. Враховуючи наявність рахунку, податкової накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), доказів оплати виконаних робіт, (т.2, а.с.152-159), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

Згідно умов вказаних договорів, позивачем було замовлено виконання ремонтних, будівельно-монтажних робіт власних приміщень, про що ТОВ «Будстиль ЛТД» були видані податкові накладні за договором №8 від 17.03.2011р.: від 25.03.2011р. №15 на суму ПДВ 1010.25грн. (т.1, а.с.90,т.2, а.с.27), від 08.04.2011р. №17 на суму ПДВ 1010.25грн. (т.1, а.с.88, т.2,а.с.30), за договором №14 від 05.04.2011р.: від 25.06.2011р. №67 на суму ПДВ 9583.33грн. (т.1, а.с.82,т.2, а.с.42), від 08.04.2011р. №18 на суму ПДВ 9583.33грн. (т.1, а.с.87,т.2, а.с.45), за договором №28-04/11-1 від 28.04.2011р. та додаткової угоди до нього: від 08.06.2011р. №65 на суму ПДВ 2971грн. (т.1, а.с.84,т.2, а.с.56), від 05.05.2011р. №48 на суму ПДВ 2966.67грн. (т.1, а.с.86,т.2, а.с.59), від 08.06.2011р. №66 на суму ПДВ 5170грн. (т.1, а.с.85,т.2, а.с.73), за усною угодою: від 04.03.2011р. №14 на суму ПДВ 2350грн. (т.1, а.с.91, т.2, а.с.154) та виписані рахунки-фактури (т.1, а.с.109-111, 113-117, т.2, а.с.26,28,29, 41,44, 55,58,70,71,153). Роботи були виконані в березні, квітні, червні 2011р., про що складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) за договором №8 від 17.03.2011р. (т.1, а.с.169-175, т.2,а.с.18-24) за договором №14 від 05.04.2011р. (т.1, а.с.176-179, т.2, а.с.46-52), за договором №28-04/11-1 від 28.04.2011р. (т.1, а.с.180-184, 185-192, т.2, а.с.63-67,74-78), за усною угодою (т.1, а.с.164-168, т.2, а.с.155-159). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується копіями виписок банку (т.1, а.с.93,94,96-98, 100-103, 121, т.2, а.с.25,40, 43,54,57,69,72, 152).

Також в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» було укладено договір підряду №324 від 07.06.2009р. по виконанню робіт з будівництва зернової ями (т.1, а.с.123-124, т.2, а.с.79-80).

Згідно умов вказаного договору, позивачем було замовлено виконання робіт по будівництву зернової ями, про що ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» було видано податкову накладну від 30.09.2009р. №1637 на суму ПДВ 8237.60грн. (т.1, а.с.92, т.2, а.с.88). Роботи були виконані ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», у вересні 2009р., про що складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) (т.1, а.с.155-159, т.2, а.с.83-87). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, згідно договору уступки вимоги - на рахунок Фірми «Капітель-плюс» (т.1, а.с.125-126, т.2, а.с.89-90,96-97), про що надано копію виписки банку (т.1, а.с.107,т.2, а.с.81), копію рахунку-фактури (т.1, а.с.122, т.2, а.с.82). Дану суму податку на додану вартість 8237.60грн., враховуючи отримання податкової накладної від 30.09.2009р. №1637 із запізненням вже в липні 2010р., було включено до податкового кредиту податкової декларації за липень 2010р. (т.2, а.с.130-134, 182).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «БП-Стиль» було укладено договір підряду №16 від 20.06.2011р. з виконання робіт по монтажу обладнання та металоконструкцій та ремонту покрівлі ТОВ «Білопільський елеватор» за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва, 1 (т.1, а.с.146-149, т.2, а.с.98).

Згідно умов вказаного договору, позивачем було замовлено виконання робіт по монтажу обладнання та металоконструкцій та ремонт покрівлі, про що ТОВ «БП-Стиль» було видано податкові накладні від 25.06.2011р. №15 на суму ПДВ 6106грн. (т.1, а.с.81, т.2, а.с.101), від 29.07.2011р. №12 на суму ПДВ 6106грн. (т.1, а.с.80, т.2, а.с.104), та виписано рахунки (т.1, а.с.118-120, т.2, а.с.99,102). Роботи були виконані ТОВ «БП-Стиль», у липні 2011р., про що складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) (т.1, а.с.160-163, т.2, а.с.105-108). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, про що надано копію виписки банку (т.1, а.с.104,105-106, т.2, а.с.100,103).

Варто відмітити, що вказані вище первинні документи надались відповідачу в ході перевірки, однак, податковим органом, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.12-36) належної оцінки наданим позивачем доказам надано не було.

Придбані від ТОВ «Будстиль ЛТД» товар (роботи) в тому числі від ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» та ТОВ «БП-Стиль» були використані у власній господарській діяльності при здійсненні ремонтно-будівельних робіт власних об'єктів, на підтвердження чого надано копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Будстиль ЛТД», ліцензії на право проведення будівельної діяльності (т.1, а.с.134-1369, т.2, а.с.60,61-62), копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ліцензії на право проведення будівельної діяльності, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.127-131, т.2, а.с.91,92-94,95), копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «БП-Стиль», ліцензії на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.150-154), витяг з журналу реєстрації осіб, що прибули на ТОВ «Білопільський елеватор» (т.2, а.с.135-142).

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між ТОВ «Білопільський елеватор» з ТОВ «БП-Стиль», ТОВ «Будстиль ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», враховуючи встановлені вище обставини у справі є дійсними.

В акті перевірки відповідач також вказує на порушення позивачем п.п.198.3, 198.2, 198.1 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому варто відмітити, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (тут і далі - в редакції, що діяла на час формування податкового кредиту за липень 2010р. по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь») податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Схожі норми містяться і в п. 14.1.181 Податкового кодексу України (який вже дія на час формування позивачем податкового кредиту в 2011р.) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Схоже міститься і в пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Схожі приписи зазначені і в пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податковому кодексу Україні (в редакції чинних на час виникнення спірних правовідносин), за якими платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, як згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» так і пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна була та залишається документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

В судовому засіданні було підтверджено виконання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (при здійснення операцій в 2009р.) та пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (при здійсненні операцій в 2011р.), який сплатив податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаних у безпосередніх постачальників товару (робіт) - ТОВ «БП-Стиль», ТОВ «Будстиль ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», які, в свою чергу, видали покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Схоже міститься в п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п.200.2, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України в редакції чинних на час виникнення спірних правовідносин, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.12-36), в ході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ «БП-Стиль», ТОВ «Будстиль ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач вважає правочини, укладені без мети отримання юридичних наслідків, а сплату коштів за ними такою, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача. Однак, як зазначалось вище, суд вважає, що виконання договорів підтверджується належними доказами.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.12-36) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних, (крім не прийняття їх до уваги з підстав встановлення податковим органом укладання нікчемних чи безтоварних угод, що спростовано в судовому засіданні) відповідачем не надано. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у ТОВ «БП-Стиль», ТОВ «Будстиль ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, та в свою чергу правомірно використано право, передбачене п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті, що було відображено у податкових деклараціях (т.2, а.с.109-129), а тому висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту за липень 2010р. на суму 8238грн. (ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь») та податкового кредиту за березень-липень 2011р. (ТОВ «Будстиль ЛТД» ТОВ «БП-Стиль») на суму 49179грн., та завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 41787грн., та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 7392грн., є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Як на додаткову підставу щодо правомірності оскаржуваного рішення від 15.08.2012р. №0000321555 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8238грн. (ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь»), відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів отримання податкової накладної від вказаного контрагента із запізненням.

Дійсно підприємство до складу податкового кредиту липня 2010р. включило суму податку на додану вартість 8238грн. - по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» за податковою накладною від 30.09.2009р. №1637 (т.2. а.с.130-132).

В той же час у відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання ним податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 770/11050, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с. 164) позивачем вказану податкову накладну дійсно було отримано в липні 2010р. тобто в періоді, відмінної від дати виписки, вказаної накладної.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2010р. у загальному розмірі 8238грн. у періоді отримання ним податкової накладної, а не у періоді її виписки контрагентом позивача.

Що стосується санкцій, застосованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2012р. №0000321555, №0000331555 (т.1, а.с.38,39), враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, застосування санкцій також є безпідставними.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0000321555 та №0000331555 суперечать вимогам Податкового кодексу України, Законів України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованими, та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України вбачається стягнути з Державного бюджету України на користь позивача в рахунок повернення, сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 647грн.09коп. (т.1, а.с.2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 15 серпня 2012р. №0000321555 та від 15 серпня 2012р. №0000331555.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" (код 35943861) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 647грн.09коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 11.02.2013року.