Рішення № 29977572, 19.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Худіна О.О.

Доповідач: суддя Ткачук С.С.

категорія 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення 12.06.2011 їх приватної квартири, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що залиття квартири сталось через пошкодження гнучкого підводу холодного водопостачання на кухні у квартирі відповідачів, розташованій поверхом вище. Внаслідок залиття квартира пошкоджено шпалери на стінах у спальні, кухні, санвузлі, коридорі; пластик на стелі, кахель та лінолеум в кухні, а також кухонні меблі. Після уточнення позовних вимог, позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 4045 грн., моральну шкоду у розмірі по 200 грн. на користь кожного, а також судові витрати по справі.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь позивачів майнову шкоду у розмірі по 1348,33 грн. кожному; з ОСОБА_5 стягнуто моральну шкоду на користь кожного позивача у розмірі по 200 грн. Вирішено питання судових витрат: з власника квартири ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто 444,10грн., а з ОСОБА_5 на користь цього відповідача 658,70грн.

З вказаним рішенням суду не погодилась відповідач ОСОБА_5 та подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги відповідач зазначила, що на підтвердження їх вини суд послався на акт про залиття квартири від 14 червня 2011 року, проте не звернув уваги, що у ньому мається підроблений підпис одного з членів комісії - слюсаря-сантехника ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що він не був присутнім при складанні цього акту та взагалі його не підписував. Зазначені у акті дані не відповідають фактичним обставинам, а саме, зазначена у акті площа залиття стелі 7,5 кв.м. значно перевищує фактичну квадратуру згідно даним технічного паспорту про розмір площі кухні - 5,8 кв.м. Пошкодження полу, лінолеуму та кахлю не зафіксовано на жодній фотографії, які додані до оцінки. У представленому висновку вартості будівельного ремонту та ремонту кухонної меблі не відображені пошкодження лінолеуму на кухні. Доказів того, що меблі прийшли у непридатність взагалі суду не надано, а з наданих фотографій вбачається, що зазначені на них пошкодження могли виникнути від будь-якого механічного пошкодження. Експертиза по даній справі не проводилась, а наданий висновок спеціаліста ПП «Фірма Інженер», проведений у березні 2012 року не є експертним висновком. Оскільки є протиріччя між вартістю ремонту та об'ємом завданої матеріальної шкоди, зазначеного у акті, висновком спеціаліста та поясненнями позивачів, вважає, що сума шкоди не доведена. З її боку та доньки ОСОБА_4 жодних протиправних дій не вчинювалось, бо гнучкий шланг знаходився у доброму стані та їх вина у затопленні квартири позивачів відсутня. Також вважає, що суд невірно вирішив питання судових витрат.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів і просили задовольнити.

Позивачі у судове засідання не з'явилися, але про час розгляду скарги згідно рекомендованих повідомлень були належним чином оповіщені.

Третя особа КП «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» у листі до суду просила розглянути скаргу без їх участі.

Апеляційний суд визнає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом визнано встановленим, що при проведені 14.06.2011 обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 встановлено причина залиття 12.06.2011 приміщення квартири холодною водою у зв'язку з чим відбулось пошкодження в кухні: пластику на стелі, шпалер та кахельної плитки на стінах, на підлозі лінолеуму, а також кухонної меблі: навісних шафів, 3-х табуреток, стільниці та тумби під мийку. У коридорі, санвузлі пошкоджені шпалери на стінах, стелі, в спальні - на стінах.

Залиття квартири позивачів відбулось через порив гнучкого шлангу встановлено на системі ходового водопостачання на кухні у квартирі 46 цього ж будинку, яка належить відповідачу ОСОБА_4

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що оскільки причиною залиття є вихід з ладі сантехнічного приладу - гнучкого шлангу у квартирі відповідачів, внаслідок чого позивачам було заданому матеріальну та майнову шкоду, зобов'язання відшкодування спричиненої шкоди поклав на відповідачів: власника квартири ОСОБА_4 та її мешканця ОСОБА_5 Вирішуючи питання відшкодування понесених судових витрат, суд виходив з того, що оскільки судові витрати не стягуються у солідарному порядку, стягнув з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду через порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини залиття квартири позивачів, причину завданні матеріальної та моральної шкоди. Але не вірно визначив характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами через що прийшов до хибного висновку щодо наступу наслідків залиття з вини відповідача ОСОБА_5

Так, матеріалами справи підтверджено, що фактично залиття квартири відбулось холодною водою через порив гнучкого шлангу встановленому на трубопроводі системи холодного водопостачання на кухні в квартирі, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4

Як підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_5 після події залиття квартири позивачів, за її заявкою слюсарем житлової організації ОСОБА_8 проводились ремонтні роботи по заміні пошкодженого сантехнічного приладу в системі холодного водопостачання в квартирі №46.

Заперечення ОСОБА_5 щодо відсутності в її діях вини, апеляційний суд приймає до уваги, бо відповідно до частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного

законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання(в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує, а тому апеляційний суд визнає, що обов'язок відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду у зв'язку з пошкодженням майна позивачів, несе власник квартири, у які відбулось вихід з ладу сантехнічного приладу, і який зобов'язаний вживати заходи збереження цього приладу у стані придатному до експлуатації.

Але суд першої інстанції в порушення зазначених норм матеріального права стягнув матеріальну та моральну шкоду з мешканця квартири ОСОБА_5

Щодо доводів скарги про не доведеність позивачами об'єму завданої матеріальної шкоди, апеляційний суд їх відхиляє, бо представлені позивачами акт обстеження їх квартири, який відображає наслідки залиття, узгоджуються з показаннями свідків опитаних судом першої інстанції, а саме, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 Показання свідка ОСОБА_7 не спростовують встановлених судом обставин залиття квартири позивачів, а його ствердження, що він не підписував акту обстеження квартири позивачів, викладених у ньому фактів не спростовують, бо фактично саме цей працівник виходив ввечері за заявою 12.06.2011 для встановлення обставин залиття квартири позивачів.

Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, у разі залиття квартир складається відповідний акт за встановленою формою (додаток 4).

Недотримання представниками житлової організації затвердженої форми акту у разі залиття квартири не впливає на відображені у цьому акті обставини, а тому правильно визнаний судом належним письмовим доказом.

Розмір завданої матеріальної шкоди в сумі 4045 грн. встановлено судом першої інстанції на підставі звіту про оцінку шкоди внаслідок залиття квартири, складеного фахівцем, який має дозвіл на проведення оцінки нерухомих та рухомих речей (а.с.38).

Заперечуючи по розміру матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_5 не спростувала його належними і допустимими доказами відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України. Клопотання про проведення судових будівельно-технічної та товарознавчої експертиз не заявила.

За змістом ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як роз'яснено у п.14 постанови пленуму Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» відповідно до статті 303 ЦПК апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. При цьому мають враховуватися вимоги частини третьої статті 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й дизпозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок спростування наявності їх вини в завданні шкоди позивачу.

Апеляційний суд також відхиляє доводи скарги щодо недоведеність розміру матеріальної шкоди через неправильного зазначення у акті площі пошкоджених шпалер на стелі в кухні, бо фахівцем, який склав звіт про оцінку майнової шкоди, провадився візуальний огляд квартири позивачів з визначенням площі пошкодження шпалер на стелі в кухні у розмірі 10х0,53м., з якого ним проводився розрахунок вартості внутрішніх ремонтних робіт та вартості будівельних матеріалів.

За наведених обставин, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір як матеріальної, так і моральної шкоди, виходячи з засад розумності та справедливості, в порушення ст.ст. 1166,1667 ЦК України помилково стягнув матеріальну шкоду у солідарному порядку і моральну шкоди з мешканця квартири ОСОБА_5 , при відсутні її вини.

Позов в частині позовних вимог до ОСОБА_5 не ґрунтується за законі, а тому не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції не дотримався положень ст.ст. 79,88 ЦПК України і помилково визнав витрати у розмірі 700грн. на проведення звіту по оцінці шкоди внаслідок залиття квартири як судові витрати та допустив їх розподіл між двома відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

З наведених підстав апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає ст.213 ЦПК України і тому підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів завдану матеріальну шкоду у розмірі по 1348грн.33коп. і моральну шкоду по 200грн. кожному, відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_5

Окрім того, з відповідача ОСОБА_4 також підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 фактично понесені витрати у розмірі 700 грн. на проведення звіту по оцінці шкоди внаслідок залиття квартири, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 295грн.50коп., бо зайва сплачена нею суму судового збору за подачу позовних вимог немайнового характеру відшкодування підлягає за нормами ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року частково скасувати.

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди по 1348,33грн. та моральної шкоди по 200грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 295( двісті дев'яносто п'ять)грн. 50коп. та матеріальні витрати на проведення звіту про розмір матеріальної шкоди 700 (сімсот)грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: