Рішення № 29977283, 11.03.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року справа № 919/180/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель"

(Фіолентовське шосе, 8, м. Севастополь, 99014)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99042)

про стягнення 12 424,31 грн

за участю представників сторін:

позивач - Рудюк І. В., довіреність б/н від 02.08.2012;

відповідач - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки №25/07/2012 від 25.07.2012 у розмірі 12 424,31 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статі 525, 526, 693 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №25/07/2012 від 25.07.2012 щодо своєчасної поставки товару.

Ухвалою від 05.02.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 05.02.2013, 18.02.2013 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про отримання відповідачем копій ухвал, які надсилались на його адресу: АДРЕСА_1, 99042.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, 99042.

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладений договір поставки №25/07/2012 (далі - Договір) (арк.с.8), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати на умовах даного договору щебінь (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. Договір може бути розірвано достроково за ініціативою однієї із сторін, при цьому ініціатор повинен письмово попередити іншу сторону про дострокове розірвання договору не менше ніж за 14 днів. Даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін за один місяць до завершення терміну не заявила про намір його розірвати (пункти 10.1, 10.2 Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що постачальник поставляє товар окремими партіями у кількості і у строк, визначений в замовлені на поставку покупця.

Згідно з положення пункту 3.3. Договору здача-приймання товару за кількістю та якістю здійснюється або на складі постачальника, або через представника постачальника на складі покупця у відповідності з чинним в України законодавством.

Відповідно до пункту 5.1. Договору ціни на товар формуються згідно прайс-листа, дійсного на дату отримання замовлення, в національній валюті України.

Згідно з пунктом 5.2. Договору постачальник самостійно установлює відпускні ціни на власний товар, згідно становищу на ринку та власних маркетингових досліджень, передоплата складає 50 %.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, в разі несплати за товар покупцем в строк, подальша поставка товару припиняється.

На виконання умов пункту 5.2. Договору відповідач направив на адресу позивача рахунок-фактуру №СПД-000041 від 25.07.2012 для сплати вартості товару у розмірі 44 848, 62 грн (арк. с. 9).

Платіжним дорученням № 842 від 26.07.2012 позивачем на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 була перерахована передоплата за поставку товару у розмірі 22424,31 грн, що складає 50% від суми товару за договором.

Згідно умов Договору та розрахунком - фактурою № 000041 від 25.07.2012 на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 була надіслана заявка на поставку товару із зазначенням кількості товару та строку поставки.

Таким чином свої зобов'язання за Договором покупець виконав у повному обсязі.

Також 03.12.2012 позивачем на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 була направлена претензія з проханням повернути сплачену за Договором передоплату за поставку товару у розмірі 12424,31 грн.

Станом на 11.03.2013 заборгованість відповідача перед позивачем складає 12424,31 грн, що підтверджується довідкою за вих.№68 від 11.03.2013.

Проте, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо поставки товару за Договором не виконала.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, пунктом 3.1. Договору передбачено, що постачальник поставляє товар окремими партіями у кількості і у строк, визначений в замовленні на поставку покупця.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем умов Договору щодо поставки товару, суд дійшов висновку, що з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" підлягає стягненню сума передоплати за товар у розмірі 12 424,31 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99042, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у КБ «Приватбанк», МФО 324935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8, м. Севастополь, 99014, код ЄДРПОУ 20686595, р/р 26006131027201 у АТ «Укр Сиббанк», МФО 351005) 12 424,31 грн, а також судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2013.

Суддя О.О. Єфременко