Рішення № 29977261, 05.03.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1120/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Протягом розгляду справи представник позивача неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги, та з урахуванням останньої уточненої позовної заяви (а.с. 231-232 Том № 1) просив звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 45,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 04.11.2003 року за реєстром № 8098, зареєстрованим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.11.2003 року, записаного у реєстрову книгу № д. 1036-15 за № 4175, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 522 773,00 (п'ятсот двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три) гривні 00 копійок - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року у розмірі 89 070,75 (вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят доларів США та 75 центів) доларів США, що еквівалентно 711 488,24 (сімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 24 копійки) та 2 637 192,88 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві гривні 88 копійок) гривень пені, що разом складає 3 348 681,12 (три мільйони триста сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 12 копійок) гривень, задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код: 36789421, п/р № 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, свідоцтво платника податків № 100254416). Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код: 36789421, п/р № 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, свідоцтво платника податків № 100254416) суму судового збору 2 823,00 (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні) гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - Банк), правонаступником якого, в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Позивач) був укладений Кредитний договір № ML-005/084/2008 (надалі - Кредитний договір).

Згідно з Кредитним договором Банк надав Позичальнику кредит в сумі 88 000,50 (вісімдесят вісім тисяч доларів США 50 центів) доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка 5,99% та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку) на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватись Банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому цим Договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті Банку www/otpbank.com.ua, а також в приміщенні Банку (як в головному офісі так і в інших установах Банку) на інформативних стендах.

Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1 частини № 1 Кредитного договору.

Кредитні кошти надавались Банком на підставі Кредитної заявки Позичальника від 15 квітня 2008 року в сумі 88 000,50 (вісімдесят вісім тисяч доларів США 50 центів) доларів США, шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк».

ЗАТ «ОТП Банк», у відповідності до п.п. 1.1 частини № 2 Кредитного договору, надав Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, визначених у Кредитному договорі, а Позичальник, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема в п. 2 частини № 1 Кредитного договору), а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі (зокрема в п. 3 частини № 1 Кредитного договору та п. 1.4 частини № 2 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 частини № 2 Кредитного договору повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором.

Відповідно до п. 1.11.1 частини № 2 Кредитного договору в строки передбачені Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Таким чином, як зазначає представник позивача, внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору заборгованість за Кредитним договором станом на 04 квітня 2012 року становить 89 070,75 (вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят доларів США сімдесят п'ять центів) доларів США, що еквівалентно 711 488,24 (сімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 24 копійки) та 2 637 192, 88 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві гривні 88 копійок) гривень, що складається із:

- залишку заборгованості за кредитом в сумі 79 546,86 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок шість доларів США 86 центів) доларів США, що еквівалентно 635 412,36 (шістсот тридцять п'ять тисяч чотириста дванадцять гривень 35 копійок) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку;

- суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 523, 89 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять три долари США 89 центів) доларів США, що еквівалентно 76 075,88 (сімдесят шість тисяч сімдесят п'ять гривень 88 копійок) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку;

- пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 2 637 192,88 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві гривні 88 копійок) гривень.

Також представник позивача вказує, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач, Поручитель) було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року (надалі - Договір іпотеки (майнової поруки)).

За умовами Договору іпотеки (майнової поруки) Відповідачем було передано Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 04.11.2003 року за реєстром № 8098, зареєстрованим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.11.2003 року, записаного у реєстрову книгу № д. 1036-15 за № 4175.

За умовами п. 2.1 Договору іпотеки (майнової поруки) іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Пунктом 6.1 Договору іпотеки (майнової поруки) встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: а) всі боргові зобов'язання не сплачені боржником і б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.

Представник позивача зазначає, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 квітня 2010 року та у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № ML-005/084/2008 від 15.04.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та Позичальником, а також за Договором іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15.04.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та Поручителем.

Таким чином до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Відповідача за кредитним договором № PML-005/084/2008 від 15.04.2008 року.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми ст.ст. 7, 11, 33, 39, 42 Закону України «Про іпотеку» представник позивача просив позов задовольнити.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в судовому засіданні позовну позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 231-232, Том № 1) просив задовольнити. В подальшому в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 05.03.2013 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 2, Том № 2).

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість та незаконність позовних вимог, надали суду письмові заперечення на позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 191-193 Том № 1). В наступні судові засідання 21.12.2012 року, 16.01.2013 року, 13.02.2013 року, 05.03.2013 року відповідач та його представник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Неодноразово протягом перебування справи в провадженні судді представник відповідача та відповідач направляли через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин (а.с. 72, 110, 159, 194, 233 Том № 1, а.с. 1 Том № 2).

Проте, суд бере до уваги той факт, що такі обставини свідчать про недобросовісне ставлення сторони Відповідача до своїх процесуальних прав та обов'язків, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для визнання причин неявки відповідача та представника Відповідача поважними.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини його неявки суду не відомо. В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки, які надійшли через канцелярію суду від ОСОБА_3 (а.с. 218-219 Том № 1).

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення представника позивача та врахувавши його заяву про розгляд справи без їх участі, вислухавши пояснення відповідача та його представника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - Банк), правонаступником якого, в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Позивач) був укладений Кредитний договір № ML-005/084/2008 (надалі - Кредитний договір) (а.с. 9-17 Том №1).

Згідно з умовами Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 88 000,50 (вісімдесят вісім тисяч доларів США 50 центів) доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка 5,99% та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку) на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватись Банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому цим Договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті Банку www/otpbank.com.ua, а також в приміщенні Банку (як в головному офісі так і в інших установах Банку) на інформативних стендах.

Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1 частини № 1 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти надавались Банком на підставі Кредитної заявки Позичальника від 15 квітня 2008 року в сумі 88 000,50 (вісімдесят вісім тисяч доларів США 50 центів) доларів США, шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 22 Том № 1).

У відповідності до п.п. 1.1 частини № 2 Кредитного договору, ЗАТ «ОТП Банк» надав Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, визначених у Кредитному договорі, а Позичальник, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема в п. 2 частини № 1 Кредитного договору), а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі (зокрема в п. 3 частини № 1 Кредитного договору та п. 1.4 частини № 2 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 частини № 2 Кредитного договору повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів (а.с. 18-21 Том № 1), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором.

Відповідно до п. 1.11.1 частини № 2 Кредитного договору в строки передбачені Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого, в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено Кредитний договір № ML-005/084/2008, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме - в порядку передбаченому Кредитним договором № ML-005/084/2008 видав Позичальнику кредитні кошти, шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 88 000,50 доларів США з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника відкритий у ЗАТ «ОТП Банк», на підставі Кредитної заявки Позичальника від 15 квітня 2008 року (а.с. 22 Том № 1).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст. 551, ст. 552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Плата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується зібраними у справі доказами, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе обов'язків за Кредитним договором № ML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року утворилась заборгованість, яка станом на 04 квітня 2012 року становить 89 070,75 (вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят доларів США сімдесят п'ять центів) доларів США, що еквівалентно 711 488,24 (сімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 24 копійки) та 2 637 192, 88 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві гривні 88 копійок) гривень, що складається із:

- залишку заборгованості за кредитом в сумі 79 546,86 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок шість доларів США 86 центів) доларів США, що еквівалентно 635 412,36 (шістсот тридцять п'ять тисяч чотириста дванадцять гривень 35 копійок) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку;

- суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 523, 89 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять три долари США 89 центів) доларів США, що еквівалентно 76 075,88 (сімдесят шість тисяч сімдесят п'ять гривень 88 копійок) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку;

- пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 2 637 192,88 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві гривні 88 копійок) гривень.

Наявність заборгованості підтверджується даними розрахунків заборгованості та випискою з рахунку клієнта, наданими позивачем (а.с. 140, 142-150 Том № 1).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не виконав взятих на себе зобов'язань із повного погашення всієї суми заборгованості за договором, чим порушив умови договору, щодо строків повернення кредиту, а також сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості.

Банк свої зобов'язання по договору щодо надання кредиту виконав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов'язання та зазначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач, Поручитель) було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року (надалі - Договір іпотеки (майнової поруки)) (а.с. 23-28 Том № 1).

За умовами Договору іпотеки (майнової поруки) Відповідачем було передано Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 04.11.2003 року за реєстром № 8098, зареєстрованим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.11.2003 року, записаного у реєстрову книгу № д. 1036-15 за № 4175.

Згідно п. 2.1 Договору іпотеки (майнової поруки) іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Пунктом 6.1 Договору іпотеки (майнової поруки) встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: а) всі боргові зобов'язання не сплачені боржником і б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.

Пунктом 5.2 Договору іпотеки (майнової поруки) визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем будь-яких із його зобов'язань за Статтею 5 цього Договору, Іпотекодержатель має право на негайне виконання Боржником Боргових Зобов'язань, за рахунок звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частина 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Також ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім іншого, здійснюється на підставі рішення суду.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що строни іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачити передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом ІІ книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ст. 42 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно роз'яснень п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Бюро оцінок» 20 червня 2012 року, вартість предмета іпотеки, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 45,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 складає 522 773,00 гривень (а.с. 178-180 Том № 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 543 ЦК України.

Оскільки Позичальником не виконуються умови Кредитного договору, позивач може вимагати від Поручителя виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором в межах вартості предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань із повного погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, чим порушив умови договору, щодо строків повернення кредиту, а також сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості.

Банк свої зобов'язання по договору щодо надання кредиту виконав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд не приймає до уваги та не погоджується з доводами та поясненнями відповідача та його представника, оскільки з наведених вище письмових доказів вбачається, що укладений між сторонами Договір іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року повністю відповідає вимогам діючого законодавства, підтвердженням чого є також згода на укладення даного правочину та його підписання з боку відповідача.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 квітня 2010 року та у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № ML-005/084/2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та Позичальником, а також за Договором іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15.04.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та Поручителем (а.с. 37-44 Том № 1).

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно Договору про відступлення права вимоги від 30.04.2010 року з Додатком № 1 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримано відступлені ПАТ «ОТП Банк» права за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись правом звертати стягнення на заставлене майно, пунктом 102 Додатку № 1 якого визначено передачу прав за Договором іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року (а.с. 238-243 Том № 1).

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги Відповідача за договором іпотеки (майнової поруки) № PML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року.

Згідно положень ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Пунктом 9.6 Договору іпотеки (майнової поруки) визначено, що відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за Кредитним договором.

Таким чином, ризик несприятливих наслідків несе саме ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а виконання боржником свого обов'язку перед ПАТ «ОТП Банк» не мало місця взагал, відповідно заміна кредитора у зобов'язанні є реалізацією прав кредиторів та не тягне за собою будь-якого погодження із боржником.

Виходячи з обставин, на які посилається відповідач та його представник як на підставу своїх заперечень (з приводу не направлення йому досудової вимоги), то суд приходить до висновку, що відповідачем та представником відповідача не доведено перед судом їх переконливості та обґрунтованості, не надано жодних достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень, натомість їх доводи спростовуються матеріалами справи, а саме така досудова вимога була направлена ОСОБА_2 04.12.2009 року та 02.06.2010 року за місцем його реєстрації, що підтверджується відповідним описом вкладення у цінний лист (а.с. 45, 244, 245 Том № 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, матеріальне становище.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, тому суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини, як підстави для позову знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору з приводу яких заявлено спір, та підлягають частковому задоволенню, а саме, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та розмір пені, а також ступінь виконання зобов'язання, з урахуванням обставин справи та виходячи з розміру основної заборгованості по кредиту, вважає, що розмір пені є високим по відношенню до розміру заборгованості за основним боргом та є значною сумою, а, отже, вбачає підстави для зменшення розміру пені за прострочення виконання зобов'язання до 200 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статтями 3, 10, 11, 15, 27, 31, 88, 197, 208-209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, на підставі статей 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 543, 546, 548-554, 599, 610-612, 625, 626, 629, 638, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 45,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 04.11.2003 року за реєстром № 8098, зареєстрованим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.11.2003 року, записаного у реєстрову книгу № д. 1036-15 за № 4175, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 522 773,00 (п'ятсот двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три) гривні 00 копійок - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-005/084/2008 від 15 квітня 2008 року у розмірі 89 070,75 (вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят доларів США та 75 центів) доларів США, що еквівалентно 711 488,24 (сімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 24 копійки) та 200 000,00 (двісті тисяч гривень 00 копійок) гривень пені.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код: 36789421, п/р № 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, свідоцтво платника податків № 100254416) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 823,00 (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака