Рішення № 29976892, 28.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.13 р. Справа № 5006/10/94пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Куньчик К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк,

про визнання права власності, -

За участю:

позивач не з'явився;

відповідач не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 44,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу квартири б/н від 02.03.2012 року, технічний паспорт, складений КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» 20.05.2011 року, висновок будівельно-технічної експертизи №36861591.12.04 від 29.12.2012 року, складеного ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М.Шимановського».

Позивач зазначає, що відповідач не визнає її право власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 44,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач не з'явилась, про причини неявки не повідомила.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву на позовну заяву за наявними матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2012 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі - продажу квартири, за яким позивач купила квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,1 кв.м., у тому числі житловою 29,4 кв.м., яка складається з двох житлових кімнат (а.с.6).

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за №4904831.

09.04.2012 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №34405918 від 07.06.2012 року (а.с.8).

Технічний паспорт на спірну квартиру було виготовлено КП «БТІ м. Донецька» 20.05.2011 року (а.с.13-14).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М.Шимановського» було проведено будівельно-технічну експертизу Згідно з даним висновком будівельно-технічної експертизи №36861591.12.04 від 29.12.2012 року приміщення квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м. не відповідає санітарним і технічним вимогам, які висуваються до житлового приміщення. Приміщення непридатне для подальшого використання для проживання людей, та його залишення в якості житлового не є доцільним (а.с.20-44)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивач, в силу норм ст.ст. 204, 316-317, 328, 655-697 ЦК України, є добросовісним набувачем та власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. Право власності на дане майно зареєстроване за позивачем у встановленому законом порядку.

З огляду на наведене, означене право власності позивача на спірне приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість.

Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, непридатні для проживання жилі приміщення, переобладнуються для використання в інших цілях.

Факт непридатності спірного нерухомого майна для проживання в ньому людей встановлено висновком будівельно-технічної експертизи №36861591.12.04 від 29.12.2012 року.

Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим приміщенню, оскільки за матеріалами справи приміщення розташоване на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.

Спірне приміщення не є будинком, спорудою чи іншим окремо розташованим об'єктом. Згадане приміщення розташоване на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Відповідно до статті 42 ЗК України, прибудинкова територія встановлюється для будинку чи будівників та не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секції, квартир тощо). Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень, а також їх наймачам, в натурі та їх окреме використання не допускається.

Таким чином, власники житлових та нежитлових приміщень, що розташовані в житловому будинку, є фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташовано сам будинок. Зазначена земельна ділянка в даному випадку використовується для експлуатації житлового будинку спільно всіма власниками вбудованих приміщень.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

За своїм загальноправовим змістом вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно є способом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Враховуючи, що згідно правової позиції відповідач не визнає право власності позивача на спірне нерухоме майно, суд вважає, що позивач мав право звертатися до суду з відповідним позовом за захистом свого права власності.

Жодних доказів порушення чиїхось законних прав та охоронюваних законом інтересів або будівельно-санітарних норм суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, про визнання права власності підлягають задоволенню.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 316, 328, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 33-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 44,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового будинку (літ. А-1) за адресою: АДРЕСА_1.

Судові витрати залишити за позивачем.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Харакоз К.С.