Постанова № 29976254, 14.03.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/279/13-a

"14" березня 2013 р. Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Дерех Н.В.

секретаря Вальчук І.М.

за участю:

представника позивача Купельська С.Д.

представника відповідача Микитчак В.В., Кокіль М.П.

.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Бучацький цукровий завод» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 118/0000292300, № 119/0000302300, № 120/0000322300, № 121/0000312300, № 123/0000342300 від 07 грудня 2012 року,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю « Бучацький цукровий завод»( надалі позивач, ТзОВ « Бучацький цекровий завод», товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби ( надалі відповідач, Бучацька МДПІ, контролюючий орган, суб'єкт владних повноважень) про скасування податкових повідомлень-рішень № 118/0000292300, № 119/0000302300, № 120/0000322300, № 121/0000312300, № 123/0000342300 від 07 грудня 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю « Бучацький цукровий завод» позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, оскільки товариством до складу валових витрати віднесено витрати, що підтверджуються відповідними платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - витрати на поліпшення основних фондів Крім того, вважає правомірним включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом і сум сплачених платежів ( комісій). Також вважає неправомірним застосування штрафних санкцій за втрату первинних бухгалтерських документів, так як 05.10.2012 року товариством направлено лист контролюючому органу про втрату первинних документів і х цього часу у товариства було 90 днів для їх відновлення, однак до спливу цього часу контролюючим органом було винесене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 510 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем зайво включено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІУ квартал 2010 року в сумі 172126 грн., як такі, що не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Крім того, вважає не правомірним включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом і сум сплачених платежів ( комісій), оскільки вони не пов'язані із здійсненням господарської діяльності. А тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом правомірно.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представників відповідача, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні факти.

Бучацькою МДПІ Тернопільської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка ТзОВ « Бучацький цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.07.2008 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за це й же період.

Результати перевірки викладені в Акті № 488/22/35869406 від 29.10.2012 року( надалі Акт).

На підставі вказаного Акта податковим органом винесені податкові повідомлення -рішення 118/0000292300, № 119/0000302300, № 120/0000322300, № 121/0000312300, № 123/0000342300 від 07 грудня 2012 року.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо проведення перевірки та оформлення її результатів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту, перевірка проводилась з 28.09.2012 року по 22.10.2012 року на підставі наказу Бучацької МДПІ №232 від 17 вересня 2012 року.

З пояснень представника позивача вбачається, що TзOB «Бучацький цукровий завод» станом на 05.10.2012 року встановлено втрату первинних бухгалтерських документів за період, що в тому числі, має бути охоплений плановою перевіркою, у зв'язку з чим позивачем видано наказ про створення комісії з встановлення повного переліку втрачених документів та розслідування причин їх втрати.

На виконання приписів п. 44.5 ст. 44 ПК України, а також, враховуючи неможливість проведення планової документальної перевірки, у зв'язку із втратою первинних документів, позивач звернувся до відповідача із листом від 05.10.2012 року, яким повідомив про втрату документів.

Проте, відповідачем незважаючи на даний лист контролюючим органом було продовжено перевірку, чим не дотримано вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України і тим самим не було надано позивачу відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби. А тому, суд приходить до переконання, що податкове повідомлення - рішення № 123/0000342300 від 07 грудня 2012 про нарахування 510 грн.00 коп. штрафних (фінансових) санкцій за порушення товариством п.44.3 ст.44 розділу ІІ ПК України винесене направомірно і є таким, що підлягає до скасування.

Щодо порушень по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для прийняття Рішень від 07.12.2012 року:

№ 118/0000292300, № 119/0000302300 слугував висновок акту перевірки щодо порушення Товариством п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР),п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.141.1 ст. 141, п.150.1 ст. 150 ПК України;

№ 120/0000322300, № 121/0000312300 - п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. «е», «ж» п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР), п.198.6 ст. 198, п.п. «е», «є» п.201.1, п.201.4, п.201.10ст. 201 ПК України.

Так, висновок відповідача щодо порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР побудований на тому, що TOB «Бучацький цукровий завод» зайво включено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за IV квартал 2010 року в сумі 172 126 грн., як такі, що не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, 18.06.2009 року між TOB «Бучацький цукровий завод» та TOB «Цукровий завод Бучач» було укладено договір оренди майна.

У відповідності до п.п.6.1.1, п.6.3 цього договору орендар - TOB «Цукровий завод Бучач» поточний ремонт об'єкту оренди проводить за власний рахунок, якщо здійснені орендарем за його рахунок і за погодженням орендодавця - TOB «Бучацький цукровий завод» поліпшення об'єкту оренди неможливо виділити від нього без заподіяння йому шкоди, орендодавець компенсує витрати на такі поліпшення.

TOB «Цукровий завод Бучач» у відповідності до умов зазначеного договору проведено поточний ремонт орендованого майна з метою підготовки до виробничого сезону, однак, у зв'язку із укладенням 18.08.2010 року TOB «Бучацький цукровий завод» договору оренди та подальшою передачею майна (основних засобів) в оренду TOB «Бучацкий цукровий завод», зазначені витрати, фактично пов'язані із поліпшенням основних засобів, виставлено до відшкодування згідно належним чином оформленого сторонами акту понесених витрат.

Здійснення даної господарської операції підтверджується належним чином оформленими TOB «Цукровий завод Бучач» та Товариством видатковими та податковими накладними, якими зафіксовано факт здійснення господарських операцій, витрати понесені в межах цієї господарської операції включені до складу валових витрат у період, що перевірявся.

Враховуючи вище викладені обставини, витрати за оплату проведеного за змістом поточного ремонту у зв'язку із підготовкою орендованих основних засобів до виробничого сезону, правомірно включені до складу валових витрат Товариства, оскільки факт придбання наведених послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до п.п. «е», «ж» п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); ціну поставки без врахування податку.

З наведеною нормою кореспондуються положення п.п. «е», «є» п.201.1 ст. 201 ПК України.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Податкова накладна, згідно із п.201.4 ст. 201 ПК України, виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин (абз.5 п.201.10 ст. 201 ПКУ).

Згідно із абз.1, 2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2011 року - набрання чинності ПК України) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абз. 1-3 п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Висновок контролюючого органу щодо порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. «е», «ж» п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР), п.198.6 ст. 198, п.п. «е», «є» п.201.1, п.201.4,п.201.10 ст. 201 ПКУ є безпідставним, оскільки складені TOB «Цукровий завод Бучач» податкові накладні містять усі необхідні реквізити, в тому числі опис (номенклатуру)товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); ціну поставки без врахування податку.

У Товариства були відсутні правові підстави подавати скаргу щодо TOB «Цукровий завод Бучач» у зв'язку із неправильним, на думку податкового органу, складанням податкових накладних, оскільки зміна найменування на TOB «Захід-Пром-Груп» відбулась лише 18.03.2011 року, тоді як на момент виписування цих накладних у період з жовтня по грудень 2010 року найменування було вірним.

Твердження контролюючого органу відносно того, що податкова накладна № 207 виписана 28.02.2011 року, спростовується самим актом перевірки, в якому вказана правильна дата її складання 31.10.2010 року (арк. 17. 64 Акта).

Позиція податкового органу побудована виключно на тому, що у зв'язку із розірванням 18.08.2010 року договору оренди від 18.06.2009, укладеного TOB «Бучацький цукровий завод» із TOB «Цукровий завод Бучач», підстави відшкодовувати витрати, пов'язані із проведенням поточного ремонту майна, що було в оренді, відсутні.

Оцінка правочину (вказаного договору) та висловлені сумніви щодо можливості фактичного виконання договору, тоді як факт виконання підтверджений належним чином оформленими документами, знаходиться поза межами повноважень податкового органу.

Крім того, відповідно до п.12.4 договору оренди від 18.06.2009 року «Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору та повного і належного виконання всіх своїх взаємних зобов'язань за цим Договором».

Відтак, проведення остаточних розрахунків Товариством відповідає умовам даного договору, цивільному та господарському законодавству.

Перша подія, з якою пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР пов'язує виникнення права на податковий кредит, а саме оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг), мала місце, оскільки документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства свідчать про те, що ним у період, який перевірявся, були оплачені роботи з проведення поточного ремонту.

Податковий кредит Товариства сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, складених TOB «Цукровий завод Бучач», у зв'язку із відшкодуванням витрат щодо здійснення поточного ремонту орендованого майна з метою підготовки до виробничого сезону, а відтак, суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку із отриманням цих робіт, правомірно віднесені до складу податкового кредиту. При цьому, звертаємо увагу, що підставою для нарахування податкового кредиту є саме наявність податкової накладної, оформленої належним чином.

Щодо порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150 ПК України, внаслідок включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом і сум сплачених додаткових платежів (комісій), які, на думку контролюючого органу, не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, оскільки спрямовані на придбання корпоративних прав, від володіння якими доходу не отримано і в подальшому продано по ціні придбання з відстроченням оплати, що призвело до завищення валових витрат з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

TOB «Бучацький цукровий завод» було придбано корпоративні права TOB «Бучач-цукор»), загальна вартість яких становила 19 269 548,33 грн. при номінальній вартості 19 057 869,08 грн., у наступних юридичних осіб: TOB «Цукорінвест», згідно попереднього та основного договору купівлі-продажу від 02.10.2008 року, - 99,999760% корпоративних прав у статутному капіталі; TOB «Бучач-цукор» згідно договору купівлі-продажу від 02.10.2008 року, - 0,00024% корпоративних прав у статутному капіталі, за рахунок грошових коштів, отриманих в кредит, згідно кредитного договору, укладеного із ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 30.09.2008 року № 1512208К49 (далі - кредитний договір).

В подальшому, 20.10.2008 року згідно договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі TOB «Бучач-цукор», укладеного нашим Товариством із TOB «Інвест Сервіс», 100% корпоративних прав реалізовано по ціні придбання -19269548,33 грн.

Згідно умов кредитного договору та додатків до нього відсоткова ставка за користування отриманими в кредит коштами становила 20% річних.

Повернення отриманих коштів, в загальній сумі 27 999 954,35 грн., за кредитним договором відбулось 28.02.2011 року та 18.03.2011 року за рахунок отриманих грошових коштів від TOB «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс», на підставі договору відсоткової позики №АП(П)-15/03/3 від 15.03.2011 року, зокрема, в сумі 20893350 грн. та 7 106 604,35 грн. - прибутку від операцій щодо реалізації ТМЦ, надання послуг оренди TOB «Донагро».

При цьому, суд зазначає, що TOB «Бучацький цукровий завод» за користування отриманими у позику коштами зобов'язано сплатити відсотки у вигляді 16% річних від отриманої суми. Тобто умови договору відсоткової позики є більш прийнятними порівняно з умовами кредитного договору.

Решту ж частину грошових коштів, отриманих у кредит від ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в сумі 8 730 451,67 грн. використано Товариством на придбання 02.10.2008 року майна. Придбане майно з 2008 року активно використовується в господарській діяльності Товариства шляхом здавання в оренду. Так, протягом 2008 року, у зв'язку зі здаванням майна в оренду, було отримано дохід в сумі 1 703 871 грн., в т.ч. ПДВ - 283 979 грн.; в 2009 році - 5 147 021 грн., в т.ч. ПДВ - 857 837 грн.; в 2010 році - 5 643 484 грн., в т.ч. ПДВ - 940 581 грн.; в 2011 році - 9 792 968 грн., в т.ч. ПДВ - 1 632 161 грн.; в І півріччі 2012 року - 424 695 грн., в т.ч. ПДВ -70 783 грн.

Наведені операції за своїм економічним змістом є такими, що спрямовані на отримання Товариством доходу, та є свідченням наміру Товариства щодо зменшення витрат, які виникли у зв'язку із укладенням кредитного договору.

Оскільки за період, який перевірявся, податковий облік з податку на прибуток підприємств регламентовано двома законодавчими актами, суд вважає необхідним обґрунтувати свою позицію на підставі приписів законодавства окремо за кожний період: період дії Закону № 334/94-ВР (до 01.01.2011 року) та період дії ПК України (з 01.01.2011 року).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку зі веденням господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу, як встановлено п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Господарська діяльність відповідно до визначення пункту 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України).

До складу витрат, згідно із п. 141.1 ст. 141 ПК України включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 150.1 ст.150 ПК України, у разі якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, витрати, спрямовані в діяльності на отримання доходу, і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу, мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Відтак, витрати платника податків для визнання їх обґрунтованими, такими, що понесені у зв'язку зі веденням господарської діяльності, за змістом п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, п.141.1 ст. 141 ПК України, мають бути здійснені з метою отримання доходу від підприємницької (господарської) діяльності, а не прибутку (позитивної різниці між доходами та витратами). Тому, навіть у випадку отримання збитку від діяльності, направленої на отримання доходу, витрати такого платника податків, понесені ним в межах такої діяльності, мають визнаватись обґрунтованими (економічно виправданими) витратами.

Також варто звернути увагу, що податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської. Питання щодо наявності підстав для піднесення витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до валових витрат повинно вирішуватися з врахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника податку, зокрема дійсних намірів платника податку, об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.

Відтворення в податковому обліку витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) як валових витрат презумує, що ці витрати якщо і не виключають, то зводять до мінімуму можливість збитків внаслідок такої господарської операції, що відповідає суті підприємництва.

Варто також звернути увагу і на ту обставину, що згідно договору купівлі-продажу < відступлення) частки у статутному капіталі TOB «Бучач-цукор», укладеного нашим Товариством із TOB «Інвест Сервіс» 20.10.2008 року, дійсно обумовлено відтермінування оплати.

Однак, це не виключає можливості і права покупця у будь-який момент до спливу такого строку оплатити придбані корпоративні права. Відповідно остаточну оцінку такій господарській операції можна надати лише по її завершенню, наразі ж висновки контролюючого органу, на думку суду, є передчасними, оскільки побудовані виключно на: припущеннях щодо теоретичної відсутності спроможності TOB «Інвест Сервіс» розрахуватись за вказаним договором, вивченні виключно однієї за змістом господарської операції. Тоді як, фактично за результатами фінансово-господарської діяльності в І кварталі 2009 року Товариством отримано прибуток в сумі 2 400 грн., за І півріччя 2009 року - 10 400 грн., 9-ть місяців 2009 року - 13 600 грн., II - III квартал 2011 року - 391 703 грн., ІІ-Ш квартал 2011 року - 435 183 грн. (рядок 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за відповідний період), що спростовує висновки податкового органу про здійснення TOB «Бучацький цукровий завод» негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 20.03.2008 року у справі № 16939/06 зробив висновок, що недосягнення мети, як то отримання прибутку, не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови наявності економічної доцільність зазначених дій.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 118/0000292300, № 119/0000302300, № 120/0000322300, № 121/0000312300, № 123/0000342300 від 07 грудня 2012 року прийняті з порушенням норм Конституції України, податкового законодавства України, а тому є такими, що підлягають до скасування, а відтак позовні вимоги ТзОВ « Бучацький цукровий завод» підлягають до повного задоволення.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86,160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 118/0000292300, № 119/0000302300, № 120/0000322300, № 121/0000312300, № 123/0000342300 від 07 грудня 2012 року - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 березня 2013 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.