Рішення № 29974611, 28.02.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Єжов В. А.

Номер провадження2/268/6/13

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/268/6/13 Справа № 2-74/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року місто Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Чернишовій Н.Е.

за участю:

представника позивача Фомкіна С.М.

представників відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд» про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2010 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з централізованого теплопостачання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачами у порушення зобов'язань тривалий час не здійснюється оплата комунальних платежів.

В судовому засіданні представник КП «Макіївтепломережа», Фомкін С.М., підтримав уточнені та доповнені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у заяві, та зазначив, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким на підставі свідоцтва про право власності від 16.12.2005 року за № 3099 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частці квартири АДРЕСА_1, користуються послугами з постачання теплової енергії, які надаються їм централізовано, відповідно до встановленого порядку комунальним підприємством як суб'єктом господарювання.

Вказаний будинок перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», яке забезпечує розподіл та регулювання подачі теплової енергії по квартирам через внутрішньо будинкову систему. За спірний період балансоутримувачем житла систематично складалися акти готовності житлового будинку до опалювального сезону.

У порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не здійснено заходів щодо укладення з теплопостачальною організацією індивідуального договору про надання комунальних послуг. Відповідачі, не зважаючи на фактичні договірні відносини між ними та КП «Макіївтепломережа», оплату послуг за спожиту теплову енергію в порушення положень частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не здійснюють, внаслідок чого за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2013 року по квартирі утворилась заборгованість у розмірі 6513,11 грн.

Вказаний житловий будинок було прийнято в експлуатацію з системою централізованого теплопостачання, однак відповідачі самовільно, без дотримання передбаченого законом порядку, здійснили відключення належного їм житлового приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку, від мережі внутрішньо будинкового опалення, не повідомивши про це КП «Макіївтепломережа».

Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, представник позивача вважає, що відсутні законні підстави для звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від оплати послуг з теплопостачання, тому просить суд стягнути з відповідачів наявну заборгованість у розмірі 6513,11 грн. та понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., в рівних частках.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, надавши суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Заперечують проти задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_5 не використала наданого законом права на участь в судовому засіданні, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, довіряє представляти свої інтереси адвокату ОСОБА_3 та представнику за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_4

Представники відповідачки ОСОБА_5: адвокат ОСОБА_3 та представник за довіреністю ОСОБА_4, позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» не визнали, пославшись на їх безпідставність, та, заперечуючи позов, у судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції стверджували, що комунальне підприємство неправомірно нарахувало ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість з централізованого теплопостачання, оскільки 24 липня 2009 року їм міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та установкою індивідуального опалення, було надано дозвіл на відключення від центрального опалення, на підставі якого вони на власний розсуд, без додержання процедури такого відключення і без участі відповідних фахівців демонтували прилади опалення.

Відповідачі з моменту демонтажу системи опалення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по теперішній час не є споживачами теплової енергії, тому не зобов'язані здійснювати її оплату.

Крім того, правовідносини власників квартири ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з комунальним підприємством «Макіївтепломережа» не врегульовані договірними зобов'язаннями у зв'язку з не укладенням договору на поставку теплоносія з визначенням відповідальності сторін за дотримання умов його виконання.

Представник третьої особи ТОВ «Ремжитлобуд» не використав наданого законом права на участь в судовому засіданні, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. При винесені рішення покладався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» є юридичною особою, з 08 червня 2001 року зареєстроване в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно до статуту КП «Макіївтепломеража» є самостійним суб'єктом господарювання. Метою діяльності підприємства є виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, пари та гарячої води споживачам (підприємствам, організаціям та населенню міста) на підставі укладених договорів; задоволення потреб ринку у наданні послуг належної якості (робіт, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого прибутку.

За даними товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», на балансі якого перебуває багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 зазначеного житлового будинку є ОСОБА_6, яка в ній зареєстрована. Крім наймача у спірній квартирі зареєстровані її дочка - ОСОБА_5 та онук - ОСОБА_7. Опалювальна площа квартири становить 43,5 м2, пільг з оплати комунальних послуг відповідачі не мають.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 2005 року № 3099, виданого управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, квартира АДРЕСА_1 приватизована та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та членам її родини - ОСОБА_5 і ОСОБА_7 по 1/3 частині за кожним. Право власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на зазначене нерухоме майно зареєстровано 02 березня 2006 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка» (номер запису 39898 в книзі 199).

З представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2013 року складає 6513,11 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством «Макіївтепломережа» як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та власниками квартири ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (з відповідними змінами) «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закон).

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо - будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення міць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідача була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Положеннями пунктів 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та власника квартири.

Самовільне відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Відповідно до повідомлення Управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради, при комісійному обстеженні встановлено, що вищевказаний будинок восьми квартирний з них: в 6 квартирах встановлено індивідуальне опалення, квартира № 6 опалюється централізовано. У квартирі № 7 самовільно відрізані стояки центрального опалення у зв'язку з чим теплоносій до квартири не подається.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що зі слів відповідачів, які є її сусідами, їй відомо, що в квартирі №7 система опалення демонтована, радіатори опалення відсутні. Зазначила, що внаслідок недбалого ставлення керівництва ТОВ «Ремжитлобуд» до своїх службових обов'язків, внутрішня система опалення їхнього будинку прийшла у недбалий стан, у зв'язку з чим теплопостачання до квартир тривалий час не здійснювалось.

З актів КП «Макіївтепломережа» вбачається, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що в квартирі відсутня система опалення, додаткові джерела обігріву відсутні.

Як вбачається з наданих письмових доказів, будь-які відомості про демонтаж працівниками ТОВ «Ремжитлобуд» приладів системи опалювання в спірній квартирі відсутні.

У даному випадку об'єктом відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води був не весь багатоповерховий будинок, а лише належна відповідачам окрема квартира.

Відповідно до вимог законодавства єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення нарахувань є акт про відключення, затверджений Комісією.

Матеріалами справи підтверджено, що з питання відключення квартири від мережі централізованого опалення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із заявами до компетентного органу виконавчої влади, комунального підприємства «Макіївтепломережа» та відповідної Комісії органу місцевого самоврядування не звертались, в офіційному порядку такі роботи працівниками житлово-комунальної організації не виконувались.

Стороною відповідачів суду не надано об'єктивних, беззаперечних доказів того, що демонтаж системи опалювання в квартирі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зроблено в установленому законом порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що мало місце самовільне - без належного дозволу та дотримання встановлених нормативно-правовими актами порядку і процедури, відключення відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї квартири від системи централізованого теплопостачання шляхом демонтажу приладів опалення, у той час як комунальне підприємство «Макіївтепломережа» надання послуг з теплопостачання по житловому будинку не припинило.

У даному випадку позивач як теплопостачальна організація не вправі припинити нарахування оплати за послуги з теплопостачання, а для відповідача самовільне відключення квартири від внутрішньо будинкової системи централізованого теплопостачання не породжує правових наслідків з несплати платежів, тому відсутні законні підстави від звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відповідальності перед КП «Макіївтепломережа» щодо оплати фактично наданих, але не використаних комунальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема: 2) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічне положення закріплене в чинному Житловому кодексі Української РСР, у статті 68 якого передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).

Положення вказаних нормативно-правових актів носять юридично обов'язковий характер і підлягають виконанню учасниками договірних правовідносин.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З інформації та наданого комунальним підприємством «Макіївтепломережа» розрахунку про нарахування та оплату поточних комунальних платежів з централізованого теплопостачання по спірній квартирі убачається, що за період з 01 листопада 2008 року по 01 лютого 2013 року заборгованість за спожиту теплову енергію становить 6513,11 грн.

Рішенням Кіровського районного суду від 27 червня 2012 року, яке набрало законної сили, дії КП «Макіївтепломережа» по нарахуванню оплати за відпущену теплову енергію по квартирі АДРЕСА_1, визнані правомірними, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено в скасуванні вже нарахованих сум і покладанні заборони провадити таке нарахування в майбутньому.

Відповідно до пункту 32 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання в установленому порядку за письмовою заявою споживача.

Відповідачі із заявами до КП «Макіївтепломережа» з даними питаннями, а також щодо недотримання нормативної температури повітря у жилих приміщеннях квартири, не звертався.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що комунальне підприємство «Макіївтепломережа» у спірний період надавало на об'єкт споживання комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Суб'єктом господарювання у відповідних випадках неналежного надання послуг з теплопостачання по даному житловому будинку здійснювався перерахунок вартості послуг по кожній квартирі.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд визнає, що відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушено виконання зобов'язання з оплати фактично наданих КП «Макіївтепломережа» послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Стороною відповідача не представлено суду доказів, що це сталося не з його вини.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і тарифам.

Виходячи із закріпленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд за основу приймає період та, зокрема кінцеву дату стягнення заборгованості, визначені позивачем.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як споживачі послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобов'язань припинили їх виконання. Такі дії відповідачів є протиправними, у зв'язку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно них настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості у розмірі 6513,11 грн., яка підлягає стягненню з них пропорційно їх часткам у спірній квартирі.

Позивачем, на користь якого ухвалене рішення, документально підтверджені понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., які відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь КП «Макіївтепломережа» у рівних частках.

Позивача на час звернення з позовом в установленому порядку звільнено від оплати судового збору, тому згідно до положень частини 2 статті 88 ЦПК України судовий збір в сумі 76,47 грн. підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 11, 13, 16, 256, 267, 526, 611 Цивільного кодексу України, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги комунального підприємства «Макіївтепломережа» задовольнити повністю.

Стягнути з кожного: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок № 26005011453801 в ПАО «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 31534547) заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 1 листопада 2008 року по 1 лютого 2013 року в сумі 2171,04 грн., і витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи - 10 грн., а всього в загальній сумі 6543,11 грн.

Стягнути з кожного: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, на користь держави судовий збір в сумі 76,47 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання його рішення.

Суддя: