Рішення № 29974230, 12.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 202/1904/2012 Провадження № 22-ц/772/444/2013Головуючий в суді першої інстанції:Жарун А.П.Категорія: 39 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Іващука В.А., Колоса С.С.,при секретарі:Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ІДПС роти ДПС м. Немирів інспектора ВДАІ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області Осірного Олега Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції, про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ІДПС роти ДПС м. Немирів інспектора ВДАІ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області Осірного О.А. про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він був зупинений інспектором ІДПС роти ДПС м. Немирів Осірним О.А. без будь-яких причин та порушень ним Правил дорожнього руху. Незважаючи на заперечення, інспектор притягнув ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., а у разі несплати на протязі 15 днів розмір штрафу буде складати 850 грн.

Дана постанова інспектора від 25.03.2012 року була скасована постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2012 року.

У травні 2012 року позивач був викликаний до відділу Державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції у зв'язку з несплатою накладеного штрафу. Даний виклик та повідомлення про несплату штрафу призвів ОСОБА_6 до душевних страждань та погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до лікарні для отримання медичної допомоги.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови інспектора ВДАІ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області Осірного О.А. від 25.03.2012 року ОСОБА_6 був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 грн. Дана копія постанови була вручена відповідачу під розписку.

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2012 року позов ОСОБА_6 до ІДПС роти ДПС м. Немирів, прапорщика міліції Осірного О.А., про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено. Скасовано постанову від 25.03.2012 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6, а провадження - закрито.

ОСОБА_6 знав про зміст постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не надано суду об'єктивних доказів завдання йому моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, а також недоведеним є причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та моральними стражданнями позивача, погіршенням стану здоров'я, неможливістю тривалий час нормально спілкуватися з друзями.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту право подання на підставі ст.ст. 16, 23, 280, 297 ЦК України позову про захист честі і гідності, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно з роз'ясненнями п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач зазначив, що підставою для звернення з позовом слугувало те, що інспектор Осірний О.А., складаючи протокол про адміністративне правопорушення та застосовуючи адміністративне стягнення, незаконно зробив з нього правопорушника, у зв'язку з чим, він був вимушений з'являтися на виклики Державної виконавчої служби для сплати штрафу за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв. Також позивач зазначив, що він вимагає відшкодування йому моральної шкоди за вчинені Осірним О.А. незаконні дії саме з державного правоохоронного органу, у якому працює цей відповідач.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини на які посилався позивач, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин з приводу відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання (ст..1176 ЦК України), оскільки дії Осірного О.А., з якими не погодився позивач, були вчинені ним під час виконання своїх службових обов'язків.

Відповідно до роз'яснень п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

При вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Колегією суддів встановлено, що з клопотанням про заміну відповідача чи залучення до участі у справі Державного казначейства України як співвідповідача позивач до суду не звертався. Зазначеною нормою Закону, суду не надано право здійснювати такі дії за власною ініціативою.

Крім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8, звертаючись до суду з позовом, невірно визначив відповідача, оскільки такого правоохоронного органу як «ІДПС роти ДПС м. Немирів» не існує, а по-суті це є скороченням назви посади відповідача Осірного О.А. - інспектор ДПС .

Колегією суддів з'ясовано, що фактично Осірний О.А. працює інспектором в роті ДПС УДАІ УМВС України у Вінницькій області, а тому суд першої інстанції розглянув справу з участю неналежного відповідача.

Окрім того, примусове вибачення, як спосіб судового захисту честі і гідності не передбачено ст.ст.16, 277 ЦК України та суперечить положенню ст.19 Конституції України.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, та не роз'яснив позивачу його процесуальні права щодо притягнення до участі у справі належних відповідачів, а тому рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і в силу вимог ст..309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права та пред'явив позов до неналежних відповідачів, тому суд апеляційної інстанції не може перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він не позбавлений можливості захистити свої права шляхом звернення з позовом до належних відповідачів.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а також не мотивований висновок суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин саме обраного позивачем способу захисту його прав - захист честі і гідності, а тому рішення суду підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1176 ЦК України, ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ІДПС роти ДПС м. Немирів інспектора ВДАІ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області Осірного Олега Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції, про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя :

Судді: