Постанова № 29972852, 11.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2013 року Справа № 812/2007/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Іванович К.В.

за участю сторін:

представника позивача: Степаненко Т.О.

представника відповідача СДПІ по роботі з ВПП: Савкіна О.С.

предстанвика відповідача ГУ ДКС України в Луганській області: Клунна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 27614,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 27614,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 січня 2009 року він як платник податку на додану вартість подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, якою визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 17 655 796,00 грн.

Податковим органом було проведено виїзну документальну перевірку, результати якої оформлено актом від 06 березня 2009 року № 156/08-3/05763797, в ході якої було встановлено, що позивач у декларації за грудень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 27614,00 грн. у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції - дизель-поїздів та електропоїздів. На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 27614,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0 оскаржено позивачем у судовому порядку. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі № 2а-20999/09/1270 у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0 відмовлено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі № 2а-20999/09/1270 рішення суду залишено в силі. Постановою Вищого адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі № К-12978/10 касаційна скарга підприємства задоволена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасовані, позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» задоволені.

Оскільки судами встановлена правомірність включення до складу податкового кредиту грудня 2008 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 27614,00 грн., і податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0 скасовано, позивач вважає, що сума 27614,00 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню. Оскільки після закінчення процедури судового оскарження відповідач в порушення приписів пункту 200.15 статті 20 Податкового кодексу України не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, позивач просить стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в розмірі 27614,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. СДПІ по роботі з ВПП у м, що на теперішній час не дозволяє з'ясувати питання щодо сплати податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 21 січня 2013 року за № 988/10/10-013.. Луганську було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року. Оскільки перевірка проводилась з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування, податковим органом було направлено запит на проведення зустрічної перевірки МПП «Сплав-плюс» (і.к. 32139051) та отримано інформацію про визнання підприємства банкрутом, у зв'язку із чим зясувати питання щодо сплати податку на додану вартість не має можливості.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову, відповідач із посиланням на норми статті 200 Податкового кодексу України зазначив, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, а позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Враховуючи вищезазначене, ІІ-й відповідач вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до справ даної категорії. Також ІІ-й відповідач зазначив, що орган державної податкової служби висновок до органу державної казначейської служби про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 27614,00 грн. не надавав, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) (згідно статуту є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (арк. справи 10, 11-13).

Як платник податків публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» перебуває на обліку у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 12 липня 2012 року за № 12/18-212 (арк. справи 15).

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (арк. справи 14).

18 грудня 2008 року позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2008 року, в якій платник податку у рядку 22.1 визначив зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 15612068,00 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (а.с.16-19).

20 січня 2009 року відкритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.20-23). Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаної податкової декларації позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 17655796,00 грн.

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведена виїзна позапланова перевірка відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2008 року, результати якої оформлено актом від 06 березня 2009 року № 156/08-3/05763797 (а.с.25-51).

Згідно висновків акта перевіркою, серед іншого, встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2008 року в сумі 27614,00 грн. внаслідок невірного застосування пільги при реалізації відходів та брухту власного виробництва.

На підставі акта від 06 березня 2009 року № 156/08-3/05763797 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та у відповідності із підпунктами, 7.7.1, 7.7.5 і 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» винесено податкове повідомлення - рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0, яким відкритому акціонерному товариству «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 27614,00 грн. (а.с.24).

Податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0 оскаржено відкритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі № 2а-20999/09/1270 у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2009 року № 00000808013/0 відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі № 2а-20999/09/1270 рішення суду залишено в силі.

Постановою Вищого адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі № К-12978/10 касаційна скарга підприємства задоволена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасовані, позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» задоволені (а.с.52-53)

Ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби відмовлено у задоволені заяви про перегляд судових рішень (а.с.54-55).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу приписів частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної адміністративної справи обставини щодо правомірності визначення відкритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в розмірі 27614,00 грн. не доказуються.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість, врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання постанови Вищого адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі К-12978/10, не подала Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в розмірі 27614,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в розмірі 27614,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У зв'язку з викладеним Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області правомірно залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду від 25.09.2012 були спростовані висновки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2008 року у розмірі 27614,00 грн., щодо кої позивачем заявлено вимоги про стягнення, та відповідач в порушення п.200.15 ст.200 ПК України не надав висновок про вішокдування суми ПДВ у розмірі 27614,00 грн., заявленої позивачем, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ПАТ "Луганськтепловоз".

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 27614,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (інд. код 05763797, р/р260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 304289) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 27614,00 грн. (двадцять сім тисяч шістсот чотирнадцять грн. 00 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (інд. код 05763797, р/р260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 304289) судови витрати у вигляді судового збору у розмірі 276,14 грн. (двісті сімдесям шість грн. 14 коп).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено у повному обсязі 15 березня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова