Ухвала суду № 29971766, 13.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1896/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Федорової Г.Г.

при секретарі Білошапка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутенія" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позов ТОВ "Рутенія" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 06.04.2012 № 0000422300.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів неправомірності формування ТОВ «Рутенія» податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано, а відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є безпідставними, у зв»язку з чим оспорювань податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Рутенія» по взаємовідносинам з ТОВ «Праймер-Плюс», за результатами якої складено Акт від 20.03.2012 № 23/22-06/13736228 (надалі -Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки перевіряючими встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні бухгалтерські документи у зв'язку з вилученням їх уповноваженими особами Управління Служби Безпеки України у м. Києві, про що складено протокол виїмки та огляду документів від 22.12.2010.

Цим же Актом перевірки зафіксовано, до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби надійшла постанова слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області від 27.05.2011 щодо виявлення фактів фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а постановою слідчого податковий орган зобов'язано провести документальну перевірку контрагента позивача - ТОВ «Праймер-Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, і на виконання постанови слідчого відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Праймер-Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 з питань наведених у постанові.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 29.12.2011 № 1296/12/33559008, згідно з яким встановлено, що ТОВ «Праймер-Плюс» мало господарські правовідносини з ПП «БІГ КЕПІТАЛ»та ТОВ «Інформконсалт Плюс» та зазначено, що відповідно до постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області майора податкової міліції Бондаренко Д.Л. ПП «БІГ КЕПІТАЛ» та ТОВ «Інформконсалт Плюс» зареєстровані на підставних осіб з метою сприяння у мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків і розкраданні державних коштів.

Виходячи з вищевказаного та за результатами аналізу даних перевірки ТОВ «Праймер-Плюс» відповідач дійшов висновку, що оскільки діяльність контрагента позивача пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та даним підприємством є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У зв'язку цим, відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість, а саме занижено податок на додану вартість у сумі 324099,00 грн, а тому на підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0000422300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 405124,00 грн., з яких 324099,00 грн. за основним платежем та 81025,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем - ТОВ «Рутенія» та замовниками ремонтних та будівельних робіт протягом 2008-2009років укладались договори підряди з ЗАТ «Піллар», ВАТ «УкрГідроенерго», Київським квартирно-експлуатаційним управлінням міністерства оборони України, Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі філії «Управління Укргазтехзв'язок», ТОВ «Північно-Українська експортно-імпортна компанія», Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз», ВАТ «Фармак», Державною науково-технічною бібліотекою України.

Так як у позивача не вистачало трудових ресурсів для виконання вказаних договорів, ним було укладено договори субпідряду з ТОВ «Праймер-Плюс», і відповідно до виписаних вказаним контрагентом позивача податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість відповідних періодів.

Також, матеріали справи містять належним чином засвідчені копії договорів підряду укладених між позивачем та ЗАТ «Піллар», ВАТ «УкрГідроенерго», Київським квартирно-експлуатаційним управлінням міністерства оборони України, ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз України», в особі філії «Управління Укргазтехзвязок», ТОВ «Північно-Українська експортно-імпортна компанія», Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз», ВАТ «Фармак», Державною науково-технічною бібліотекою України щодо виконання будівельних робіт на площадках замовника, з приводу яких ТОВ «Ватерпас» залучило ТОВ «Праймер Плюс», фотокартки виконаних ТОВ «Праймер Плюс» на замовлення позивача будівельних робіт та банківські виписки що підтверджують факт перерахування коштів за виконані роботи.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних виписаних ТОВ «Праймер Плюс», актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат), підсумкових відомостей (витрат по факту) за період з березня по липень 2010 року, а також належним чином засвідчені копії виписок банківського рахунку, відповідно до яких позивачем сплачено кошти за виконані контрагентом будівельні роботи.

Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо виконання будівельних робіт на замовлення його контрагентом.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилено посилання податкового органу щодо відсутності у позивача первинних та бухгалтерських документів за юридичною адресою підприємства, а саме договорів, накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок і т.д., що засвідчують здійснення господарської діяльності, оскільки такі вилучені уповноваженими особами Управління Служби безпеки України у м. Києві відповідно до протоколу виїмки і огляду документів від 22.12.2010р., копія якого наявна в матеріалах справи, і такі на вимогу суду не надані.

Крім того, судом встановлено, що при проведенні перевірки податковим органом взагалі не вивчались будь-які первинні бухгалтерські документи, оскільки у переліку документів, які вивчав відповідач в ході перевірки вони відсутні.

Не містить Акт перевірки жодних даних на те, що установчі документи, Свідоцтво про державну реєстрацію або Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Праймер Плюс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів. Не надано суду відповідачем і жодних доказів визнання договору щодо надання послуг, укладеного між позивачем та контрагентом -ТОВ «Праймер Плюс» недійсними у судовому порядку.

Відсутні в матеріалах справи і не надані відповідачем будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Праймер Плюс».

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано відкинуті доводи Відповідача про фіктивність(нікчемність) господарських договорів між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Праймер плюс», та вірно зроблено висновок про відповідність укладених угод вимогам чинного цивільного законодавства.

Щодо тверджень відповідача про заниження відповідачем податку на додану вартість на суму 324099,00грн. то такі, на думку суду апеляційної інстанції, також обґрунтовано судом першої інстанції відхилені, виходячи з приписів Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ( далі -Закон № 168/97-ВР)

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Праймер Плюс» відповідають вимогам Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» і Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем суду надані усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість робіт та виписки банківського рахунку.

При цьому, відповідачем суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо визнання недійсними господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Праймер Плюс», фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення таких договорів та фактичне виконання робіт контрагентом для Позивача і правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Федорова Г. Г.

Грибан І.О.