Постанова № 29971241, 06.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2013 р. Справа №2а-11306/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представників позивача- Пальчиков О.П. паспорт НОМЕР_2, Олійник Т.Ф. паспорт НОМЕР_3, представника відповідача Коверко І.С. довіреність №16/9/10-0 від 20.08.2012, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2011 №0000672301 та № 0000682301.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 06.03.2013 проведена заміна відповідача у справі-Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на її правонаступника- Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі статті 20, розділу I, підпункту 78.1.1,78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, повідомлення від 19.04.2011 №68 та наказу ДПІ у Сімферопольському районі від 19.04.2011 №390 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія "Куртіна" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бренд Строй" за період жовтень 2010 року та листопад 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від10.05.2011 №736/23-02/35276192, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна":

- частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "БК"Куртіна", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже- є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "БК "Куртіна" в податковому обліку занижено податок на прибуток у сумі 72312,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2010 року у сумі 72312,00 грн.;

- підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "БК "Куртіна" в податковому обліку занижена сума податкового зобов'язання за перевіряємий період у сумі 57850,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 7487,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 50663,00 грн..

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.05.2011 №0000682301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 72312,50 грн., у тому числі 57850,00 грн. за основним платежем та 14465,50 грн. за штрафними санкціями;

- від 20.05.2011 №0000672301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 90390,00 грн., у тому числі 72312,00 грн. за основним платежем та 18078,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосування Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Як зазначено в акті перевірки від 10.05.2011 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

ТОВ "БК "Куртіна" зареєстроване 18.07.2007 Гагарінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.07.2007 №10761020000002421.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:97560, АР Крим, с. Перове, вул. Шкільна, 7.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.07.2007 за №19736, станом на 10.05.2011 перебуває на обліку в ДПІ у Сімферопольському районі.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

45.21.1 Будівництво будівель;

45.21.6 Будівництво інших споруд;

70.11.0 Організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду;

70.12.0 Купівля та продаж власного нерухомого майна;

70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна;

70.31.0 Діяльність агентств;

70.32.0 Управління нерухомим майном;

74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу.

В період з жовтня 2010 року по листопад 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Куртіна" мало господарським стосунки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй".

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" є юридичною особою, зареєстровано рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 17.10.2008 за №18821020000014877. Взято на податковий облік ДПІ в м. Сімферополі 20.10.2008 №42820. Зареєстровано платником ПДВ 03.11.2008, свідоцтво №100148623.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна" (генеральний підрядник) та ТОВ "Бренд Строй" (субпідрядник) укладений договір 04.10.2010 №10/11/667 відповідно до якого, субпідрядник доручає, а генеральний підрядник приймає на себе виконання реставраційних робіт по об'єкту: "Вежа" Донжон "Фортеця" Чембало "в місті Севастополі, надалі об'єкт, відповідно до проектоно-кошторисної документації. Вартість робіт становить 82914,00 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку ТОВ "Бренд Строй" на підставі:

-акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за жовтень 2010 року у сумі 63504,00 грн.;

-акту приймання виконаних підрядних робіт №2 за жовтень 2010 року у сумі 19410,00 грн.;

Загальна вартість робіт 82914,00 грн., у тому числі ПДВ 13819,00 грн..

Згідно статті 319 ГК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник. Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з відповідними спеціалізованими підприємствами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна" (генеральний підрядник) та ТОВ "Бренд Строй" (субпідрядник) укладений договір 08.10.2010 №08/10/668 відповідно до якого, субпідрядник доручає, а генеральний підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт по об'єкту в печерному місті Чуфут-Кале: стіни мечеті, надалі об'єкт, відповідно до проектоно-кошторисної документації. Вартість робіт становить 43120,00 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку ТОВ "Бренд Строй" на підставі:

-акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року у сумі 43120,00 грн.;

-підсумкова відомість (витрати-за фактом) за листопад 2010 року.

Загальна вартість робіт 43120,00 грн., у тому числі ПДВ 71860,00 грн..

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна" (генеральний підрядник) та ТОВ "Бренд Строй" (субпідрядник) укладений договір 04.11.2010 №11/112/894 відповідно до якого, субпідрядник доручає, а генеральний підрядник приймає на себе зобов'язання часткового виконання робіт по проектно-кошторисної документації для проведення РП консерваційних робіт на пам'ятці "Куртіна 1", на території заповідника "Херсонес Таврійський" згідно завдання, яке передає замовник.

Загальна вартість робіт по проектно-кошторисної документації для проведення РП консерваційних робіт за договором у відповідності з ДБН Д.1.1-7-200, становить 183286,80 грн., у тому числі ПДВ.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку ТОВ "Бренд Строй" на підставі:

-акту здачі-приймання виконаних робіт за договором від 04.11.2010 №11/12/894.

Загальна вартість робіт 183286,80 грн., у тому числі ПДВ 30547,80 грн..

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна" (замовник) та ТОВ "Бренд Строй" (підрядник) укладений контракт 08.11.2010 №09/11/1051 відповідно до якого, підрядник виконує відповідно до умов контракту ремонт пам'яток культури історії та архітектури: ремонтні роботи в печерному місті Чуфут-Кале: стіна головної вулиці.

Загальна вартість робіт по проектно-кошторисної документації становить 37776,00 грн., у тому числі ПДВ.

Виконання будівельних робіт підтверджено довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року.

Загальна вартість робіт 37776,00 грн., у тому числі ПДВ 6296,00 грн..

Таким чином суд робить висновок про підтвердження позивачем реальності наданих господарських послуг та врахування їх змісту за належними документами, передбаченими для оформлення будівельної діяльності.

Крім того, між позивачем та КРУ "Бахчисарайський історико-культурний заповідник" були укладені контракти:

1) від 03.09.2010 №05/09 з реставрації пам'яток культури історії та архітектури: реставраційні роботи в печерному місті Чуфут-Кале: Стіни мечеті. Виконання будівельних робіт підтверджено довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 (44857,20).

2) від 08.11.2010 №07/11 з реставрації пам'яток культури історії та архітектури: реставраційні роботи в печерному місті Чуфут-Кале: Стіни мечеті. Виконання будівельних робіт підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 (6231,60).

3) №09/11 з реставрації пам'яток культури історії та архітектури: реставраційні роботи в печерному місті Чуфут-Кале: мечеть Михраб і стіна головної вулиці. Виконання будівельних робіт підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 (43778,28) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010.

4) від 08.11.2010 №09/11 з реставрації пам'яток культури історії та архітектури: реставраційні роботи в печерному місті Чуфут-Кале: стіна головної вулиці. Виконання будівельних робіт підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 (40880,40) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010.

Крім того, між позивачем та Національним заповідником "Херсонес Таврійський" були укладені договори:

1) від 01.10.2010 №06/10, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконання робіт по проектно-кошторисної документації для проведення реставраційних робіт на пам'ятках "Куртина 1"; "Храм на сводах"; "Уваровська базіліка" на території Національного заповідника "Херсонес Таврійський" згідно завдання, яке передає замовник. Загальна вартість робіт по проектно-кошторисної документації для проведення реставраційних робіт за договором у відповідності з ДБН Д.1.1-7-2000, становить 255398,00 грн..;

2) від 04.10.2010 №01/06 відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконання робіт по проектно-кошторисної документації для проведення реставраційних робіт на пам'ятках (Вежа Донжон фортеці Чембало). Загальна вартість робіт за цим договором згідно з розрахунком твердої договірної ціни складає 138933,00 грн., крім того ПДВ 27786,60 грн., всього 166719,60 грн..

Таким чином суд робить висновок про підтвердження позивачем реальності наданих господарських послуг та врахування їх змісту за належними документами, передбаченими для оформлення будівельної діяльності.

Шляхом співставлення відомостей про вартість наданих та отриманих будівельних робіт судом встановлена господарська вигода позивача, а саме:

Вартість будівельних робіт виконаних ТОВ "Бренд Строй" - 347096,80 грн., вартість робіт наданих ТОВ "Будівельна компанія "Куртіна"-347096,80 грн.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Зазначені операції відображені в виписки (період виписки з 01.11.2010 по 30.11.2010) по рахунку №26003060124483.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ «Бренд Строй» анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

11.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1689 на суму 43120,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7486,80 грн.;

28.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1805 на суму 82914,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 13819,00 грн.;

30.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №2296 на суму 37776,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6296,00 грн.;

30.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №2295 на суму 183286,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 30547,80 грн..

Судом зазнається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, складська квитанція на зерно, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість, із змінами і доповненнями, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок №26003060124483 відкритий у банку Приват Банк, що підтверджується випискою станом на 30.11.2010.

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що оплата виконаних робіт проводилась позивачем безготівковим шляхом через відповідні банківські рахунки, про наявність яких зазначено в акті перевірки. Також на підтвердження здійснення розрахунків за договорами з контрагентами судом були досліджені надані позивачем платіжні доручення та банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання ТОВ «Бренд Строй» зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ «Бренд Строй», яки були окремими платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п. 85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п. 85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п. 85.9).

Аналізуючи приписи даної норми кодексу в кореспонденції з положеннями статей 44, 83 Податкового кодексу України суд зазначає, що контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Також, судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Єдиною підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків ТОВ "Будівельна компанія "Куртіна" податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ "Бренд Строй" є акт від 23.03.2011 №3129/23-4/36165567 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бренд Строй" щодо правомірності формування податкового кредиту за жовтень, листопад 2010 року"

До справи ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем правочинами підтверджені і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ «Будівельна компанія "Куртіна" та ТОВ "Бренд Строй" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З цього приводу суд вважає необхідним також зазначити, що згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання відповідача в акті перевірки на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і стаття 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів жодної норми закону з посиланням на чине законодавство України, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач, ДПІ, взяв до уваги висновки актів про неможливість перевірки діяльності контрагентів, фактично надав висновкам згаданих актів преюдиціального значення і саме з цього мотиву зробив власне судження про нікчемність правочинів, вчинених позивачем та про нереальність проведених на виконання цих правочинів господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 20.05.2011 №0000672301 та № 0000682301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 11.03.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.05.2011 №0000672301.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.05.2011 № 0000682301.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Куртіна" судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська