Ухвала суду № 29971083, 13.03.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/945/2013 Головуючий в І інстанції: Заболотний В.М.

Категорія: 19 Доповідач: Капітан І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року березня місяця 13 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Вадзінського П.О. Колісниченка А.Г. При секретарі:Благовещенській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти Херсона», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіти Херсона» (далі - Товариство) існувала домовленість, відповідно до якої вона надавала Товариству тимчасову зворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язався повернути внесені на поточні рахунки кошти на її першу вимогу протягом одного місяця з моменту пред'явлення вимоги. У березні 2012 року Товариство повідомило ОСОБА_7 про визнання ним боргу та неможливість виконання грошового зобов'язання через скрутне матеріальне становище, пов'язане з його господарською діяльністю та у зв'язку з заблокуванням банківських рахунків. Оскільки відмова Товариства в поверненні коштів є необґрунтованою та такою, що порушує її права, позивач просила суд: стягнути з Товариства на її користь 434 989,00 грн. та понесені у зв'язку з розглядом даної справи судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 червня 2012 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства на користь ОСОБА_7 борг у сумі 167 104,00 грн. та судові витрати у розмірі 1 671,04 грн. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог незаконним та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В письмових запереченнях ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та вважаючи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову незаконним, та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, просить скаргу відхилити, а рішення суду переглянути.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними доказами внесення нею на рахунок Товариства зворотної фінансової допомоги у розмірі 167 104,00 грн., а наявні в матеріалах справи докази на підтвердження існування іншої частини боргу не можуть слугувати підставою для повного задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.526 ЦК України грошові зобов'язання мають виконуватися належним чином.

Можливість застосування у господарській діяльності такого способу тимчасового поповнення оборотних коштів господарського товариства чи іншого корпоративного підприємства передбачена нормами податкового законодавства і не суперечить положенням діючого господарського та цивільного законодавства.

Зокрема, пунктом 1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», поворотна фінансова допомога - це сума коштів. передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

За своїм правовим змістом угода щодо надання грошових коштів на певний строк, без нарахування процентів та іншої плати за користування коштами відповідає положенням глави 71 ЦК України, норми якої регулюють надання позики.

Так, відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками. у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_7 та Товариством існувала домовленість, відповідно до якої позивач, перебуваючи на посаді директора Товариства, на протязі 2008-2011 років надавала відповідачу зворотну фінансову допомогу, яку Товариство зобов'язувалося повернути на першу вимогу протягом одного місяця з моменту пред'явлення такої вимоги. До зазначеної домовленості сторони дійшли з метою забезпечення прибуткової діяльності Товариства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій про перерахування зворотної фінансової допомоги та банківських роздруківок про надходження коштів на рахунки Товариства, ОСОБА_7 перерахувала на рахунок Товариства кошти у загальному розмірі 167 104,00 грн. Із них на рахунок Товариства в ПАТ «Укрсоцбанк» перераховано: 05 червня 2008 року - 31 100,00 грн.(т.1 а.с.19,159); 07 вересня 2009 року - 895,00 грн. та 20 750,00 грн. (т.1 а.с.12,162); 19 листопада 2008 року 6 800,00 грн. (т.1 а.с.10,150); 24 листопада 2008 року - 5 200,00 грн. (т.1 а.с.9,150); 28 листопада 2008 року - 150,00 грн. (т.1 а.с.11,150); 05 грудня 2008 року - 19 350,00 грн. (т.1 а.с.12,151); 08 грудня 2008 року - 13 205,00 грн. (т.1 а.с.10,151); 09 грудня 2008 року - 800,00 грн. (т.1 а.с.11,151); 19 грудня 2008 року - 6 400,00 грн. (т.1 а.с.20,151); 06 вересня 2010 року - 4 440,00 грн. (т.1 а.с.14,165); 07 лютого 2011 року - 4 400,00 грн. (т.1 а.с.18,165); 24 червня 2011 року - 9 950,00 грн. (т.1 а.с.8,172), а також на рахунок в ПАТ «ВТБ Банк» перераховано: 05 листопада 2008 року - 9 000,00 грн. (т.1 а.с.15, т.2 а.с.6); 05 грудня 2008 року - 8 840,00 грн. (т.1 а.с.15, т.2 а.с.6); 02 вересня 2009 року - 6 050,00 грн. (т.1 а.с.13, т.2 а.с.18); 25 листопада 2010 року - 1 060,00 грн. (т.1 а.с.16, т.2 а.с.72); 30 листопада 2008 року - 2 060,00 грн. (т.1 а.с.14, т.2 а.с.74); 23 грудня 2010 року - 1 784,00 грн. (т.1 а.с.13, т.2 а.с.81); 25 січня 2011 року - 2 160,00 грн. (т.1 а.с.16, т.2 а.с.90); 03 лютого 2011 року - 860,00 грн. (т.1 а.с.17, т.2 а.с.93); 01 липня 2011 року - 5 300,00 грн. (т.1 а.с.18, т.2 а.с.111); 05 липня 2011 року - 6 550,00 грн. (т.1 а.с.17, т.2 а.с.112).

14 лютого 2012 року ОСОБА_7 звернулася до Товариства з претензією щодо повернення перерахованих нею грошових коштів у загальному розмірі 434 989,00 грн. (т.1 а.с.6).

06 березня 2012 року Товариство повідомило позивача про визнання боргу в сумі 434 989,00 грн. та неможливість виконання грошового зобов'язання через скрутне матеріальне становище Товариства та заблоковані банківські рахунки (т.1 а.с.7).

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки встановлені судом обставини підтверджують факт отримання зворотної фінансової допомоги та невиконання Товариством домовленості щодо повернення коштів у розмірі 167 104,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів надходження коштів від позивача на виконання домовленості про зворотну фінансову допомогу колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи розгорнутими банківськими виписками по рахункам Товариства за відповідні періоди та квитанціями про перерахування допомоги, які свідчать про те, що надходження коштів здійснювалося позивачем шляхом внесення готівки на рахунок Товариства у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15 грудня 2004 року.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів також до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: