Рішення № 29970662, 14.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.13 Справа№ 914/812/13-г

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Броди

До відповідача: Львівського комунального підприємства «Снопківське», м. Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 23 297,05 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_3 - представник

від відповідача: Кірєєв А.Ю. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Суть спору: Подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Львівського комунального підприємства «Снопківське» про стягнення заборгованості в розмірі 23 297,05 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2013 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.03.2013 року.

В судовому засіданні 13.03.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні. Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 1 500,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, однак просить суд розстрочити заборгованість на один рік та зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката на 50 відсотків.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 13.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.03.2011 року та 04.09.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Львівським комунальним підприємством «Снопківське» були укладені Договори про виготовлення продукції.

На виконання п. 1 зазначених Договорів позивач виготовив відповідачу березові віники, а саме згідно Договору від 01.03.2011 року в кількості 1 000 шт. (8,00 грн. - 1 шт.) - загальною вартістю 8 000,00 грн. та згідно Договору від 04.09.2012 року в кількості 2 000 шт. (9 грн. 1 шт.) загальною вартістю 18 000,00 грн. За виготовлені березові віники відповідач зобов'язувався провести оплату, а саме згідно Договору від 01.03.11 р. до 31.12.11 р., а згідно Договору від 04.09.12р. до 31.10.12 р., однак свої Договірні зобов'язання виконав частково, оплативши позивачу тільки 3 000,00 грн. за отриману продукцію.

Позивачем були направлені відповідачу претензії №1-03 від 05.02.2013 року про оплату заборгованості в розмірі 8 000,00 грн. та № 1-04 від 05.02.2013 року про оплату заборгованості в сумі 15 000,00 грн., які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договорів від 01.03.2012 року та від 04.09.2012 року становить 23 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних згідно Договору від 01.03.11 р в розмірі 260,00 грн. та згідно Договору від 04.09.12 року в розмірі 37,50 грн., а також просить стягнути 1 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п.1 умов Договорів від 01.03.11 р. та від 04.09.12 р. позивач виготовив відповідачу березові віники, а саме згідно Договору від 01.03.2011 року в кількості 1 000 шт. (8,00 грн. - 1 шт.) - загальною вартістю 8 000,00 грн. та згідно Договору від 04.09.2012 року в кількості 2 000 шт. (9 грн. 1 шт.) загальною вартістю 18 000,00 грн., що підтверджується накладними (а.с.11-12).

Відповідно до п.2. Договорів від 01.03.11 р. та від 04.09.12 р. Замовник зобов'язується прийняти у Виконавця віники березові і провести оплату згідно Договору від 01.03.11 р. до 30.10.12 року в розмірі 8 000,00 грн. та згідно Договору від 04.09.12 р. до 30.10.12 р. в розмірі 18 000,00 грн.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, а саме оплатив 3 000,00 грн. за отриману продукцію згідно Договору від 04.09.12 р., а решта сума боргу залишена неоплаченою.

Позивачем були направлені відповідачу претензії №1-03 від 05.02.2013 року про оплату заборгованості в розмірі 8 000,00 грн. та № 1-04 від 05.02.2013 року про оплату заборгованості в сумі 15 000,00 грн., які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договорів від 01.03.2011 року та від 04.09.2012 року становить 23 000,00 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання умов Договору від 01.03.2011 року позивачем за період січень 2012 року по лютий 2013 року нараховані три проценти річних в розмірі 260,00 грн., які підлягають до стягнення. А також, за невиконання умов Договору від 04.09.2012 року позивачем за період листопад 2012 року по лютий 2013 року нараховані три проценти річних в розмірі 37,05 грн., які також підлягають до стягнення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 500,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в зв'язку із розглядом справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Клієнт) і ОСОБА_5 (Виконавець) 04.02.2013 року було укладено договір №б/н про надання юридичних послуг. Відповідно п.1.1 договору Виконавець зобов'язувався здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Згідно з пунктом 3.1 зазначеного Договору вартість наданих послуг складає 1 500,00 грн. Квитанцією №7178.218.1 від 19.02.2013 року позивач оплатив ОСОБА_5 вартість юридичних послуг в розмірі 1 500,00 грн.(оригінал в матеріалах справи а.с.46), які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреність від 30.01.2013 року видана ОСОБА_5 який має адвокатське посвідчення НОМЕР_2 від 17.02.2006 року та його помічнику ОСОБА_3 (посвідчення НОМЕР_3 від 31.07.2012 р. до 31.07.2013 р.).

Відповідач в судовому засіданні заявив усне клопотання в якому просив суд зменшити розмір вартості адвокатських послуг на 50 відсотків.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічною є позиція Вищого арбітражного суду України, відображена в п.12 Роз'яснення №02-5/78 від 04.03.1998 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що співрозмірний вартістю наданих юридичних послуг підлягає відшкодуванню в сумі 750,00 грн.

Представником відповідача у відзиві на позов було заявлено клопотання про розстрочення заборгованості на од6ин рік, оскільки ЛКП «Снопківське» знаходиться в складній фінансовій ситуації.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» із змінами і доповненнями .

Враховуючи вище наведені обставини, а також те, що жодних доказів в обґрунтування свого клопотання відповідач суду не подав, суд прийшов до висновку в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення на один рік - відмовити.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати боргу з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,44,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Снопківське» (79011, м. Львів, вул. Кубійовича, 33, код ЄДРПОУ 23891645) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (80600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 23 000,00 грн. - основного боргу, 297,05 грн. - три відсотки річних, 750,00 грн. - витрат на адвокатські послуги та 1 720,50 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.03.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.