Постанова № 29969743, 12.03.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/727/12

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: не з'явився

відповідача: Гайович В.М. (довіреність від 12.06.2012 року № 22/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золота долина" до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 18 березня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота долина" (далі - позивач, ТОВ "Золота долина") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-7 Т.1) до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - відповідач, Свалявська МДПІ), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Свалявської МДПІ від 21.11.2008 року № 0021432300/0 (про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 82263,00 грн.) та від 21.11.2008 року № 0021442300/0 (про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 77559,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Свалявської МДПІ прийняті всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для визначення зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум на підставі договорів, укладених з ПП ОСОБА_2, які ніби - то є нікчемними, однак, валові витрати та податковий кредит сформовано на підставі отриманих накладних, вартість отриманих товарів та послуг правомірно віднесено до складу валових витрат, у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сплачений ПДВ в зв'язку з їх отриманням відноситься до складу податкового кредиту, згідно Закону України "Про податок на додану вартість". Стосовно нікчемності угоди - посилається на реальність здійснення господарських операцій (та зазначає, що дане питання перевіркою фактично не досліджувалось), та відсутність підстав для визнання угоди нікчемною, наведених у ст. 228 ЦК України, оскільки договір виконаний належним чином сторонами угоди, крім того, порушення при оподаткуванні, допущені ПП ОСОБА_2, не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року (а.с.79-84 Т.1) в задоволенні позову відмовлено, ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2010 року (а.с.120-123 Т.1) постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року у справі № 2а-3732/08/0770 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2012 року (а.с.179-181 Т.1) постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 червня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень є та обставина, що для з'ясування правомірності валових витрат та податкового кредиту підлягає встановленню фактичне здійснення господарських операцій, що має бути відображено первинними документами бухгалтерського обліку, в зв'язку з чим необхідно витребувати у позивача (а у випадку ненадання - витребувати судом) докази, що підтверджують віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та збільшення валових витрат

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року № 49/12 (а.с.221 Т.1) призначено справу до повторного автоматичного розподілу (в зв'язку з закінченням повноважень головуючого судді у справі) та ухвалою від 28 вересня 2012 року (а.с.222 Т.1) прийнято справу до свого провадження.

В судове засідання представник позивача не з'явився та 12.03.2013 року представником позивача Митровцій В.І. (що діє на підставі довіреності ТОВ "Золота долина", копія якої мітиться в матеріалах справи, а.с.229 Т.1) надано суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача та згідно ст. 122 КАС України - справу розглянуто за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Свалявської МДПІ від 19.12.2008 року № 6768/9/10, а.с.61-64 Т.1), згідно якого проти позову заперечив, посилаючись на ту обставину, що ТОВ "Золота долина" віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та ПДВ у складі їх вартості за угодами, укладеними з фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2, однак, вироком Свалявського районного суду Закарпатської області віл 16.07.2007 року визнано винним та засуджено за ухилення від сплати податків в зв'язку з ненадходженням до бюджету податків в особливо великих розмірах ОСОБА_2, в зв'язку з чим правочини між позивачем та ОСОБА_2 є нікчемними, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною Свалявською МДПІ невиїзною перевіркою ТОВ "Золота долина" з питань фінансово-господарських відносин з ПП ОСОБА_2 за період з 01.10.2005 року по 31.06.2007 року (акт Свалявської МДПІ від 10.11.2008 року за № 70-2300/30242635, а.с.8-19 Т.1) встановлено порушення:

1. ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до нарахування податку на прибуток: за 4 квартал 2005 року на суму 17058,00 та за 2006 рік на суму 37785,00 грн., в т.ч., за 1 кв.2006 року - 21082,00 грн., за 2 кв.2006 року - 8752,00 грн., за 3 кв. 2006 року - 7950,00 грн.

2. ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до нарахування ПДВ за період з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року на суму 8846,00 грн. та за 2006 рік на суму 42860,00 грн.

На підставі акту перевірки, 21 листопада 2008 року Свалявською МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0021432300/0 (а.с.21 Т.1, про визначення ТОВ "Золота долина" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 82263,00 грн. (за основним платежем - 54842,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27421,00 грн.);

- № 0021442300/0 (а.с.20 Т.1, про визначення ТОВ "Золота долина" суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 77559,00 грн. (за основним платежем - 51706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25853,00 грн.).

Податкові повідомлення - рішення Свалявської МДПІ в адміністративному порядку не оскаржено та ТОВ "Золота долина" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Свалявської МДПІ від 21.11.2008 року за №№ 0021432300/0 та 0021442300/0 в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Свалявської МДПІ від 10.11.2008 року за № 70-2300/30242635, перевіркою встановлено наявність взаємовідносин ТОВ "Золота долина" з ПП ОСОБА_2 (придбання за перевірений період товарно - матеріальних цінностей, вартість яких та ДПВ у вартості включено до валових витрат та податкового кредиту), який визнаний винним та засуджений за ухилення від сплати податків, з чого вбачається здійснення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_2 на підставі угод (в т.ч. з ТОВ "Золота долина") відбувалось з метою, що завідомо суперечила інтересам держави, що відображалась в умисному ухиленні ОСОБА_2 від сплати податків. З наведеного перевіркою зроблено висновок про суперечність угод інтересам держави і суспільства, в зв'язку з чим правочин є нікчемним (а.с.17 Т.1).

Згідно ч. ч. 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а порушення податкового законодавства є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд констатує, що кваліфікація правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, саме за злочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності та/або незаконного відчуження або незаконного володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами та/або відчуження викраденого майна та/або порушення правового режиму вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2007 року (справа № 1-37/2007р., головуюча - суддя Жиганська Н.М., а.с.103-105 Т.1) ОСОБА_2 засуджений за ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Згідно тексту вироку суду, ОСОБА_2 ухилився від сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, шляхом заниження та приховування об'єктів оподаткування (внаслідок неподання податкової звітності по ПДВ та подання декларації з податку з доходів фізичних осіб без інформації про одержані доходи), що призвело до фактичного ненадходження податків в особливо великих розмірах.

Згідно ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті (умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (ч. 1 цієї статті), вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах (ч. 2 цієї статті) - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби або інших контролюючих органів (наприклад, митних органів) в установлений строк відповідних документів про нарахування та (або) сплату обов'язкових платежів, що належать до системи оподаткування, за умови, що на особу чинним законодавством покладено обов'язок подання таких документів. Неподання податкової звітності, як правило, одночасно є і приховуванням об'єктів оподаткування. Приховування об'єкта оподаткування, який визначається залежно від виду обов'язкового платежу, що стягується з юридичних та (або) фізичних осіб, характеризується тим, що прибуток або інший об'єкт оподаткування у платника податків і зборів фактично існує, проте він не декларується, не згадується у документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків або зборів, які подаються до податкових чи інших контролюючих органів, а тому ніякі податки на такі об'єкти не нараховуються і не сплачуються.

Виходячи з наведеного, вироком Свалявського районного суду від 16 липня 2007 року ОСОБА_2 засуджений за ухилення від сплати податків, при цьому суду не надано доказів (та згідно пояснень представника відповідача - такі відсутні) щодо притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності за злочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на ст. 203, ч. 1 ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми законодавства використовуються лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

При цьому, в акті перевірки не зазначено та відповідачем не доведено, що ТОВ "Золота долина" було відомо про допущені порушення податкового законодавства ПП ОСОБА_2, крім того, обов'язок контролювати своїх контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання (по здачі податкової звітності чи по сплаті податків до бюджету), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 - ВР (втратив чинність з 01.04.2011 року (крім п. 1.20 ст. 1 Закону), діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 ГК України та п. 1.32 ст. 1 Закону334) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, витребуваними з матеріалів кримінальної справи № 1-37/2007р., зокрема, копіями податкових накладних (а.с.30-32 Т.2, а.с.34 Т.2, а.с.36 Т.2, а.с.41-42 Т.2), актів виконаних робіт (а.с.33 Т.2, а.с.43-44 Т.2), видаткових накладних (а.с.35 Т.2, а.с.37 Т.2, а.с.39-40 Т.2) підтверджується факт отримання товарно - матеріальних цінностей, робіт та послуг ТОВ "Золота долина" від ПП ОСОБА_2, отримані товари та послуги оприбутковані підприємством, у вартості отриманого товару наявний та сплачений ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій (як отримання товарів та послуг, так і використання в господарській діяльності позивачем) підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

В силу пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Наявні в матеріалах справи докази документально підтверджують як факт придбання, так і факт отримання придбаних товарів і послуг, при цьому, позивачем сформовано суму валових витрат, в тому числі, в рамках договорів, за якими здійснено поставку товарів та послуг ТОВ "Золота долина".

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 - ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168 передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону 2181, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах адміністративної справи податковими накладними, отриманими ТОВ "Золота долина" від ПП ОСОБА_2 (а.с.30-32 Т.2, а.с.34 Т.2, а.с.36 Т.2, а.с.41-42 Т.2), що податковий кредит ТОВ "Золота долина" сформовано на підставі отриманих від постачальників податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону 168, суми ПДВ сплачені у вартості сировини, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень Закону 168.

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними та оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, - податковий кредит ТОВ "Золота долина" сформовано у відповідності до положень Закону 168.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності висновку про нікчемність укладеного ТОВ "Золота долина" правочину, не доведено правомірність збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток та ПДВ та, відповідно, правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, вимоги позову щодо визнання їх протиправними та скасування підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн. (згідно платіжного доручення від 25.11.2008 року № 296 (а.с.3 Т.1), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Золота долина" до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції від 21 листопада 2008 року № 0021432300/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Золота долина" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 82263,00 грн. (за основним платежем - 54842,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27421,00 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції від 21 листопада 2008 року № 0021442300/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Золота долина" суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 77559,00 грн. (за основним платежем - 51706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25853,00 грн.).

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золота долина" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Головна, 78 код 30242635) судовий збір (державне мито) у сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті