Постанова № 29969172, 25.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року 10:53 № 2а-8068/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Ульяненко І.Г.

представник відповідача - Литвиненко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003282360 від 02.12.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» (надалі - ТОВ «Фірма Т.М.М.», позивач) до Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва ДПС (надалі - ДПІ в Святошинському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003282360 від 02.12.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 544 844,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 772 422,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Фірма Т.М.М.» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані ТОВ «Фірма Т.М.М.» від ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як ДПІ в Святошинському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також податковим органом не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Фірма Т.М.М.» зареєстровано 06.03.1992р. за № 623 та у зв'язку із зміною місцезнаходження перереєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 14073675.

ТОВ «Фірма Т.М.М.» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.05.1992р. за № 1226, перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.10.2002р. № 36351566, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 140736726572, позивач зареєстрований платником ПДВ з 13.08.1997р.

ДПІ в Святошинському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма Т.М.М.» (код за ЄДРПОУ 14073675) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (код 33067821) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

За результатами перевірки складено акт № 345/23-60/14073675 від 16.11.2011р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено наступні порушення ТОВ Фірма «Т.М.М.» :

1) згідно ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між ТОВ Фірма «Т.М.М.» та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 на загальну суму - 9 269 064,00грн., в т.ч. ПДВ - 1 544 844,00 грн., визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

2) порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ Фірма «Т.М.М.» по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 1 544 844,00грн., в т.ч. за липень 2011 на - 1 544 844,00 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму - 1 544 844,00 грн., в т.ч. за липень 2011 на - 1 544 844,00 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує наступним.

Заниження податкових зобов'язань відбулося у результаті завищення позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення господарських операцій, що мали безтоварний характер, по формальним угодам з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Перевіркою визначено, що правочини, здійснені між TOB Фірма «Т.М.М.» та TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року, є нікчемними.

Згідно із отриманою інформацією не підтверджено виробництво ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» датчиків тиску п'єзоелектричних, оскільки перевіркою постачальників комплектуючих TOB «ТБ «Радегаст - Харків», TOB «Сатур-Сю» та TOB «Самай-10» спростовано факт реальності настання правових наслідків по укладених угодах. Під час звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» не надані документи, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме не надано товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт відвантаження зазначеного товару, угоди із постачальниками та покупцями, банківські документи, довіреності та копію журналу реєстрації довіреностей, технічну та технологічну документація на комплектуючі матеріали (паспорти, сертифікати).

Дiяльнiсть зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної дiяльностi суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Також, враховуючи обставини, якi свiдчать про вiдсутнiсть у зазначених СПД адмiнiстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та вiдсутнiсть фактичних дiй, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, i вiдсутнiсть нaмipy реального створення правових наслiдкiв, якi обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК Укрaїни), а також той факт, що правочини не вiдповідають вимогам дiйсностi правочинiв, якi передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини i громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч.1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Таким чином, податковий орган приходить до висновку про відсутність факту реального вчинення господарських відносин контрагента позивача з TOB «ТБ «Радегаст - Харків», TOB «Самай-10» та TOB «Сатур-Сю» та як наслідок ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року не правомірно відображено в податковому обліку господарські операції з TOB «Самай-10», TOB «Сатур-Сю», TOB TOB «ТБ «Радегаст - Харків» , ПАТ «ТЦРП», TOB «Ластівка ЛТД» та ТОВ «Фірма Т.М.М.».

Враховуючи викладене вище, перевіркою зроблено висновок, що правочини, здійснені між TOB Фірма «Т.М.М.» та TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року є нікчемними, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1 544 844,00 грн., в т.ч. за липень 2011 року на - 1 544 844,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва письмові заперечення №03001.5-0272 від 25.11.2011р. проте висновки акту перевірки листом №23520/10/23-60 від 01.12.2011р. залишені без змін.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ в Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0003282360 від 02.12.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 544 844,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 772 422,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 14.12.2011р. до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 17.02.2012р. №583/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги подав до ДПС України повторну скаргу.

ДПС України своїм рішенням від 24.04.2012р. № 7449/6/10/2115 залишила без змін податков повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва та рішення ДПС у м. Києві, а скаргу ТОВ «Фірма Т.М.М.» - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, щоTOB Фірма «Т.М.М» (Покупець) та TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (Продавець) уклали договір від 30.06.2011 року №3006C3.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду податкові накладні на придбання товару на загальну суму 9 269 064,00 грн. в т. ч. ПДВ -1 544 844,00 грн.: №1 від 01.07.2011., №2 від 04.07.2011., №3 від 05.07.2011., №4 від 06.07.2011., №5 від 07.07.2011., №6 від 08.07.2011., №7 від 11.07.2011., №8 від 12.07.2011., №9 від 13.07.2011., №10 від 14.07.2011., №11 від 15.07.2011., №12 від 18.07.2011., №13 від 19.07.2011., №14 від 20.07.2011., №16 від 21.07.2011., №18 від 22.07.2011., №21 від 25.07.2011., №24 від 26.07.2011., №27 від 27.07.2011., №30 від 28.07.2011., №33 від 29.07.2011.

Так, судом встановлено, що продавець на умовах договору зобов'язується передавати в узгоджені сторонами терміни, а Покупець зобов'язується приймати та оплатити товар згідно із підписаними Продавцем і Покупцем специфікаціями до договору, які є його додатками та невід'ємною частиною договору. Умовами зазначеного договору визначено, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах узгоджених сторонами, але в наданих специфікаціях узгодження умов поставки відсутні, товарно-транспортні накладні не надано.

Згідно із поясненнями TOB Фірма "Т.М.М." Поставлений ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» товар переданий останньому на зберігання на підставі Договору зберігання від 01.07.2011р. за актами від 01.07.2011., 04.07.2011., 05.07.2011., 06.07.2011., 07.07.2011., 08.07.2011., 11.07.2011., 12.07.2011., 13.07.2011., 14.07.2011., 15.07.2011., 18.07.2011., 19.07.2011., 20.07.2011., 21.07.2011., 22.07.2011., 25.07.2011., 26.07.2011., 27.07.2011., 28.07.2011., 29.07.2011.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно положень п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно із реєстром отриманих та виданих податкових накладних TOB Фірма «Т.М.М» суму ПДВ по взаємовідносинам з TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» у розмірі 1 544 844,00 грн. включено до складу податкового кредиту у липні 2011 року та відображено у розділі II «Податковий кредит» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за липень 2011 року.

Також, згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на час проведення перевірки та на дату підписання акта перевірки, встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та сумою податкового кредиту TOB Фірма «Т.М.М» за липень 2011 року у розмірі 1 544 844,00 грн.

Відповідно до акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.10.2011р. № 1983/23-306/33067821 про результати зустрічної звірки TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів з ТОВ «Фірма Т.М.М.», ПАТ «ТЦРП», TOB «Ластівка ЛТД» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. встановлено, що основними постачальниками TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період 01.07.2011р. по 31.07.2011р. були TOB «ТБ «Радегаст-Харків», що знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, TOB «Самай-10», що знаходиться на обліку в ДПІ Комінтернівському районі м. Харкова та TOB «Сатур-Сю», що знаходиться на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова. Основними покупцями за період 01.07.2011р. по 31.07.2011р. були TOB «Ластівка ЛТД», ПАТ «ТЦРП», ТОВ Фірма «Т.М.М.».

В ході проведення зустрічної звірки по підприємству TOB «Сатур СЮ» встановлено, що TOB „Сатур - СЮ" відсутнє за юридичною адресою та має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами проведених заходів відносно діяльності TOB «Сатур СЮ» встановлено, що TOB «Сатур СЮ» зареєстровано за юридичною адресою: м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 56, офіс 703 (адреса масової реєстрації). Керівником даного підприємства являється гр. Шалигін С.Ю., надано копію договору оренди приміщення. Під час здійснення неодноразових виходів на юридичну адресу підприємства з метою вручення запиту щодо надання копій документів та пояснень з приводу взаємовідносин з контрагентами, посадових осіб даного підприємства встановлено не було. Офісне приміщення TOB «Сатур СЮ» постійно зачинено, на телефонні дзвінки посадові особи TOB «Сатур СЮ» не відповідають. Підтверджуючих документів про сплату за орендовані приміщення до ДПІ у Московському районі м. Харкова не надано, де знаходиться податкова та бухгалтерська звітність підприємства не відомо. Згідно із висновком відділу податкової міліції ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6 від 23.09.11 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ГОВ «Сатур- СЮ» встановлено обставини, які свідчать про те, у липні 2011 року господарська діяльність TOB «Сатур - СЮ» має ознаки фіктивної господарської діяльності.

Аналізом податкової звітності TOB «Сатур - СЮ» з ПДВ за липень 2011 року (декларації №9008052786) та додатком №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що податковий кредит TOB «Сатур - СЮ» у липні 2011 року сформовано на загальну суму 1836,4 тис. грн. за рахунок контрагентів-постачальників, а саме: TOB «ТБ «Радегаст - Харків» на загальну суму 1 830 499,96 грн., що складає - 99,6% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у липні 2011 року.

В ході перевірки TOB «ТБ «Радегаст - Харків» на підставі даних бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлена розбіжність між податковим кредитом по податку на додану вартість TOB «Сатур - СЮ» та податковими зобов'язаннями TOB «ТБ «Радегаст - Харків» на загальну суму 1 830 499,96 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки TOB «ТБ «Радегаст - Харків» (акт № 1864-23-11 від 16.08.2011р. ДПІ yШевченківському районі м. Києва) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року, у TOB «ТБ «Радегаст - Харків» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, відповідно до довідки № 1992/23-11/36625607 від 07.09.2011р., складеної фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, підприємством не було надано документи з питань взаємовідносин з контрагентами за рахунок яких TOB «ТБ «Радегаст - Харків» сформовано податковий кредит у червні 2011року, а також у зв'язку з тим, що посадові особи не знаходяться за місцем реєстрації, здійснити перевірку TOB «ТБ «Радегаст - Харків» неможливо.

Згідно із даними бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що декларація з ПДВ та уточнюючі розрахунки за липень 2011 року підприємством не надана, остання податкова декларація з ПДВ подана підприємством за квітень 2011 року.

Основні виробничі фонди відсутні, чисельність працюючих за II квартал 2011 року склала 1 особу, стан у платника 10 - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Окрім того, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова надано інформацію щодо TOB „Самай-10", а саме, що стан у платника 9 - направлено повідомлення про встановлення місцезнаходження.

Відповідно до висновку ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі № 12 від 05.10.2011р., за результатами проведених заходів відносно діяльності TOB „Самай-10", місцезнаходження не встановлено, опитано директора ОСОБА_6, який підтвердив своє безпосереднє відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності, але реальності виконання функцій як керівника не вбачається. Обстежено податкову адресу СГД та проведено фотозйомку, вручено запит щодо надання інформації та документального підтвердження. Отримано договір оренди. Документи фінансово-господарської діяльності до ДПІ не надані. Зазначені факти свідчать, що за період липня 2011 року господарська діяльність TOB «Самай 10» має ознаки нереальності здійснення: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; платник був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (у відношенні платника раніш були складені акти (довідки) перевірок, в яких зазначалось про дефекти у статусі їх контрагентів, відсутність реєстрації контрагентів як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних, тощо). Платник не знаходиться за за зазначеною адресою.

Оскільки в ході проведення перевірки контрагента позивача податковим органом встановлено, що ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям, суд погоджується із висновком ДПІ в Святошинському районі м. Києва про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Фірма Т.М.М.» та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Фірма Т.М.М.» при укладенні договорів із зазначеним контрагентом на створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р.(яке набрало законної сили 11 06.2012р.) визнано протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів з ТОВ «Фірма Т.М.М.», ПАТ «ТЦРП», TOB «Ластівка ЛТД» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., оскільки при винесені вказаного рішення судом не досліджувалось реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», предметом розгляду у вказаній справі було виключно законність дій податкового органу.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1544 844,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 772 422,00 грн. здійснено ДПІ в Святошинському районі м. Києва а правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 0003282360 від 02.12.2011 року винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкових повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2013р.

Суддя В.П. Шулежко