Постанова № 29969070, 28.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року № 2а-15171/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022691502 від 11.07.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Ф.Формула» (надалі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС (надалі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022691502 від 11.07.2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.12 відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.12, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, що надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 6 ст.128 КАС України та за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2012 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення–рішення №0022691502, яким ДП «Ф.Формула» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 181 051,25 грн., в тому числі за основним платежем 144 841 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 36 210,25 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС став Акт від 19.06.2012 №236/15-36173431 про результати камеральної перевірки даних декларації по податку на додану вартість за квітень 2012 ДП «Ф.Формула», код ЄДРПОУ 32112642, яким встановлено порушення позивачем строків подання документів по додатку №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» - копій первинних документів з граничним строком подання 21.05.2012 фактично подано 23.05.2012 листом №5891/10.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2012 ДП «Ф.Формула» подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС засобами електронного зв’язку податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками №5, №8 за квітень 2012.

Копії первинних бухгалтерських документів (що засвідчують факт сплати податку, у зв'язку з придбанням товарів/послу) до додатку №8 підприємством фактично подано через канцелярію ДПІ - 23.05.2012, що сторонами не заперечується.

Правова позиція податкового органу, що знайшло своє відображення в Акті перевірки, а також рішеннях ДПС м. Києва та ДПС України за результатами розгляду скарг позивача, полягає в тому, що подання підтверджуючих правомірність формування податкового кредиту документів з пропуском граничного строку подання декларації за квітень 2012 не є належним виконанням вимог п.201.10 ПК України, внаслідок чого, на думку ДПІ, позивач позбавлений законного права на податковий кредит, в даному випадку, в сумі 144 841 грн.

На думку суду, вказане твердження податкового органу не може бути достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та, як наслідок – збільшення ДП «Ф.Формула» грошового зобов’язання на загальну суму 181 051,25 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності до ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, в Акті перевірки відповідачем зазначається про не підтвердження позивачем сум податкового кредиту в розмірі 144 841 грн. по податковим накладним, виписаним контрагентами-продавцями ДП «Савсервіс Столиця», ТОВ «Розкішна продукція», ПП «ТД «Креатив», ТОВ «Інпак», ТОВ «Імперіал», ТОВ «Малбі Україна», ТОВ «Фірма ТК Комфорт», ТОВ «Баядера Логістік», які (податкові накладні) не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, посадовими особами податкового органу не приймаються до уваги подані позивачем документи до додатку №8 до податкової декларації за квітень 2012 року з єдиної підстави: оскільки вони (документи) подані з пропуском граничного строку на подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2012.

Разом з тим, сам факт подачі позивачем підтверджуючих формування податкового кредиту документів до додатку 8 до декларації по податку на додану вартість за квітень 2012 відповідачем не заперечується.

Крім того, відповідачем не враховано, що виконання позивачем, як платником податків, вимог абз. «в» пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України щодо подачі податкових декларацій до органу державної податкової служби в електронній формі унеможливлює одночасне дотримання платником податків (позивачем) вимог частини 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України про подачу Заяви (додаток 8 до декларації) разом з копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено судом, позивач надав такі документи органу державної податкової служби 23.05.2012, тобто до початку проведення перевірки.

Виходячи з викладеного, на момент здійснення перевірки у відповідача були всі передбачені законодавством документи, а саме: вчасно подана податкова декларація з додатком 8, подана в електронній формі, а також копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту отримання послуг позивачем від своїх контрагентів.

Відповідно до частини 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача щодо вчасного визначення контрагентами позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість за господарськими операціями, на підставі яких позивачем було сформовано спірну суму податкового кредиту в 144 841грн. та відсутні будь-які докази отримання позивачем вигоди у формі спірної суми податкового кредиту за нікчемними або «безтоварними» операціями по вказаним контрагентам.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що під час проведення перевірки відповідачем подані позивачем документи до додатку 8 до декларації з ПДВ були відхилені безпідставно, а податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, що є порушенням пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна неможливість подачі податкової декларації в електронній формі одночасно з копіями бухгалтерських документів виникла не з вини платника податків, а тому застосована до позивача штрафна (фінансова) санкція в сумі 36 210,25 грн. не відповідає критерію пропорційності, зазначеному в пункті 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також не вважає за можливе прийняти до уваги посилання відповідача на те, що згідно з абз.5 п. 3 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН, затверджених наказом ДПС України 15.05.2012 N 420, у разі недотримання платником вимог абзацу одинадцятого п. 201.10 ст. 201 Кодексу (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄРПН, не виникає, адже вказані методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом та є обов’язковими виключно для посадових осіб органів державної податкової служби, а отже – не приймаються судом при вирішенні даного спору як норма матеріального права, в розумінні ст.5 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ДП «Ф.Формула», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ф.Формула» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.07.2012 №0022691502.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Дочірнього підприємства «Ф.Формула» (код ЄДРПОУ 32112642, адреса: 03115, м. Київ, Святошинський район, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 136, кімната 34) судові витрати в сумі 1810 (одна тисяча вісімсот десять) грн. 51коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 03115, м. Київ, вулиця Верховинна, будинок 9).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.