Рішення № 29969023, 12.03.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № -494/13

В справі № 2609/ 28668/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

при секретарі- Подолян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,яка діє також в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_1,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, 3-і особи: Солом»янська районна в м. Києві державна адміністрація, Орган опіки та піклування Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з самоправно зайнятих жилих приміщень та надання звільнених приміщень для постійного користування та проживання, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом і просять усунути перешкоди у користуванні житлом - квартирою АДРЕСА_1, виселити відповідачів, які самоправно зайняли жилі приміщення в квартирі та надати їм звільнені в квартирі жилі приміщення для постійного користування та проживання.

Посилаються в позові на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 30.09.1999 року був задоволений позов її, позивачки ОСОБА_2, і вона разом з неповнолітніми на той час дітьми була вселена в гуртожиток АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення суду вони були зареєстровані в спірній квартирі.

На час ухвалення рішення в справі квартира мала статус службового житла та використовувалася під гуртожиток.

На даний час квартира належить до державного житлового фонду і згідно технічного паспорту від 12.10.2012 року є квартирою посімейного, спільного проживання, розташована на першому поверсі та складається з 8 кімнат житловою площею 109,0 кв.м., у тому числі:

1-а кімната площею 12.7 кв.м.;

2-а кімната площею 13.7 кв.м.;

3-а кімната площею 17.9 кв.м.;

4-а кімната площею 9.2 кв.м.;

5-а кімната площею 12.3 кв.м.;

6-а кімната площею 9.6 кв.м.;

7-а кімната площею 17.0 кв.м.;

8-а кімната площею 16.6 кв.м.; кухня площею 12.7 кв.м.; ванна кімната площею 5.2 кв.м.; вбиральня площею 1.2 кв.м.; коридор площею 1.00.87.513.93.1 кв.м., а всього 154, 4 кв.м.

Вони, відповідно до довідки форми №3 ВСП «Залізничний», проживають в одній ізольованій кімнаті житловою площею 10.1 кв.м.

Право на проживання в спірній квартирі, окрім них, має також їх сусідка ОСОБА_14, яка приватизувала ізольовану кімнату житловою площею 16,6 кв.м.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 займають кімнату площею 17 кв.м.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх малолітня донька ОСОБА_1 - кімнату площею 13.7 кв.м.

Відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - кімнату площею 12,7 кв.м.

Відповідач ОСОБА_12 - кімнату площею 17.9 кв.м.

Відповідач ОСОБА_13 - дві кімнати загальною площею 24,6 кв. м.

Дані особи не мають жодних законних підстав проживати в спірній квартирі, т.я. ордери їм на право проживання в ній не видавалися.

Крім того, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 були зареєстровані в гуртожитку по АДРЕСА_2 і в трудових відносинах з Воєнторгом №418 МО України не перебували.

В той же час вона, позивачка ОСОБА_2, перебувала в трудових відносинах з Воєнторгом № 418 та була зареєстрована в спірній квартирі.

Вважають, що відповідачі самоправно зайняли житлові приміщення та незаконно проживають у квартирі.

З 2001 року вони, особи різної статі і віку, вимушені проживати в одній кімнаті площею 10.1 кв.м., в той час, коли відповідачі самоправно зайняли жилі приміщення в квартирі значно більші і ліпші, ніж у них.

Вони займають кімнату, переобладнану з кухні, що суперечить ст. 50 ЖК України, т.я. жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, а також нормам, встановленим ст. 47 ЖК України.

Крім того, позивач ОСОБА_3 01.09.2009 року одружився, однак в таких житлових умовах спільне сімейне життя подружжя неможливе.

Вважають, що проживаючи в такому приміщенні і в таких умовах, вони є особами, які потребують поліпшення житлових умов, а тому, з точки зору п.2.ст.34 ЖК України, мають право на таке поліпшення, і з врахуванням вимог ст.54 ЖК України, звільнені жилі приміщенні в квартирі мають бути надані їм.

Виходячи з цього, просять задовольнити позов.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8, яка одночасно є представником малолітньої доньки ОСОБА_1, а також представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7та ОСОБА_9 в судовому засіданні проти позову заперечували.

Відповідачка ОСОБА_5 посилалася на те, що вона працювала у Воєнторзі №418 МО України і продовжує працювати в цій установі, яка реорганізована в Київську філію №1 Концерну «Військторгсервіс».

Житло в спірній квартирі було надано її сім»ї в 80-х роках законно і до цього часу вся їх сім»я проживає в спірній квартирі, хоч вони і зареєстровані в гуртожитку за іншою адресою, де ніколи не проживали.

Сама позивачка з дітьми багато років не проживає в спірній квартирі і лише після одруження її син став проживати в квартирі.

Вважають, що їх сім»я на законних підставах тривалий час проживає в спірній квартирі, була вселена в квартиру на законних підставах, набула право користування нею, а тому просять у позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_10 проти позову також заперечувала. Посилалася на те, що кімната в спірній квартирі їй також була надана як матері-одиначці на початку 90-х років на законних підставах. Вона тривалий час разом з донькою ОСОБА_11 проживає в спірній квартирі, вносить плату за комунальні послуги, а тому набула право користування нею.

Відповідач ОСОБА_13 проти позову також заперечував. Посилається на те, що кімната в спірній квартирі була надана його матері, яка померла, і з дитинства він проживає в спірній квартирі та вносить плату за її утримання.

Відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та їх представник ОСОБА_16 також просять у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_12 проти позову також заперечував. Посилається на те, що кімната в спірній квартирі також була надана його матері, яка померла, і він тривалий час проживає в квартирі та іншого житла не має.

Також просить у позові відмовити.

Представник 3-ї особи - Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації проти позову заперечував. Посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 належить територіальній громаді району, тобто відноситься до державного житлового фонду.

Вважає, що позивачі є неналежними позивачами в справі і не мають права вимоги в даних правовідносинах, а тому просить у позові відмовити.

Представник 3-ї особи - Органу опіки та піклування Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено, що сторони проживають у комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Даний будинок був побудований за кошти Червонопрапорного Київського військового округу і до жовтня 1984 року знаходився на балансі Київського КЕУ.

Рішенням виконкому Київської міської ради № 428 від 03.08.1984 року будинок АДРЕСА_1 був переданий від Київського КЕУ на баланс УЖГ виконкому міськради, тобто набув статусу державного житлового фонду.

Додатком № 9 до Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1112 від 10.12.2010 року «Про питання організації управління районами в м. Києві» будинок АДРЕСА_1 віднесений до сфери управління Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 30.09.1999 року позивачі були вселені в квартиру АДРЕСА_1.

З даного рішення суду вбачається, що за даними БТІ м. Києва квартира НОМЕР_1 є комунальною квартирою, складалася з п»яти кімнат та використовувалася під гуртожиток Воєнторгом № 418 МО України.

На підставі даного рішення суду позивачі були зареєстровані в спірній квартирі.

Згідно з технічним паспортом КП»Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» від 12.10.2012 року спірна квартира є квартирою посімейного, спільного заселення та складається з 8-ми кімнат.

З довідки ф№3 ВСП»Залізничний» вбачається, що спірна квартира є комунальною квартирою.

/ а.с. 9-14; 116-123/

Відповідно до ст.ст.5, 6 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Порядок використання та забезпечення схоронності житлового фонду,а також компетенція виконавчих комітетів міських рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду визначено ст.ст.13 та 14 ЖК України.

Встановлено, що 1999 році після передачі будинку АДРЕСА_1 до територіальної громади району КП УЖГ Залізничного/Солом»янського/ р-ну м. Києва зверталося до суду з позовом про виселення відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також відповідача ОСОБА_13 з матір»ю ОСОБА_17, які надавалося житло в спірній квартирі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 01.06.1999 року в позовах про виселення було відмовлено.

Тобто, даними рішеннями суду був встановлений факт правомірного поселення відповідачів у спірну квартиру.

З виписки з протоколу засідання житлової комісії Київського КЕУ від 15.06.2006 року вбачається, відповідачці ОСОБА_5 на сім»ю з 4-х чол. було надано житло в квартирі АДРЕСА_1.

/ а.с. 83; 91-92; 96-99/

Позивачка та відповідачі в судовому засіданні пояснили і це підтверджується наданими ними довідками, що всі вони перебувають на обліку на поліпшення житлових умов.

/ а.с. 93-94;100-101;132-134 /

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у абз.2 п.15 Постанови №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала, або ж для відмови їй у цьому.

З наданих сторонами та наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачі вселилися в спірну квартиру в установленому на час поселення порядку та з дозволу уповноважених осіб, чого не спростовували і позивачі при звернення до суду, постійно проживають у цьому житловому приміщенні та несуть витрати по утриманню займаного ними житла.

Право на проживання відповідачів у спірній квартирі на даний час визнається Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією, в управління якої знаходиться будинок.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду має бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зо крема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Як встановлено вище, спірна квартира, в якій проживають сторони, належить до державного житлового фонду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов»язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково і є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом позивачі посилаються на те, що відповідачі незаконно проживають у спірній квартирі, за відсутності ордера, який дає право на вселення, та реєстрації в ній, чим порушують їх право на користування квартирою та отримання вільного в квартирі житла в порядку ст.54 ЖК України.

При цьому позивачка не спростовувала, що вона з донькою тривалий час не проживає в спірній квартирі, а син став проживати в ній лише після одруження.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов»язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок та підстави надання жилих приміщень, у т.ч. звільнених жилих приміщень у квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, врегульовано нормами ст.ст.53, 54 ЖК України, та віднесено до компетенції районних у м. Києві державних адміністрацій.

З цього випливає, що надання житла, в т.ч. в порядку ст.54 ЖК України, віднесено до компетенції спеціально уповноваженого державного органу, а не суду.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Солом»янська районна в м. Києві державна адміністрація, до компетенції якої законом віднесено контроль за використанням і забезпеченням схоронності житлового фонду та надання житла, а, виходячи з цього, право звернення до суду за захистом порушених прав з боку відповідачів при наявності таких порушень, прав відповідачів на проживання в спірній квартирі не оспорює.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст. 11 ЦПК, суд не може замінити неналежного позивача належним на підставі ст. 33 цього Кодексу.

Крім того,відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як надання позивачам звільнених жилих приміщень для постійного проживання та користування за наслідками виселення осіб, що проживають у ньому, за рішенням суду.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що права позивачів з боку відповідачів у частині створення перешкод у користуванні квартирою порушені не були, а тому не підлягають захисту, а способи захисту, обрані ними, не відповідають вимогам закону.

Керуючись ст.ст.5,6,13,14, 34, 47,50,54 ЖК України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 3,4,10,11,33,57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,яка діє також в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_1,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення з самоуправно зайнятих жилих приміщень та надання звільнених приміщень для постійного користування та проживання відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя