Постанова № 29966194, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. справа № 2а-12837/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В.М.

представників сторін:

позивача : - Деллалов О.А., дов. від 05.04.11 р. за № 19/11

відповідача: - Кравченко В.М., дов. від 24.04.12 р. № 3888/08/10-19 , Атрошенко В.М., дов. від 27.03.12 р. № 466/10/08-10-19

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-12837/08/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з велики поатниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі -ВАТ "ДТРЗ", Товариство) 20.09.2006 року звернулось із адміністративним позовом до господарського суду Дніпропетровської області, в якому просило визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0 від 27.07.2006 р. на суму 3282066,10 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2006 р. у справі № А17/337-06 позов задоволено повністю (т.1, а. с.237-239).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р. у справі № А17/337-06 рішення суду першої інстанції скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково: рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000898811/0/18321 від 27.07.2006 р. скасовано в частині нарахування позивачу пені у розмірі 3087106,4 грн. за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 р. з фірмою „SISTEM ONE LTD" (Marshall Islands); в частині позовних вимог про скасування нарахованих штрафних санкцій за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р. (INGOLD LLC) (США), у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів в обґрунтування зазначених вимог про правомірність неповернення валюти (т.2, а. с.90, 91).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 р. задоволено частково касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську: скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2006 р., а також постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р.; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а. с.161-164).

Позивачем в процесі розгляду справи змінено позовні вимоги, в результаті чого станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, позовні вимоги викладені в наступному виді: визнати недійсним рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 р. в сумі 3 282 066,1 грн., застосованих за несвоєчасне та неповне надходження валютної виручки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-12837/08/0470 (суддя Чорна В. В.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т.3, а. с.90-93).

Постанову суду першої інстанції мотивовано недоведеністю факту своєчасного звернення позивача до міжнародного арбітражного суду з відповідним позовом.

Не погодившись з постановою суду, ВАТ "ДТРЗ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-12837/08/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою визнати частково, на суму 3 087 106,40 грн., недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 р. Скаржник вважає, що суд не врахував матеріалів справи, зокрема, виписку з журналу реєстрації позовів, довіреність на представництво, квитанцію про оплату адміністративного збору, постанову про припинення провадження у справі від 01.10.2006 р. № 046/2005 та наявність рішення третейського суду.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, тому Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов вірного висновку щодо відсутні підстав вважати надані позивачем докази звернення до арбітражного третейського суду належними та допустимими.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, які в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердили доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання ВАТ «ДТРЗ»вимог валютного законодавства при виконанні контрактів № 19/035п від 22.02.2005 р. та № 19/50 від 26.05.2003 р. за період з 26.05.2003 р. по 16.06.2005 р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.07.2006 р. № 254-08-02/1-00659101 (т.1, а. с.6-11; т.3, а. с.72-77).

Перевіркою встановлено порушення ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", яке полягає у несвоєчасному та неповному надходженні виручки, наявності дебіторської заборгованості за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 р., а також несвоєчасному надходженні валютної виручки за контрактом № 19/50 від 26.05.2003 р.

27 липня 2006 р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321, яким Товариству на підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено до сплати 3 282 066,10 грн. штрафних санкцій (т.1, а. с.13), з яких 3 087 106,40 грн. - за порушення, допущене при виконанні контракту № 19/035п від 22.02.2005 р.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання, щодо наявності підтвердження своєчасного звернення позивача до міжнародного арбітражного суду з відповідним позовом по заборгованості за контрактом № 19/035п від 22.02.2005 р., що в свою чергу є підставою для звільнення Товариства від застосування відповідачем штрафних санкцій у сумі 3 087 106,40 грн.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ВАТ „ДТРЗ" підлягає задоволенню з таких підстав:

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 185) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбаченими статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (ст.4 Закону № 185).

Матеріалами справи підтверджено, що 22.02.2005 р. між ВАТ "ДТРЗ" (Виконавець) та фірмою „SISTEM ONE LTD" (Marshall Islands) (Замовник) укладено контракт № 19/5035п, згідно п.3.9 якого оплата за фактично виконані позивачем роботи з ремонту тепловозів проводиться замовником шляхом перерахування суми у карбованцях Російської Федерації на рахунок позивача (т.1, а. с.18-25; а. с.54-61).

Оплата за виконані роботи на користь позивача за контрактом № 19/5035п від 22.02.2005 р., фірмою „SISTEM ONE LTD" здійснювалась із затримками, що встановлено в акті перевірки і підтверджується позивачем.

На підтвердження дотримання Товариством вимог ст.4 Закону № 185 щодо звернення до суду з дотриманням 90 денного строку, встановленого вищенаведеною ч.1 ст.1 Закону №185, позивачем та третейським арбітражним суддею на запит суду надано копії:

- додаткової угоди від 22.02.2005 р. до контракту № 19/5035п (арбітражної оговорки), в якій зазначено про домовленість сторін про передачу спорів, що виникають між сторонами контракту, підлягають передачі на розгляд та вирішення одноособового арбітра -ОСОБА_6 (т.1, а. с.44);

- позовної заяви № 1 від 01.09.2005 р., пред'явлену Замовнику - фірмі „SISTEM ONE LTD", до Міжнародного арбітражного суду ad hос, розташованому у м.Санк-Петербурзі, Російської Федерації (т.3, а. с.29);

- заяви про збільшення позовних вимог (т.3, а. с.30-32);

- постанови про порушення третейським арбітражним суддею Хайнацьким В. Ю. судового провадження у справі № 046/2005 за позовом ВАТ "ДТРЗ" до фірмі „SISTEM ONE LTD" про стягнення заборгованості з оплати виконаних ремонтних робіт по контракту №19/5035п від 22.02.2005 р. (т.1, а. с.45, 46);

- постанови про перенесення судового розгляду справи від 25.07.2005 р. (т.1, а. с.47, 48);

- постанови про припинення судового провадження у справі від 01.10.2006 р. в зв'язку з виконанням фірмою „SISTEM ONE LTD" зобов'язань, передбачених контрактом (т.1, а.с.49, 50; т.3, а. с.34).

- довідки бухгалтерії Товариства про повний розрахунок за контрактом №19/5035п від 22.02.2005 р. (т.1, а. с.60);

- довідками, наданими третейським арбітражним суддею Хайнацьким В. Ю., наданими на вимогу господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського окружного адміністративного суду (т.3, а. с.27, 28);

- витягу з книги реєстрації позовів (т.3. а. с.37);

- квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 % від суми позову (т.3, а. с.38).

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що копії позову та заяв про збільшення позовних вимог також надавались на запити судів третейським арбітражним суддею.

Отже, наданими доказами доводиться, що Товариством пред'явлено Замовнику - фірмі „SISTEM ONE LTD" позовну заяву про стягнення заборгованості з оплати робіт по ремонту тепловозів в призначений контрагентами міжнародний третейський арбітражний суд -аd hос (Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, пр.Передовиків, оф.№37/9), а міжнародний третейський арбітражний суд аd hос до закінчення 90 денного строку (митна декларація № 407222 від 13.06.2005 р., 10.09.2005 р., крайній строк оплати по ній (+ 90 діб.) - 11.09.2005 р.) Суд порушив судове провадження у справі № 046/2006 та почав вирішувати зовнішньоекономічній спір.

При цьому, тільки у зв'язку з повною оплатою контрагентом виконаних позивачем робіт по ремонту тепловозів і надходженням всієї валютної виручки за «Контрактом №19/5035п на рахунок Товариства, міжнародний третейський арбітражний суд, 01.10.2006 р. припинив провадження у справі № 046/2005 про стягнення заборгованості, про що виніс відповідну постанову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про своєчасне звернення Товариства до суду, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені, і, як наслідок, свідчить про неправомірність прийнятого податковим органом спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, вказане рішення відповідача підлягає скасуванню у частині штрафних санкцій в розмірі 3 087 106,40 грн., застосованих до Товариства за порушення, допущене при виконанні контракту № 19/035п від 22.02.2005 р.

Суд першої інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог посилається на сумніви щодо допустимості вищезазначених доказів, наданих позивачем, які викликані:

- ненаданням вищевказаних документів під час перевірки та розгляду справи у господарському суді Дніпропетровської області до моменту зміни Товариством підстав позову (заява від 06.11.2006 р.);

- наявністю описок (опечаток) в судових процесуальних документах у прізвищі судді міжнародного третейського судді (замість прізвища „Хайнацький Ю. В." вказано „ОСОБА_6");

- відсутністю на печаті міжнародного третейського суду, відбитки якої маються на судових процесуальних документах, наданих позивачем та суддею Хайнацьким Ю. В., коду ЄДРПОУ.

Колегія суддів таку позицію вважає необґрунтованою та надуманою з наступного:

- по-перше, право на зміну підстав позову надано позивачу ч.1 ст.51 КАС України;

- по-друге, наявність описки у прізвищі судді, яку визначає сам суддя у листі як помилку стенографіста, не є свідченням фіктивності документів;

- по-третє, на печатці Міжнародного арбітражного суду, зареєстрованого у Російській Федерації, взагалі не може бути коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

І головне, зазначені аргументи та сумніви не можна вважати доказами на користь відсутності доказів підтвердження факту звернення позивача до міжнародного арбітражного суду. В ухвалі Вищого арбітражного суду України від 21.10.2008 року визначено питання, що на думку касаційної інстанції залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій. Таким питанням визначено встановлення фактичної дати подання позову. Матеріалами справи зазначена дата встановлена, це дата 10.09.05 року коли позовна заява про стягнення заборгованості з оплати робіт по ремонту тепловозів надійшла в призначений контрагентами міжнародний третейський арбітражний суд -аd hос (Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, пр.Передовиків, оф.№37/9).

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. В той же час слід зауважити, що докази, які підтверджують ті чи інші обставини, якими оперує сторона, та відносно яких суд не має підтвердження, що вони одержані з порушенням закону, суд не може не приймати до уваги при винесенні рішення по справі. З огляду на зазначене є незрозумілим твердження суду першої інстанції стосовно сукупності обставин, які надають можливість прийняти твердження відповідача щодо недоведеності факту своєчасного звернення позивача до суду з позовом. В той час як матеріалами справи підтверджується дата отримання міжнародним арбітражним судом позовної заяви 10.09 2005 року, та численні письмові повідомлення з цього приводу. Є в наявності судове рішення арбітражного суду. І тим не менш суд першої інстанції не вважає надані позивачем докази належними та допустимими.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено належними доказами, що докази надані позивачем на підтвердження факту звернення Товариства до міжнародного третейського суду, одержані останнім з порушенням закону, а „сумніви" податкового органу та суду першої інстанції такими доказами не являються.

Що ж до посилань суду першої інстанції на неможливість розгляду третейським судом, колегія суддів зауважує на тому, що перелік судових установ, звернення до яких є підставою для зупинення відповідних термінів, наведений у ч.2 ст.4 Закону № 185, містить первісне слово „суд", без будь-яких обмежень, тобто носить загальний характер, під визначення якого підпадає і третейський суд.

Таким чином, законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Крім того, відповідно до Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (ратифікованої Україною 21.04.1961 р.), резидент України для вирішення спорів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності має право: призначити будь-який третейський арбітраж (суд): як постійно діючий, так і арбітраж -ad hoc (ст.1 Конвенції); призначити арбітрами іноземних громадян (ст.3 Конвенції); встановити місцезнаходження арбітражного суду і правила процедури, яких повинні дотримуватися арбітри (ст.4 Конвенції); встановити на свій розсуд і з загальної згоди сторін право, що підлягає застосуванню арбітрами при вирішенні спору по суті (ст.4 Конвенції).

Також згідно ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.91р. № 959-XII зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України, при цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Таким чином, ВАТ «ДТРЗ», як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України, відповідно до Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону № 185 мало право призначити і звернутись до узгодженого з іноземним контрагентом міжнародного третейського арбітражного суду - ad hoc, що знаходиться в Російській Федерації, у м.Санкт-Петербург.

Стосовно висновків суду першої інстанції (з посиланням на ч.3, ч.4 ст.4 Закону № 185) щодо необхідності нарахування пені, навіть у випадку доведеності звернення позивача до міжнародного третейського суду, з огляду на прийняття останнім рішення про припинення провадження у справі, колегія суддів наступне:

Згідно ч.3, ч.4 ст.4 Закону № 185 у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюється і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Зі змісту наведеної норми Закону № 185 вбачається, що терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується у разі прийняття судом позитивного рішення на користь позивача.

Припинення провадження у справі в зв'язку зі сплатою боржником заборгованості свідчить про відсутність спору між сторонами і також по суті є позитивним вирішенням спору на користь позивача. Як зазначено судом касаційної інстанції в ухвалі від 21.10.2008 року, отримання позивачем коштів від контрагента після порушення провадження по справі, свідчить про підставність вимог позивача і про те, що позов підлягав би задоволенню і в цій частині, коли б платник їх не перерахував. Фактична сплата заборгованості, долучені позивачем документи на підтвердження факту та дати звернення до суду, наявність судового рішення, виключають можливість застосування до позивача фінансових санкцій.

Позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання недійсним рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 р., яке прийнято відносно конкретної юридичної особи -ВАТ «ДТРЗ», а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є невірним, оскільки за положеннями вказаних статей адміністративний позов може містить вимоги про визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу (акту індивідуальної дії) та визнання нечинним (нормативно-правового акту).

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення недійсним, визнавши оскаржуване рішення протиправним та скасувавши його у вищевказаній частині.

Крім того, позивачем повідомлено про приведення найменування Товариства у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства», в зв'язку з чим здійснено державну реєстрацію зміни найменування позивача Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", яке є правонаступником прав та обов'язків ВАТ «ДТРЗ», що підтверджується наданими правовстановлюючими документами.

Також відповідачем заявлено клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби в зв'язку з проведеною реорганізацією.

З огляду на положення ст.55 КАС України, колегія суддів вважає за доцільне замінити позивача та відповідача їх правонаступниками.

Керуючись ч.2 ст.11, ст.55, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-12837/08/0470 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-12837/08/0470 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000898811/0/18321 від 27.07.2006 р., прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, в сумі 3 087 106,40 грн.

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко