Постанова № 29965911, 20.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року ( 14 год. 45 хв.)Справа № 808/155/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача: Ахметзянова Г.А., довіреність № 19/1-181/Рб від 23.01.2013;

Леонова В.О., довіреність № 19/1-17/Рб від 03.01.2013

від відповідача: Маріхін К.В., довіреність № 91/10/10-010/4 від 10.12.2012

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 № 0000200029.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 № 0000200029 у зв'язку із порушенням управлінням п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, однак позивач вважає, що в даному випадку порушення вимог ст. 176 ПК України допущено не було, оскільки перевіркою не встановлено факту подання звітності за 2 квартал 2011 за формою 1 ДФ з порушенням строку. Посилається на те, що в акті визначені порушення, які взагалі не відносяться до позивача, а саме зазначено, що внесені зміни до ідентифікаційних номерів найманих працівників та сум доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків. Проте, такі відомості не відповідають дійсності і, як вбачається із самого акту перевірки, зміни були проведені в графі 8 (ознака соціальної пільги). Зазначає, що користуючись правом, визначеним п. 50.1 та п. 50.2 ст. 50 ПК України, позивач подав 15.09.2011 за № 9007525001 уточнюючий розрахунок, яким самостійно усунув помилки, допущені у формі 1 ДФ (вірно визначена ознака соціальної пільги), а тому застосування положень п. 119.2 ст. 119 ПК України є безпідставним. Крім того, з посиланням на лист ДПА України від 21.06.2011 № 17197/7/15-0617 вважає, що відповідачем була проведена камеральна перевірка з порушенням встановлених законодавством строків, а саме з перевищенням 60 календарних днів. Також зазначає, що в даному випадку акт камеральної перевірки взагалі не повинен був складатися, оскільки до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) платник податків самостійно подав уточнюючу декларацію з виправленими показниками, а тому порушення відсутні.

В судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 23.01.2013 вих. № 557/10/10-010/4 посилається на те, що при проведенні камеральної перевірки встановлено, що УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області було надано звітність за формою 1 ДФ за період ІІ квартал 2012 року з недостовірними відомостями та помилками. Посилаючись на положення п. 119.2 ст. 119 ПК України, зазначає, що податковим правопорушенням є саме факт подання з недостовірними відомостями та помилками податкової звітності про суми доходів за ІІ квартал 2012 року. Вважає, що таке правопорушення є завершеним під час подання податкової звітності, а тому факт подання в подальшому уточнюючих розрахунків позивачем лише підтверджує вчинення такого правопорушення. При поданні уточнюючого розрахунків позивачем виконано вимоги ст. 50 ПК України, що не звільняє його від відповідальності за вчинення податкового правопорушення, передбаченої ст. 119 ПК України.

В письмових поясненнях від 05.02.2013 вих. № 933/10 до заперечень відповідач також зазначає, що Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, до якого вноситься інформація, зокрема такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків. Вказує, що після подання податковими агентами податкової звітності за формою 1 ДФ відомості щодо фізичних осіб підлягають розміщенню в Державному реєстрі, можуть надаватися у встановленому порядку уповноваженими органами та використовуватись ними для прийняття відповідних рішень. Тому вважає, що з дня подання позивачем невірно заповненого податкового розрахунку, в Державному реєстрі з дня подання таких відомостей та до дня подання уточнюючих розрахунків, містились недостовірні відомості, що могли привести до прийняття невірних рішень. На підставі викладеного, вважає, що висновки фахівців податкового органу про допущене позивачем порушення вимог п. 119.2 ст. 119 ПК України є законними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України, в порядку ст. 76 розділу ІІ головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі державної податкової служби Будревич Н.С. проведена камеральна перевірка щодо подання уточнюючої податкової звітності за формою 1 ДФ УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області за 2 квартал 2011 року, про що складено акт від 03.11.2012 № 534/29-0/08596891.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме подано звітність форми 1 ДФ за 2 квартал 2011 року з недостовірними відомостями та помилками.

26.12.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000200029 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 26.12.2012 № 0000200029 УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області звернулось до суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши обґрунтованість доводів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Статтею 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Так, статтею 51 ПК України визначено порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам, а саме, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Пунктом 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

На виконання вищевказаних вимог законодавства, 22 липня 2011 року УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) за II квартал 2011 року № 9005284169 та № 9005284177. Тобто, вказані вище податкові розрахунки подано позивачем як податковим агентом у строк, що передбачений чинним законодавством. Вказані обставини сторонами визнаються та не заперечуються.

З огляду на це, посилання податкового органу у висновках до акту камеральної перевірки від 03.11.2012 № 534/29-0/-8596891 на порушення з боку позивача вимог п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України є безпідставним, оскільки звітність була подана управлінням у строки, визначені чинним законодавством.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що 15.09.2011 УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було подано уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) за II квартал 2011 року за № 9007525001 із виправленими помилками в ознаці податкової соціальної пільги.

Уточнюючий розрахунок подано платником та прийнято податковим органом до проведення камеральної перевірки, проти чого жодна із сторін під час судового розгляду справи не заперечувала.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто, системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що має існувати в Кодексі або іншому законодавстві норма, яка покладає на платника податків обов'язок діяти відповідним чином, а останній її не виконує чи неналежним чином виконує.

Проте, як зазначалося вище, ст. 176 Податкового кодексу України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Положення ст. 176 ПК України не містять імперативу про те, що така звітність має обов'язково бути без помилок. Тому, неможливо порушити норму Закону, яка не містить та не вимагає від платника певного способу та порядку дій (зокрема подання вірно заповненої звітності). І це є логічним, оскільки існують положення ст. 50 ПК України, яка надає платнику податку можливість виправити такі помилки.

В тому випадку, коли платник податків не скористався такою можливістю до виявлення податковим органом такого порушення, то на думку суду є підстави для застосування положень п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Суд не погоджується із доводами податкового органу про те, що вказане порушення є завершеним в момент подання звітності з помилками, оскільки по-перше, це не випливає ані з самої норми п. 119.2 ст. 119 ПК України, ані з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, на які посилається податковий орган; по-друге, ст. 50 ПК України не містить будь-яких обмежень у праві платника податків виправити допущені помилки у звітності; по-третє, така позиція податкового органу призведе до того, що платники податків з метою уникнення застосування до них штрафних санкцій не буду подавати уточнюючих розрахунків.

Також суд звертає увагу, що Податковим кодексом України не передбачено відповідальність за самостійне виправлення помилок податкової звітності, визначених п. 119.2 ст. 119 Кодексу.

В той же час, посилання позивача на допущене з боку податкового органу порушення вимог податкового законодавства щодо строків проведення камеральної перевірки, суд вважає безпідставним, оскільки ст. 76 ПК України, яка регулює порядок проведення камеральних перевірок таких обмежень не містить.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 03.11.2012 № 534/29-0/08596891, про порушення УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області вимог п. п. «б» п. 176.2 ст.176 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 26.12.2012 № 0000200029 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 26.12.2012 № 0000200029 про збільшення Управлінню державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області 114,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко