Постанова № 29965479, 15.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

15 березня 2013 року 15:00 № 826/1349/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В:ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012 р. ВП № 19963303, постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2012 р. ВП № 35207960, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2012 р. ВП № 35207960.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження, а розгляд справи призначено на 26.02.2013 року та на 05.03.2013 року.

У судовому засіданні 05.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження, встановивши відсутність необхідності допиту свідків або заслуховування експерта на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якої якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (перебуває виконавче проваджену (ВП № 35207960) з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 199633ДЇ)3, виданої 15.10.2012 відділом ДВС про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 334212,13 грн.

Постановою старшого державного виконавця від 14.11.2012 (ВП № 35207960) відділу ДВС Власюк Світланою Віталіївною було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного рішення.

14.11.2012 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 35207960), якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1, в межах суми боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу і відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» N 1382-IV від 11 грудня 2003 року (далі - Закон №1382) законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання складається з Конституції України, цього Закону, інших законів та міжнародних договорів України.

Судом встановлено, на виконанні у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві знаходилося виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 3143 від 28.04.2010р. приватний нотаріус КМНО про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Укрсоцбанк» суму боргу в розмірі 3342121,26 гривень, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру що розташована за адресою м. Київ, вул. Предславинська,3 8,кв.241.

15.06.2010р. по вищевказаному виконавчому документу винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 19963303 та направлена сторонам до відома та виконання, боржнику було надано строк для добровільного виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Боржником ОСОБА_1 виконавчий напис в строк наданий для добровільного виконання не виконано.

В добровільному порядку рішення суду боржником не виконано. Згідно договору купівлі - продажу від 19.06.2007 року та згідно договору іпотеки від 19.06.2007 року, за боржником на праві власності зареєстрована квартира що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно виконавчого напису нотаріуса КМНО від 28.04.2010 року пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 19.06.2007 року приватним нотаріусом КМНО за реєстровим номером ЗОН, передане в іпотеку ПАТ «ОТП Банк».

19.04.2012р. державним виконавцем складено акт опису арешту нерухомого майна а саме кв. АДРЕСА_1.

31.05.2012р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Згідно висновку з незалежної оцінки майна вартість описаного майна становить 803005,00 грн. станом на 04.07.2012 року.

27.07.2012р. в зв'язку з відсутністю заперечення на оцінку майна державним виконавцем до ГУЮ м . Києва направлено заявку на реалізацію арештованого майна.

13.08.2012 між торгівельною організацією Філія ПП «Нива В.Ш.» та ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів.

17.09.2012 р. державним виконавцем складено акт про уцінку майна від 17.09.2012 року згідно якого вартість майна зменшено на 25%.

11.10.2012р. до державного виконавця від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документу стягувачу згідно ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме ПАТ «Укрсоцбанк».

15.10.2012р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника.

15.10.2012р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п.1,ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що згідно заяви стягувача від 11.10.2012р. виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу.

Оригінал виконавчого документу повернуто на адресу стягувача.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012р. у розмірі 334212,13 грн. виділено в окреме провадження.

14.11.2012 до державного виконавця на виконання передано постанову про стягнення виконавчого збору ВП 35207960, яка виділена в окреме провадження.

14.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови, що видав ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві № 19963303 від 15.10.2012 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 334212,13 грн.

14.11.2012р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження яку направлено до подальшого виконання до УДАІ м. Києва, БТІ м. Києва для подальшого виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній з 09.03.2011 р.) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав та обов'язків, які було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Відповідно, розмір виконавчого збору та порядок його визначення, що підлягає стягненню з позивача, не може визначатися на підставі положень ч.1 ст. 28 Закону «Про виконавче провадження», чинного з 09.03.2011 р., оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження, а відповідно і про стягнення виконавчого збору прийнята відповідно до положень зазначеного закону в попередній редакції.

Крім того, виникнення підстав для стягнення виконавчого збору згідно ст.46 Закону «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній до 09.03.2011 року) залежить від фактичного виконання державним виконавцем рішення суду. Вказана правова позиція підтверджується п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, де зазначено, що виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Тому, право органу державної виконавчої служби на стягнення виконавчого збору виникає лише у разі стягнення з боржника сум, що є базою для нарахування розміру виконавчого збору. Повернення державним виконавцем стягувачу виконавчого листа згідно поданої заяви також доводить факт відсутності примусового виконання судового рішення.

Слід також зазначити, що виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, що передбачено п.4.16.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.99 та відповідно зареєстрованої. За приписами частини 7 ст.28 Закону «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній з 09.03.2011 року) у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачеві згідно ст.47 Закону «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній з 09.03.2011 року) є однією з форм завершення виконавчого провадження. Підстави ж для закінчення виконавчого провадження визначені в ст.49 Закону.

Отже, виділення в окреме провадження постанови державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору після повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст.47 Закону, законодавчо не передбачене.

Суд погоджується з доводами позивача що, постанова про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012 (ВП 19963303) винесена відділом ДВС Печерського РУЮ у м. Києві та дії по її винесенню є протиправними. Оскільки вчинення таких дій більше ніж через два роки після відкриття виконавчого провадження та на підставі нової редакції Закону «Про виконавче провадження», який посилив відповідальність є неправомірним, адже в розумінні ч. 1 ст. 58 Конституції України, має застосовуватися ст. 46 Закону в редакції від 21.04.1999 № 606-ХІV, якою передбачається стягнення виконавчого збору від фактично стягнутої суми.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Також, відповідно до ст. 46 цього Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Суд звертає увагу на те, що ст. 46 вказаного Закону не визначає строку на протязі якого державний виконавець надсилає боржнику постанову про стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 27 цього Закону копії постанов державного виконавця, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Разом з тим, відповідно до ст. 30 вказаного Закону (в чинній редакції на час прийняття постанови про стягнення з позивача виконавчого збору), державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Як зазначає позивач, про існування постанови про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012р. (ВП 19963303), винесеної на її виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2012р. (ВП № 35207960) та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2012р. (ВП № 35207960) стало відомо тільки 23.01.2013р., коли ОСОБА_1, отримав листа відділу ДВС направленого простою кореспонденцією.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу про те, що державним виконавцем на виконанні якого знаходився виконавчий документ вживалися будь-які дії направлені на встановлення факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та вчинення останнім дії на її добровільне виконання у визначений строк.

Отже, суд приходить до висновку, що постанови про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012 р. ВП № 19963303, і як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2012 р. ВП № 35207960, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2012 р. ВП № 35207960 підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку оскаржувані постанови прийняти без врахування фактичних обставин, та положень наведених вище актів законодавства. Відповідач не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних постанов, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, а саме шляхом визнання спірних постанов протиправними та скасуванню. Позивач наполягав на поверненні судового збору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2.Визнати дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м, Києві по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012р. (ВП 19963303) - протиправними.

3.Визнати дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2012р. (ВП № 35207960) - протиправними.

4.Визнати дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві по винесенню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2012р. (ВП № 35207960) - протиправними.

5.Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.10.2012р. (ВП 19963303), винесену відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

6.Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2012р. (ВП № 35207960), винесену відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

7.Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2012 (ВП № 35207960), винесену відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

8.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею витрат по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Клочкова