Ухвала суду № 29965338, 05.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2012 р.справа № 2а-8800/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Мамалат І.Л.

представників сторін:

позивача : - Майтак І.В. дов. від 03.01.12р.;

відповідача: - Борисенко І.С. дов. від 30.03.12р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8800/09/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8800/09/0470 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000020630/0 від 22.01.2009 р., № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., № 0000020630/2 від 05.05.2009 р., № 0000020630/3 від 15.06.2009 р., № 0000130630/2 від 06.05.2009 р., № 0000130630/3 від 15.06.2009 р.

Постанову суду мотивовано необґрунтованістю посилання податкового органу на те, що позивач є податковим агентом гр.ОСОБА_3 Враховуючи, що квиток на літак придбано безпосередньо позивачем і видано працівникові під звіт, підтверджуючими документами понесених витрат є видаткова накладна та платіжне доручення, які підтверджують факт купівлі квитка.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8800/09/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що витрати позивача понесені у зв'язку з відшкодуванням шкоди гр.ОСОБА_3 за рішенням суду є регресними виплатами, внаслідок чого позивач є податковим агентом по відношенню до ОСОБА_3 Вказує на не підтвердження квитками вартості понесених витрат на авіа переліт.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в період з 12.11.2008 року по 23.12.2008 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 4/08-06-235/00191307 від 12.01.2009 р.

Серед іншого, актом перевірки зафіксовано порушення підприємством норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, факт ненарахування та несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від виплачених громадянці ОСОБА_3, яка не є працівником підприємства, регресних сум за рішенням суду в сумі 4661,20 грн.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.05.2008 р. по цивільній справі №2-2807-2008 за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»про перерахунок сум по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено: стягнуто з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01 грудня 2003 року по 01 грудня 2007 року в сумі 18 128 грн. 00 коп., та зобов'язано підприємство щомісяця виплачувати ОСОБА_3, починаючи з 01.12.2007 р., по 1 265 грн. 00 коп. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок або припинення страхових виплат. Згідно тексту рішення, вказані виплати (у меншому розмірі) ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 здійснював з 01.07.2003 р. за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07.07.2003 р. у зв'язку з отриманням громадянкою ОСОБА_3 травми внаслідок обвалення перил балкону за місцем її проживання, та в подальшому втрати працездатності на 100% і встановлення їй 1-ї групи інвалідності. При цьому, у трудових правовідносинах з підприємством ОСОБА_3 не перебувала.

Крім того, актом перевірки встановлено факт несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб працівника підприємства ОСОБА_4 за отримані ним додаткові блага у вигляді вартості авіаквитка в сумі 498,34 грн. Всього за цими підставами податковим органом встановлено порушення на суму 5 159 грн. 54 коп.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем оскаржено його в адміністративному порядку, скарга залишена без задоволення.

На підставі акту перевірки Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000020630/0 від 22.01.2009 р., про нарахування позивачу зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 15 478 грн. 62 коп. (5 159 грн. 54 коп. -за основним платежем, та 10 319 грн. 08 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного повідомлення - рішення податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., № 0000020630/2 від 05.05.2009 р., № 0000130630/2 від 06.05.2009 р., № 0000020630/3 від 15.06.2009 р., № 0000130630/3 від 15.06.2009 р. При цьому, рішенням Держаної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду повторної скарги № 11137/10/25-008 від 28.04.2009 р. податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі від 22.01.2009 р. № 0000020630/0 та, відповідно, № 0000020630/1 від 16.02.2009 р., скасовано в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 грн. 75 коп. (по факту надміру витрачених працівником підприємства ОСОБА_4 підзвітних коштів), та штрафних (фінансових) санкцій -у сумі 149 грн. 50 коп.

Також, податковим органом додатково застосовані штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 423 грн. 59 коп., з посиланням на пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, який мав бути застосований СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі.

На підставі вказаного рішення, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000020630/2 від 05.05.2009 р. на суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 15 254 грн. 37 коп. (5 084 грн. 79 коп. -за основним платежем, та 10 169 грн. 58 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000130630/2 від 06.05.2009 р. на суму штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників у розмірі 423 грн. 59 коп.

Рішенням Державної податкової адміністрації України за № 5395/6/25-0315 від 10.06.2009 р. повторна скарга позивача від 20.05.2009 р. за №5314/828 залишена без розгляду, що з урахуванням сукупності вищевикладеного послугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов послався на той факт, що висновки податкового органу є неправомірними та суперечать вимогам законодавства.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції, внаслідок наступного.

Як вірно визначено судом першої інстанції, спір між сторонами виник щодо того, чи є ВАТ Криворізький залізорудний комбінат податковим агентом при здійсненні ним виплат на відшкодування матеріальної шкоди громадянці ОСОБА_3 за рішенням суду, та відповідно, чи повинно підприємство нараховувати та утримувати при здійсненні таких виплат податок з доходів фізичних осіб, а також щодо того, чи є авіаквиток, придбаний підприємством та виданий працівнику під звіт для відрядження, додатковим благом, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (за умови не підтвердження його оригіналом посадочного талону).

Так по факту ненарахування та несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від виплачених громадянці ОСОБА_3, яка не є працівником підприємства, регресних сум за рішенням суду в сумі 4661,20 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абз. «а»п.п. 4.2.10 п. 4.2 п. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Таким чином є правомірним висновок суду першої інстанції, що виплати на користь ОСОБА_3 за рішенням суду спрямовані на відшкодування прямих збитків, яких зазнала особа внаслідок заподіяння їй шкоди. Об'єктом відшкодування в даному випадку є саме матеріальні втрати (збитки), яких зазнала особа внаслідок заподіяння шкоди (у зв'язку з отриманою нею травмою, що призвела до інвалідності), до яких відноситься заробіток (дохід), втрачений ОСОБА_3 внаслідок втрати загальної працездатності, а також витрати, викликані необхідністю постійного медичного, стороннього та побутового догляду (ст. 455 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України). В даному випадку, матеріальні втрати є прямими збитками та не належать до категорії упущеної вигоди або додаткового доходу.

Більш того, як встановлено п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Наявними в справі матеріалами та поясненнями сторін підтверджується, що громадянка ОСОБА_3 не перебуває та ніколи не перебувала у трудових або цивільно-правових відносинах з Відкритим акціонерним товариством Криворізький залізорудний комбінат, та лише отримує відшкодування майнових збитків, які є наслідком втрати нею працездатності з вини підприємства.

Також є правомірним висновок суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачений обов'язок юридичної особи вести податковий облік платників податків, які не мають ніякого відношення до цієї юридичної особи, а також подавати звітність відносно такого платника податків до податкового органу.

Внаслідок викладеного, є правомірним висновки суду першої інстанції, що Відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат не є податковим агентом громадянки ОСОБА_3, а висновки податкового органу не відповідають нормам чинного законодавства України.

Стосовно посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, що виплати на користь ОСОБА_3 є додатковим благом, оскільки отримання таких виплат передбачено відповідним судовим рішенням, що пов'язує позивача та фізичну особу та не є винагородою, на думку судової колегії ці твердження відповідача є помилковими в силу встановлених даною справою обставин, наявністю судового рішення щодо визначеного зобов'язання позивачу, а виплата гр -кі ОСОБА_3 є не додаткове благо, в виплата , визначена судом.

По факту порушення платником податку п.п. 2.4.9. п. 2.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника підприємства ОСОБА_4 вартості авіаквитка у сумі 2823 грн. 90 коп., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 498 грн. 34 коп. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 2.4.9. п. 2.4 ст. 4 Закону зазначено те, що кошти, отримані платником податку у вигляді вартості квитка на відрядження, не підтверджені документально, а саме - при поверненні із закордонного відрядження працівником підприємства ОСОБА_4 не надано підтверджуючих документів до авансового звіту (оригінала посадочного талону до роздруківки маршруту), внаслідок чого вказані кошти є доходом, отриманим працівником від працедавця, тобто додатковим благом, внаслідок чого підлягають оподаткуванню.

Як свідчать матеріали справи та пояснення позивача, авіаквиток на відрядження працівника «Відкритого акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат»до фірми «Атлас Копко»(м. Стокгольм, Швеція) придбаний підприємством по безготівковому розрахунку у Криворізького філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної фірми «Яна», на підтвердження чого надано видаткову накладну №РН-0000060 від 13.03.2008 р., та платіжне дорученням № 3192 від 12.03.2008 р. Авіаквиток оприбутковано до каси підприємства, та 14.03.2008 р. видано під звіт ОСОБА_4 видатковим касовим ордером № 6 на суму 2823 грн. 90 коп., що відображено у фінансових документах. По прибуттю з відрядження, працівником до бухгалтерії наданий авансовий звіт № 117 від 26.03.2008 року на загальну суму 4093 грн. 22 коп., в тому числі добові 1269 грн. 32 коп., вартість авіаквитка 2823 грн. 90 коп.

З каси підприємства 28.03.2008 р. ОСОБА_4 виплачено відшкодування витрат на відрядження в сумі 1269 грн. 32 коп. (розмір добових), оскільки авіаквиток раніше видано працівнику під звіт.

Факт перебування громадянина ОСОБА_4 у відрядженні підтверджується відмітками в посвідченні на відрядження № 7- загр, та в закордонному паспорті.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що авіаквиток на відрядження фактично придбано підприємством, а не його працівником, і те, що працівнику відшкодовано лише добові витрати на відрядження.

Пп.4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надмірно виплачених коштів, отриманих платником податків на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір яких розраховується згідно з п.9.10 ст. 9 цього Закону.

Згідно вимог пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податків не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

Податковим агентом, який утримує податок від суми такого доходу та за його рахунок, відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону, є підприємство, яке нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід платнику податків.

Згідно п. 1.11, 1.12 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 р. № 146), після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Разом зі звітом подається посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим перерахунком). Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

З огляду на підтвердження матеріалами справи того факту, що квиток на літак придбано безпосередньо підприємством і видано працівникові під звіт, підтверджуючими документами понесених витрат, у відповідності до вимог Інструкції, є видаткова накладна № РН-0000060 від 13.03.2008 р., та платіжне доручення № 3192 від 12.03.2008 р.

Як відображено в акті перевірки, перелічені вище оригінали документів надані перевіряючим особам під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем.

Стосовно роздруківки маршруту, слід зазначити, що вона не є документом, який підтверджує вартість понесених працівником витрат на проїзд, про що прямо вказано у листі Міністерства фінансів України від 10.01.2008 р. № 32-180130-07-21/147.

З огляду на викладене, позиція суду першої інстанції по даному епізоду є правомірною, а висновок податкового органу щодо не включення позивачем вартості авіаквитка в сумі 2823 грн. 90 коп. до місячного оподатковуваного доходу його працівника ОСОБА_4, не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8800/09/0470 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8800/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк