Ухвала суду № 29964775, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/81940/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі № 2270/6049/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»(позивач) до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422343 від 09 серпня 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та залишення без змін постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Агрофірма «Авіс»щодо проведених фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛБФ Укрпромгруп»за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптісвіт»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2010 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1275/225/НОМЕР_1 від 19 червня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422343 від 09 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129 760,00 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 129 760,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пунктів 8-1.2, 8-1.3 статті 8-1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), пунктів 14.1.202, 14.1.203 статті 14, підпунктів «а», «б»пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 209.2, 209.3 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ТОВ «Оптісвіт»та ФОП ОСОБА_3, з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем товарності спірних господарських операцій.

Зокрема, Вінницький апеляційний адміністративний суд виходив з ненадання позивачем документів, які б свідчили про факт використання придбаних у ТОВ «Оптісвіт»профілактичних щеплень у власній господарській діяльності, а також товарно-транспортних документів, які б підтверджували транспортування ветеринарних препаратів від продавця до покупця (товарно-транспортних накладних та подорожніх листів).

Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на ненадання ПАТ «Агрофірма «Авіс» до перевірки товарно-транспортних накладних та заявок на перевезення, які б свідчили про фактичне виконання договорів, укладених між ним та ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ФОП ОСОБА_3

Поміж іншого, суд в оскаржуваному рішенні звернув увагу на відсутність у ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп» та ФОП ОСОБА_3 об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за охоплений перевіркою період, а також основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності та виконання господарських зобов'язань перед іншими особами.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Агрофірма «Авіс»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Оптісвіт»кормових добавок, профілактичних щеплень, інструментів та у ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що виконання господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Оптісвіт»товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, а факт використання придбаних кормових добавок, профілактичних щеплень, інструментів у власній господарській діяльності -актами списання ветеринарних препаратів та вакцин, актом про використання препаратів для профілактичних щеплень, а також показаннями свідка ОСОБА_4, яка безпосередньо проводила вакцинацію птиці на підприємстві позивача.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, доставка придбаного у ТОВ «Оптісвіт»товару здійснювалась кур'єрською службою у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей малогабаритними партіями.

Згідно з пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Розділом 1 Правил передбачено, що товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так, судом першої інстанції встановлено, що фактичне виконання договору № 13/01 від 01 січня 2011 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3, та договору № 01-11/47 від 01 лютого 2011 року, укладеного з ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», підтверджується товарно-транспортними накладними, актами виконаних транспортно-експедиційних послуг тощо.

Крім того, як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом, підставою для зазначення в рядку «Замовник (платник)» та «Вантажоодержувач»товарно-транспортних накладних одного суб'єкта господарювання слугувала технічна посилка.

В свою чергу, слід зазначити, що певні допущені при складанні первинного транспортного документа недоліки не роблять його недійсним, а також не свідчать про його неналежність та недопустимість як доказу.

Що стосується доводів суду апеляційної інстанції про відсутність у контрагентів позивача об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), основних фондів та трудових ресурсів, то необхідно вказати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс» задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.