Ухвала суду № 29964712, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2013 р. м. Київ К/9991/52108/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року

у справі № 2а-6788/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл» (позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001372250 від 08 травня 2012 року. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. на користь ТОВ «Спекл»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Спекл»з питань правомірності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Енерго-Комплекс»та Приватним підприємством «ВКФ Ніколь Плюс»за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт № 129/22-511/25397547 від 19 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001372250 від 08 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 555 188,00 грн. (1 244 150,00 грн. -основний платіж, 311 038,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Енерго-Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс», з огляду на нікчемність договору № 12/08-10 від 12 серпня 2010 року на поставку картону, укладеного між ТОВ «Спекл»та ПП «Енерго-Комплекс», та договору № 16/08-10 від 16 серпня 2010 року на виконання підрядних робіт, укладеного між ТОВ «Спекл»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав відсутності у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також відсутності ПП «Енерго-Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»за місцезнаходженням.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ПП «Енерго-Комплекс»товарно-матеріальних цінностей та у ПП «ВКФ Ніколь Плюс»підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних господарських операцій між ТОВ «Спекл»та вказаними постачальниками підтверджується дослідженими судами видатковими накладними, актами прийому-передачі давальницьких матеріалів (картону 310 г/м), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписками по рахунку позивача з відмітками банку.

Крім того, судами досліджено реальність господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт, а також встановлено їх використання у власній господарській діяльності ТОВ «Спекл», що, зокрема, відповідачем не спростовано.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, як встановлено судами, відповідачем в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування своєї правової позиції щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також їх відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.