Ухвала суду № 29964581, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/69779/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс-Інформ»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року

у справі № 2-а-6643/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс-Інформ»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс-Інформ»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004622305 від 21 травня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Ліс-Інформ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертон плюс»за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 1418/2204/34015360 від 04 травня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004622305 від 21 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 259 952,50 грн. (207 962,00 грн. -основний платіж, 51 990,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «Інтертон плюс»послуг, з огляду на їх непов'язаність з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ТОВ «Ліс-Інформ».

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність факту реального вчинення спірних господарських операцій з підстав ненадання позивачем звітів про виконання зобов'язань за укладеними правочинами, платіжних доручень, виписок з банку.

При цьому, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), на думку судів, не відповідають вимогам Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV).

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки актам здачі-приймання робіт (надання послуг), які, на думку позивача, підтверджують фактичне виконання спірних господарських операцій з огляду на наявність в них всіх обов'язкових реквізитів первинного документа, встановлених частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV.

Також, не можна вважати обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про ненадання ТОВ «Ліс-Інформ»документів на підтвердження факту оплати наданих ТОВ «Інтертон плюс» послуг, оскільки, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та виписки по банківському рахунку позивача.

Разом з тим, судами не досліджено надані ТОВ «Ліс-Інформ»платіжні документи, а також всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано їм жодної оцінки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс-Інформ» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.