Ухвала суду № 29964539, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/56274/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року

у справі № 2а-6067/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта»(позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009272330 від 04 липня 2011 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кворум-Нафта» суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року та залишення в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кворум-Нафта» з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість при відображенні правових відносин з контрагентами-постачальниками -Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-НП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілігрім-Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар-Україна»за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 776/23-300/32938047 від 17 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009272330 від 04 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 897 732,62 грн. ( 897 731,62 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «ТД «Сокар-Україна», з огляду на нікчемність договорів поставки нафтопродуктів, укладених між ТОВ «Кворум-Нафта»та вказаними постачальниками.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів зустрічних перевірок вказаних суб'єктів господарювання, якими встановлено відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного та управлінського персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також нікчемність всіх правочинів, укладених ТОВ «Пілігрім-Плюс» та ТОВ «ТД «Сокар-Україна» з постачальниками та покупцями.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем товарності спірних господарських операцій.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Кворум-Нафта»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Пілігрім-Плюс» та ТОВ «ТД «Сокар-Україна» нафтопродуктів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується дослідженими Миколаївським окружним адміністративним судом первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками тощо) та виписками по банківському рахунку позивача.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано їх відхилив, оскільки, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено Миколаївським окружним адміністративним судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, наявність факту узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «ТД «Сокар-Україна» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта»задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.