Ухвала суду № 29964080, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-33828/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року

у справі № 2а-2562/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Сервіс»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000622302/0/36706 від 03 червня 2009 року, № 0000622302/1/47133 від 22 липня 2009 року, № 0000622302/2/61254 від 08 жовтня 2009 року, № 0000622302/3/151 від 29 грудня 2009 року та № 0000632302/0/36706 від 03 червня 2009 року, № 0000632302/1/47134 від 22 липня 2009 року, № 0000632302/2/61255 від 08 жовтня 2009 року, № 0000632302/3/152 від 29 грудня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Метал-Сервіс»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Краматорську Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Метал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1250/23-2-20344658 від 19 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000622302/0/36706 від 03 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 88 369,00 грн. (62 888,00 грн. -основний платіж, 25 481,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000632302/0/36706 від 03 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146 569,50 грн. (97 713,00 грн. -основний платіж, 48 856,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000622302/1/47133 від 22 липня 2009 року, № 0000622302/2/61254 від 08 жовтня 2009 року, № 0000622302/3/151 від 29 грудня 2009 року та № 0000632302/1/47134 від 22 липня 2009 року, № 0000632302/2/61255 від 08 жовтня 2009 року, № 0000632302/3/152 від 29 грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу сум поворотної фінансової допомоги, отриманих від директора ТОВ «Метал-Сервіс»ОСОБА_3 та неповернутих на кінець відповідних звітних періодів, а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості підрядних робіт, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Будмонтаж»на підставі договору № 1-Р від 22 квітня 2008 року, та послуг з демонтажу зношених частин металоконструкцій екскаватора ЕШ 6/45, отриманих від Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на підставі договору № 17/09 від 10 вересня 2008 року, не пов'язаних з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ТОВ «Метал-Сервіс»і не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Також, встановлено порушення ТОВ «Метал-Сервіс»підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Луганськ-Будмонтаж»в ціні придбаних підрядних робіт та СПД-ФО ОСОБА_4 в ціні придбаних послуг з демонтажу.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі укладеної між позивачем та ОСОБА_3 угоди про співпрацю і організацію взаємовідносин від 20 січня 2005 року останнім в період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року надавалась ТОВ «Метал-Сервіс»безвідсоткова фінансова допомога в розмірі 197 000,00 грн. шляхом внесення коштів на поточний рахунок підприємства, що підтверджується відповідними квитанціями.

При цьому, судами на підставі чеків банку та видаткових касових ордерів встановлено, що суми поворотної фінансової допомоги повертались позивачем ОСОБА_3 у відповідних звітних періодах в повному обсязі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості підрядних робіт та послуг з демонтажу з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Метал-Сервіс», а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки, придбання підрядних робіт та послуг з демонтажу здійснювалось ТОВ «Метал-Сервіс»з метою їх подальшого використання в межах власної господарської діяльності, то позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні таких робіт та послуг, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.