Рішення № 29963049, 11.03.2013, Кельменецький районний суд Чернівецької області

11.03.2013

Справа 717/359/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2013 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді:Туржанського В.В.

при секретарі:Малій Ж.І.

з участю відповідачки:ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ „ ПРИВАТБАНК подало до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК заборгованість у розмірі 22116 гривень 63 копійки за кредитним договором № CVXRRX34090263 від 09.07.2007 року та судові витрати у розмірі 229 гривень 40 копійок судового збору.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала. Відповідачка заявила клопотання в якому просить зменшити їй пеню. ОСОБА_1 пояснила, що вона щомісяця сплачувала по кредиту. Ії пояснили, що щомісяця треба платити 230 гривень. Через пів року після отримання кредиту вона отримала кредитний договір. Щомісячна сума була написана незрозуміло. Після того як ОСОБА_1 сплатила платежі по кредиту протягом 24 місяців, касир сказала їй що все сплачено. Коли відповідачка отримала „рішення суду вона звернулася за розясненнями до банку. У компютері була лише порожня сторінка. Зараз відповідачка знаходиться вдома, оскільки має малу дитину.

Представник позивача ОСОБА_2 до суду не зявився та надіслав заяву у якій просить розглянути справу без його присутності, позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити.

Судом досліджено наступні докази: 22 квитанції виданих ЗАТ КБ „ПриватБанк , аркуш паперу з написом „5-10 , 230 грн, НОМЕР_1, копія аркушу паперу з текстом „рішення суду, розрахунок заборгованості за договором № CVХRRX37090263 від 09 липня 2007 року укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 28.01.2013 року, копія анкети позичальника ОСОБА_1, копія заяви ОСОБА_1 CVХRRX37090263 від 09 липня 2007 року, копія Умов надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка) (Стандарт), копія листа „ПриватБанку №30.1.0.0/2-2517915945 від 11.01.2013 року.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ „ПриватБанк, яке в подальшому реорганізоване в публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк та відповідачкою ОСОБА_1 09 липня 2007 року був укладений кредитний договір CVХRRX37090263. Згідно даного договору відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3582 гривні зі сплатою відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.07.2009 року, зі сплатою щомісячної суми винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 130 гривень 74 копійки та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в сумі 597 гривень. Отже, між позивачем та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору відповідачка зобовязалася щомісячно, в період з 5 по 10 число, сплачувати відповідні платежі за цим договором в загальній сумі 299 гривень 64 копійки.

Для виконання зобовязань за цим кредитним договором банк відкрив відповідачці рахунок 29099058414522.

Відповідачка не в повному обсязі сплачувала необхідні платежі, а саме 08.08.2007 року сплатила лише 230 гривень замість 299 гривень 64 копійки.

Таким чином, з 13 серпня 2007 року позивачка не в повному обсязі сплачувала щомісячні платежі, у звязку з чим утворилася прострочена заборгованість.

Всього ОСОБА_1 згідно наданих нею суду квитанцій сплатила ПАТ „ПриватБанк 5752 гривні 82 копійки.

Згідно договору ОСОБА_1 мала сплатити до 09 липня 2009 року 7191 гривню 36 копійок без врахування пені. Ця сума визначена шляхом множення щомісячного платежу в сумі 299 гривень 64 копійки на 24 місяці.

Згідно договору при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 15,17 % на місяць, що складає 182,04 річних.

Згідно пункту 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка) (Стандарт) при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу.

Суд відхиляє як доказ аркуш паперу з написом „5-10 , 230 грн, НОМЕР_1. Зокрема з даного аркушу не вбачається, що це частина договору між сторонами і що щомісячний платіж був визначений сторонами саме в сумі 230 гривень.

Таким чином, станом на 28.01.2013 року відповідачка ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі свої зобовязання за кредитним договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернула позивачу основний борг в сумі 2900 гривень 29 копійок, а також прострочила заборгованість по відсотках в сумі 10240 гривень 87 копійок та заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 130 гривень 74 копійки. Відповідно до умов договору відповідачці нараховані штрафи: 500 гривень штрафу (фіксована частина), 1029 гривень 36 копійок штраф (процентна складова) та пеня за несвоєчасність виконанням зобовязань за договором в сумі 7315 гривень 37 копійка. Загальна сума нарахованої заборгованості складає 22116 гривень 63 копійки.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідачка в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обовязковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобовязань за цим договором, порушила свої зобовязання по поверненню суми позики за цим договором. Зокрема відповідачка не своєчасно та не в повному обсязі вносила щомісячні платежі за договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Згідно ч.1. ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом також встановлено, що позивачем нараховано відповідачці неустойки відповідно до п.п. 5.1 та 5.3 Умов надання споживчого кредиту, які по свої суті є одним і тим же видом відповідальності за порушення строків платежів по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідачки 7315 гривень 37 копійок пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафу 500 гривень як фіксованої частини, штрафу в сумі 1029 гривень 36 копійок як процентної складової, переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, законодавцем передбачено дві підстави для зменшення неустойки за рішенням суду: 1) значне перевищення неустойкою розміру збитків та 2) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що розмір неустойки у вигляді пені в сумі 7315 гривень 37 копійок значно перевищує розмір збитків - заборгованості за кредитом, яка становить 2900 гривень 29 копійки.

Крім того, судом встановлено, що відповідачка вже сплатила банку в добровільному порядку частину пені згідно поданих нею квитанцій. З розрахунку заборгованості поданому до суду представником позивача вбачається, що відповідачка вже сплатила банку частину пені.

Згідно до пункту 27 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Таким чином, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, нарахованої позивачем і стягнути з відповідача лише неустойку передбачену п.5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам в розмірі, яка дорівнює сумі основного боргу, а саме 2900 гривень 29 копійок, оскільки відповідно до ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Така позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково. З відповідачки слід стягнути на користь позивача борг в сумі 16172 гривні 19 копійок, в тому числі: 2900 гривень 29 копійок основного боргу, заборгованість по процентах в сумі 10240 гривень 87 копійок, заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 130 гривень 74 копійки та пеню за несвоєчасність виконанням зобовязань за договором в сумі 2900 гривень 29 копійок.

В частині позовних вимог про стягнення штрафів у фіксованій частині та у процентній складовій слід відмовити за безпідставністю.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 167 гривень 74 копійок пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60, 79, 88, 212- 216 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк 16172 (шістнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 19 (девятнадцять) копійок боргу.

Стягнути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк 167 (сто шістдесят сім) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Кельменецький районний суд. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: