Рішення № 29963017, 04.02.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.02.2013 Єдиний унікальний номер 422/7696/12

№ 2/205/60/2013

№ 205/7696/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 серпня 2012 року звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2012 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачам усунути недоліки, які ними були усунуто 11 вересня 2012 року.

Позивачі у своєму позові посилалися на те, що 11 лютого 2012 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Опель», держномер АХ 9154 СЕ, в м. Дніпропетровську по пр. Петровського зі сторони вул. Олександрова у бік вул. Караваєва, в районі е.о. № 108, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію з попереду зупинившимся автомобілем «Хюндай Елантра», держномер АЕ 4645 ЕТ, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого скоїв ДТП. Автомобіль «Хюндай Елантра», держномер АЕ 4645 ЕТ, який належить позивачу ОСОБА_2, внаслідок ДТП зазнав механічних пошкоджень, чим ОСОБА_2 завдано майнової шкоди. Постановою судді Павлоградського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у порушенні ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована Українською СК «Гарант-Авто» на умовах обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. З метою встановлення характеру, суми та величини втрати собівартості автомобіля «Хюндай Елантра» 16 лютого 2012 року судовим експертом була проведена експертиза. 14 лютого 2012 року відповідачу була направлена телеграма, якою його було запрошено прийняти участь у експертній оцінці ушкоджень автомобіля. Відповідно до висновку експертного дослідження та висновку експерта було суму матеріального збитку внаслідок ДТП у розмірі 3 262 грн. 48 коп. Крім того, позивачем ОСОБА_2 були понесені витрати на експертне дослідження у розмірі 350 грн., витрати на пальне, необхідне для доставлення транспортного засобу для експертного дослідження, отримання документів від страхової компанії та суду у розмірі 415 грн., витрати на поштово-телеграфні відправлення у розмірі 46 грн. 32 коп. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 становить 4 073 грн. 80 коп. ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» ОСОБА_2 було перераховано страхове відшкодування у розмірі 1 155 грн., тому відповідач повинен відшкодувати різницю у розмірі 2 918 грн. 80 коп. Крім того, відповідачем позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., яка полягає у переживаннях у зв'язку із перебуванням у стресовій ситуації, необхідністю додаткових витрат та втратою ділових партнерів. Позивачі у своєму позові просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2 918 грн. 80 коп. та стягнути моральну шкоду з відповідача на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн., а також судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп.

У своїй заяві до суду позивач ОСОБА_1 просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 у своїй заяві до суду просила суд розглядати справу за її відсутності, просила ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У своїх запереченнях на позов посилався на те, що свою цивільну відповідальність застрахував в Українській СК «Гарант Авто». Саме страхова компанія повинна сплатити завдану внаслідок ДТП шкоду. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки механічні ушкодження, які було завдано автомобілю ОСОБА_2, є незначними. Відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з нього матеріальну шкоду у розмірі 500 грн., у задоволенні інших позовних позивачам відмовити. Крім того, справу просив розглядати за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 лютого 2012 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Опель», держномер АХ 9154 СЕ, в м. Дніпропетровську по пр. Петровського з боку вул. Олександрова в бік вул. Караваєва біля е.о. № 108, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію з автомобілем «Хюндай Елантра», держномер АЕ 4645 ЕТ, під керуванням водія ОСОБА_1, який зупинився попереду, внаслідок чого сталася ДТП.

Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. (а.с. 6).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова в справі про адміністратвине правопорушення від 23 квітня 2012 року, якою встановлено час, місце скоєння ДТП та особу, яка його скоїла, для суду при вирішенні цієї справи є обовязковою.

16 лютого 2012 року судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 на підставі договору, укладеного між ним та ОСОБА_2 (а.с. 19), було виготовлено висновок № 011/12, відповідно до якого матеріальна шкода, завдана ОСОБА_2 складає 3 262 грн. 48 коп. (а.с. 7-15).

З метою забезбечення присутності відповідача під час проведення експертного дослідження, позивачем ОСОБА_2 було направлено телеграму на адресу ОСОБА_3 з повідомленням про час та місце проведення експертної оцінки пошкодженого автомобіля (а.с. 22-23).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повторного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до довідок, наданих ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», № 190 від 15 червня 2012 року та № 660-В від 19 червня 2012 року ОСОБА_2 було перераховано страхове відшкодування у сумі 1 155 грн., яке складається з вартості відновлювального ремонту у розмірі 1 665 грн. без врахування франшизи у розмірі 510 грн. (1 665 грн. - 510 грн. = 1 155 грн.) (а.с. 25-26).

Таким чином, матеріальна шкода, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2, складає суму у розмірі 2 107 грн. 48 коп., яка складається з франшизи у розмірі 510 грн. та втрати товарного вигляду автомобіля у розмірі 1 631 грн. 24 коп.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 ставиться питання про стягнення на його користь з відповідача витрат на оплату наданих експертних послуг у розмірі 350 грн. (а.с. 28) та витрат на поштово-телеграфічні послуги у розмірі 46 грн. 32 коп. (а.с. 24), дійсність понесених витрат підтверджуються квитанціями, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2

Щодо вимог ОСОБА_2 стосовно витрат на пальне у розмірі 415 грн., то ця позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки наданою позивачем квитанцією підтверджується придбання пального на АЗС, але з цієї квитанції не вбачається, що пальне було придбано саме позивачем і було витрачено на зазначені ним цілі.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 складає 2 503 грн. 80 коп. (2 107 грн. 48 коп. + 350 грн. + 46 грн. 32 коп. = 2 508 грн. 80 коп.)

У задоволенні інших позовних щодо стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачу ОСОБА_1 внаслідок пошкодження автомобіля, який знаходився під його керуванням, було завдано моральну шкоду внаслідок ДТП, яка виражалася у переживаннях у зв'язку із перебуванням у стресовій ситуації, необхідністю додаткових витрат та втратою ділових партнерів та яка підлягає частковому задоволенню, оскільки у нього було зафіксовано емоціонально-стресове порушення, що підтверджується медичною довідкою (а.с. 20), через відсутність автомобіля було порушено його усталений спосіб життя. З урахуванням перелічених обставин, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди слід стягнути 300 грн. У задоволенні інших вимог в цій частині позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача щодо стягнення грошового відшкодування зі страхової компанії ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», оскільки страховою компанією було сплачено вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням франшизи, матеріальна шкода в іншій частині підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем ОСОБА_1 при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 215 грн. (а.с. 1) та у розмірі 106 грн. 90 коп. (а.с. 33), який підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 складає 621 грн. 90 коп. (300 грн. + 215 грн. + 106 грн. 90 коп. = 621 грн. 90 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. ст. 1166, ч. 1167, ч. 1 ст. 1172, ч. 1 ст. 1187, 1194 ЦПК України, ч. ч. 1, 4 ст. 61, ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 2 503 грн. 80 коп., яка складається з матеріального збитку у розмірі 2 107 грн. 48 коп., оплати експертних послуг у розмірі 350 грн., витрат на поштово-телеграфні послуги у розмірі 46 грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 грн. та судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп., а всього 621 грн. 90 коп.

У задоволенні інших позовних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя