Рішення № 29962948, 23.01.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 422/9801/12

№ 2/205/150/2013

№ 422/9801/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 жовтня 2012 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2012 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали. Позивачем ОСОБА_1 5 листопада 2012 року було надано на адресу суду заяву на усунення недоліків.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що 6 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір, на підставі якого сторони домовились про те, що ОСОБА_1 надасть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно у борг грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США, які нею були отримані від продажу двокімнатної квартири, загальної площею 52,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договором також було передбачено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язані солідарно повернути ОСОБА_1 суму коштів, незалежно від індексу інфляції, яка необхідна на той час для придбання рівноцінної двокімнатної квартири, що була продана ОСОБА_1, згідно умов договору у строк до 6 червня 2015 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно зобов'язалися сплачувати позивачу шостого числа кожного місяця компенсацію у розмірі 3 000 грн. за втрату власного майна. 6 червня 2012 року ОСОБА_1 вищезазначену квартиру продала та надала отримані кошти у розмірі 31 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 248 000 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до умов договору. 6 червня 2012 року ОСОБА_1 відповідно до п. 5 договору отримала від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 3 000 грн. за червень місяць. Згодом позивачу компенсація відповідачами більше не сплачувалась. Відповідно до умов договору у відповідачів перед ОСОБА_1 виникла заборгованості у розмірі 339 808 грн. Позивач у своєму позові просила розірвати договір від 6 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, та стягнути заборгованість у розмірі 339 808 грн., яка складається з вартості двокімнатної квартири загальної площею 52,7 кв. м. у розмірі 320 000 грн., суми несплаченої компенсації щомісячно у загальній сумі 12 000 грн., суми відсотків, нарахованих відповідно до облікової ставки НБУ у розмірі 7 808 грн., а також судовий збір у розмірі 3 219 грн.

Представник позивача у своїй заяві до суду просила справу розглянути за її відсутності, ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і дату судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 4 ст. 76 ЦПК України.

ОСОБА_3 на адресу суду надав заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та підтримує в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 6 червня 2012 року між ОСОБА_1П та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір, відповідно до якого позивач зобов'язалася надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 31 000 доларів США, які вона отримала від реалізації двокімнатної квартири, загальною площею 52,7 кв. м., яка належала їй на праві приватної власності та знаходилась за адресою: АДРЕСА_1. Грошові були надані відповідачам для використання на власний розсуд, і вони зобов'язалися солідарно повернути суму коштів незалежно від індексу інфляції, яка необхідна на той час для придбання рівноцінної двокімнатної квартири, що була продана ОСОБА_1, у строк до 6 червня 2015 року, зобов'язалися солідарно сплачувати позивачу грошову суму у розмірі 3 000 грн., як матеріальну компенсацію за втрату доходу від можливості надати власнику квартиру в оренду (а.с. 4-5).

На підставі договору купівлі-продажу від 6 червня 2012 року ОСОБА_1 продала двокімнатну квартиру, загальною площею у розмірі 52,7 кв. м., яка належала їй на праві приватної власності, та яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3).

На виконання умов договору від 6 червня 2012 року ОСОБА_1 передала грошову суму у розмірі 31 000 доларів США ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно п. 5 договору від 6 червня 2012 року громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно зобов'язалися сплачувати ОСОБА_5 суму у розмірі 3 000 грн., як матеріальну компенсацію за втрату доходу від можливості надати власну квартиру в оренду. П. 6 договору встановлено, що виплата компенсації здійснюється солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шостого числа кожного місяця до закінчення строку договору.

6 червня 2012 року та 20 червня 2012 року позивач отримала від відповідачів грошову суму у розмірі 3 000 грн., відповідно до п. 5 укладеного між ними договору, що підтверджується додатком до цього договору від 6 червня 2012 року (а.с. 5).

Надалі відповідачами зазначені кошти не сплачувалися та ними порушуються взяті на себе зобовязання щодо виконання п. 5 договору, відповідно до якого вони зобов'язалися сплачувати позивачу грошові кошти у розмірі 3 000 грн. щомісяця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти змішаний договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше вставлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язуються повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що договір, який був укладений між позивачем та відповідачами, та правовідносини, які з нього витікають, регламентуються положеннями ЦК України про договір позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У п. 10 договору сторони визначили, що у разі порушення громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одного з пунктів цього договору громадянка ОСОБА_1 вправі буде негайно пред'являти цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України.

Як зазначалося вище, відповідачами було порушено взяті на себе зобов'язання щодо сплати позивачу грошової компенсації у розмірі 3 000 грн.: таку компенсацію відповідачі сплатити позивачу лише за червень 2012 року, тому у ОСОБА_1 виникло право відповідно до п. 10 договору вимоги усієї суми боргу.

Пунктом 3 договору передбачено, що незалежно від суми коштів, отриманих солідарно у борг від продажу двокімнатної квартири загальною площею 52,7 кв. м., яка належить ОСОБА_1, відповідачі повертають свій борг у сумі рівній на той час вартості рівноцінної квартири загальною площею 52,7 кв. м. в м. Дніпропетровську, ж/м Сонячний, незалежно від індексу інфляції.

На підставі інформаційної довідки від 12 жовтня 2012 року, станом на 12 жовтня 2012 року вартість двокімнатної квартири загальною площею 52,7 кв. м., в АДРЕСА_2, що за курсом НБУ складає 40 000 доларів США (а.с. 6).

З урахуванням інформаційної довідки від 12 жовтня 2012 року, позивачем ставляться вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 320 000 грн., що є еквівалентом 40 000 доларів США, які підлягають частковому задоволенню у розмірі 248 000 грн., що є еквівалентом 31 000 доларів США, які відповідачі отримали від позивача за договором від 6 червня 2012 року, оскільки ОСОБА_1 не було доведено і надано належних доказів стосовно того, що на момент подання позову до суду вартість рівноцінної квартири дійсно становить 40 000 доларів США.

Крім того, також слід зазначити, що з договору купівлі-продажу від 6 червня 2012 року вбачається, що позивач продала належну їй квартиру за 126 361 грн., що навіть не є еквівалентом 31 000 доларів США (а.с. 3).

Крім того, з урахуванням того, що відповідачами не сплачувалася, починаючи з липня 2012 року, компенсація, сплата якої передбачена п. 5 договору, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної компенсації, за період з липня по жовтень 2012 року у розмірі 12 000 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, сума відсотків відповідно до облікової ставки НБУ за договором, із розрахунку, що 248 000 грн. сума боргу, 122 кількість днів прострочення боргу, 7,5 % - облікова ставка НБУ (0,02 в день), складає 6 051 грн. 20 коп. (248 000 грн. * 0,02 * 122 : 100 = 6 051 грн. 20 коп.). У задоволенні інших вимог в цій частині позивачу слід відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків завданих зміною або розірванням договору.

Отже, діями відповідачів було грубо порушено умови договору, внаслідок чого у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла заборгованість перед ОСОБА_1, яка ними добровільно не сплачується.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність розірвання договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 6 червня 2012 року, та стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 266 051 грн. 20 коп., яка складається з суми боргу у розмірі 248 000 грн., суми несплаченої компенсації щомісячно у загальній сумі 12 000 грн., суми відсотків, нарахованих відповідно до облікової ставки НБУ у розмірі 6 051 грн. 20 коп. В іншій частині у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 219 грн. (а.с. 17), тому з відповідачів на користь позивача також слід стягнути судові витрати, які нею було сплачено при поданні позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: 2 660 грн. 51 коп. за вимоги матеріального характеру, 107 грн. 30 коп. за вимоги нематеріального характеру, а всього 2 767 грн. 81 коп., тобто 1 383 грн. 91 коп. з ОСОБА_3, 1 383 грн. 90 коп. з ОСОБА_2 У задоволенні інших вимог щодо стягнення з відповідачів судового збору позивачу необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 627, ч. 2 ст. 628, ч. 2 ст. 651, ч. 5 ст. 653, ст.ст. 1046, 1048, абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 6 червня 2012 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 266 051 грн. 20 коп., яка складається з суми боргу у розмірі 248 000 грн., суми несплаченої компенсації у загальній сумі 12 000 грн., суми відсотків, нарахованих відповідно до облікової ставки НБУ у розмірі 6 051 грн. 20 коп.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 383 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 383 грн. 91 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя