Ухвала суду № 29958455, 20.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-6223/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-6223/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельної компанія "Мегабуд" звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.01.2012 р. № 0000592302.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельної компанія "Мегабуд" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 74/235/30234797 від 13.01.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 94778 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення № 0000592302 від 30.01.2012 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 118472,5 грн., в тому числі за основним платежем на суму 94778 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23694,5 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс п латника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення ТОВ "ВБК "Мегабуд" положень податкового законодавства ґрунтуються на твердженні про нікчемність правочинів, укладених останнім із ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ".

Такі висновки відповідачем зроблені на підставі даних зустрічної звірки ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ", якою встановлено неможливість реального здійснення даним підприємством фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Універсалсервіс" та відповідно неможливість подальшого надання послуг з устрою буронабивних паль ЗАТ "Будівельна компанія "Мегабуд" у вересні 2011 року.

Судовим розглядом встановлено, що 28.03.2011 року між ТОВ «Тея» та Закритим акціонерним товариством "Будівельна компанія "Мегабуд" (згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємство реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд") укладено договір № 1 генерального підряду в капітальному будівництві, за умовами якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати і передати йому у встановлений договором термін роботи з будівництва об'єкту будівництва, які виконані відповідно до проектної документації і умов цього договору, а замовник, зі своєї сторони, зобов'язується прийняти від генерального підрядника виконані роботи та оплатити їх.

Вказаним договором передбачена можливість притягнення до виконання робіт на об'єкті будівництва субпідрядника, після узгодження із замовником та на підставі відповідного договору субпідряду.

На підтвердження реальності укладеного договору та виконання робіт на користь ТОВ «Тея» надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2011 року, акти приймання виконаних робіт за червень 2011 року, відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до актів приймання робіт.

В подальшому, з метою належного виконання договору генерального підряду від 28.03.2011 року позивачем 02 червня 2011 року із ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" укладений договір субпідряду на виконання робіт № 5/П, за умовами якого замовник доручає субпідряднику своїми або долученими силами виконати наступний обсяг робіт: устрій буронабивних паль діаметром 600 мм., глибиною 10 м. в кількості 344 шт., за адресою: м. Харків, житловий будинок по вул. Механізаторській.

При цьому, п. 3.1. Договору визначено, що договірна ціна робіт складає 3087169 грн., та визначена локальним кошторисом та погодженою договірною ціною, яка складена згідно з цінами на будівельну продукцію та послуги в умовах ринкових відносин.

У підтвердження реальності укладеного договору та виконання робіт на суму 3083542,80 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 1836079,2 грн., надано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, відомість ресурсів до акту приймання за вересень 2011 року.

За результатами цих господарських відносин ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" виписані податкові накладні на загальну суму 3083542,8 грн., в тому числі у вересні: № 1 від 09.09.2011 року на суму 568670,44 грн., у тому числі ПДВ 94778,41 грн.

Фактична оплата робіт здійснена, що підтверджується банківськими виписками від 14.09.2011 року на суму 450000 грн.; від 15.09.2011 року на суму 118145,44 грн.

Також рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2012 року з позивача стягнуто на користь ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" 525 грн. заборгованості за вказаним договором.

Таким чином, позивачем сплачені суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних позивачем та ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж", в них зазначено найменування та загальну вартість робіт, складові понесених на виконання робіт витрат, вид і кількість будівельних машин і механізмів, матеріалів, які використовувались на будівництві, інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року. Таким чином, зазначені документи у повному обсязі розкривають суть господарських операцій та підтверджують фактичне виконання ТОВ "БМУ Бурспецстроймонтаж" будівельно-підрядних робіт на користь позивача.

Отже, судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період, в даному випадку, не вбачається.

Відповідно до правової позиції викладеної в листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми, сплачені у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ".

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період на підставі належних первинних документів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення при цьому позивачем вимог податкового законодавства є хибними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-6223/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.