Рішення № 29955648, 23.11.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/3599/12

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Оприск З.Л., при секретарях Лемак А.М., Чернянчук К.П., за участі: позивача ОСОБА_1; представника позивача ОСОБА_2; представника відповідача-1, районного центру позашкільної роботи з дітьми Виноградівської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_3; представника відповідача-2, Відділу освіти Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районного центру позашкільної роботи з дітьми Виноградівської районної ради Закарпатської області, Відділу освіти Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним переведення, визнання незаконними дій, зобовязання нарахувати заробітну плату з урахуванням оплати за надурочні роботи та роботи у вихідні дні, визнання звільнення з посади незаконним, скасування наказу, зобовязання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, визначення підстави звільнення, стягнення моральної шкоди, постановлення окремої ухвали, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом та заявами, якими позовні вимоги були збільшені та змінені в наступній редакції: визнати незаконним переведення ОСОБА_1 без її згоди з посади керівника гуртків Виноградівського РЦПР на посаду вихователя дитячого табору «Дивосвіт»; визнати незаконними дії Відділу освіти Виноградівської РДА по не нарахуванню та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в дитячому таборі з денним перебуванням «Дивосвіт»; зобов'язати Відділ освіти Виноградівської РДА нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за роботу вихователем в дитячому таборі з денним перебуванням «Дивосвіт», з урахуванням оплати за надурочні роботи та роботи у вихідні дні, за відрахуванням податків зборів до обов'язкових фондів, які повинна відрахувати бухгалтерія підприємства; визнати звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя Дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» (власником якого є відділ освіти) - незаконним та скасувати наказ начальника табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» від 03 серпня 2012 року; зобов'язати Відділ освіти Виноградівської РДА (код ЄДРПОУ - 02143301) виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу; визначити працівника ОСОБА_1 звільненою з посади вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» за п.1 ст.40 КЗпП (у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації); стягнути з Відділу освіти Виноградівської РДА на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 21 500 (двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень; стягнути з Відділу освіти Виноградівської РДА (код ЄДРПОУ - 02143301) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень; постановити окрему ухвалу стосовно незаконних дій начальника табору ОСОБА_5 і направити її до Голови Виноградівської районної державної адміністрації для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення трудового законодавства; стягнути з Відділу освіти Виноградівської РДА (код ЄДРПОУ - 02143301) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 215 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Згідно наказу № 129 від 26.07.2012 року «Про призначення медпрацівників в дитячий табір з денним перебуванням «Дивосвіт»» позивача було призначено на посаду вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» при Центрі на період з 30 липня 2012 року по 12 серпня 2012 року. 03 серпня 2012 року Наказом про звільнення позивача було незаконно звільнено з вищевказаної посади у зв'язку з офіційною відмовою від виконання затвердженої «Посадової інструкції №2» вихователя літнього табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт». Вказує, що в той день вона тільки випадково дізналась про своє звільнення, так як зранку, коли позивач прийшла на роботу, дочка керівника Центру, ОСОБА_6, повідомила діткам, щоб вони не слухались позивачку, так як її звільнено. Після почутого позивач підійшла до керівника за поясненнями. Він повідомив про звільнення. Позивач почала вимагати наказ про звільнення, після чого забрала наказ із стола керівника. З наказом про звільнення від 03.08.2012 року позивач однозначно не погоджується, вважає, що даний наказ порушує її основоположні права та свободи, передбачені Конституцією України, трудовим законодавством, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Керівником Виноградівського районного центру позашкільної роботи з дітьми є ОСОБА_7. Однак, на період щорічної відпустки, виконуючим обов'язків директора Центру призначено ОСОБА_5 з 01 серпня 2012 року (згідно наказу № 672-к від 02.08.2012 року). В кінці липня позивачку було призначено на посаду вихователя дитячого табору «Дивосвіт», що діє при Центрі. Подорожуючи із дітками в рамках програми заходів від табору позивач завжди плідно виконувала обов'язки, передбачені службовими інструкціями, законодавством та покликанням справжнього педагога. Під час першої поїздки 02.08.2012 року в термальні басейни до с. Косино Берегівського району, начальник табору ОСОБА_5 роздрукував бланки надання батьками дітей згоди на проведення екскурсій проплати по 50 грн. в якості вартості екскурсії. Позивач зібрала кошти від дітей в повному розмірі. Після чого ОСОБА_8 попросив її, щоб позивач віддала кошти його жінці, яка на місці буде домовлятися за екскурсію. Однак позивач відмовила керівнику, і повідомила його, що жінка керівника (яка не працює ані в центрі, ані в таборі) має право їхати з дітьми на екскурсію, оскільки є мамою одного з вихованців табору, але коштами вона однозначно не може розпоряджатись. В термальних басейнах було повідомлено, що вартість дитячого вхідного квитка становить 20 грн. за дитину, а не 50 грн. Під час повернення з поїздки позивач вирішила віддати всім діточкам решту коштів, які залишилися після поїздки. Побачивши це, ОСОБА_5 почав кричати на неї навіщо віддає дітям кошти, адже будуть ще інші екскурсії. Позивач спокійно відповіла ОСОБА_5, що її обов'язок повернути дітям кошти до копійки, а будуть інші екскурсії, будуть надруковані інші бланки із зазначенням точної ціни вартості екскурсії. Після екскурсії ОСОБА_5 розлючено почав заставляти її підписувати Посадову Інструкцію №2. В цій інструкції, в пункті 1.5, позивач побачила, що вона є матеріально відповідальною особою в таборі. Позивач запитала ОСОБА_5, за що саме є відповідальною. Після чого він відповів, що за все це, що є тут в кабінеті. Позивач відмовилась підписувати такого роду інструкції, оскільки такої умови «бути відповідальною за все, що є в кабінеті Центру» не були обумовлені з нею під час призначення на посаду. Наступного дня вона отримала наказ про звільнення. Вважає, що відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, так як з наказом про звільнення з роботи її не було ознайомлено, даний наказ вона випадково знайшла на столі керівника, на її вимоги видати його офіційно з печаткою та номером - керівник табору вигнав її з приміщення, що є порушенням ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Вказує, що причини її звільнення, наведені в наказі від 03 серпня 2012 року, а саме «офіційна відмова від виконання інструкції», не відповідають дійсним обставинам справи та жодним чином не підтверджені відповідачем. Посилається на приписи статті 36 КЗпП України, яка передбачає, що однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41). Статті 40 та 41 КЗпП передбачають виключний перелік підстав розірвання трудового договору із ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Серед цього переліку не існує жодної такої підстави, як офіційна відмова працівника від виконання затвердженої Посадової Інструкції №2. Чинним трудовим законодавством не передбачені будь-які інші підстави для розірвання трудового договору. Саме тому, ОСОБА_5 вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки він не є законодавчим органом, і не може створювати нові норми права. Також позивач посилається на приписи ч.1 ст. 149 КЗпП України, згідно якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Однак всупереч вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП їй не було запропоновано дати пояснення з приводу нібито наявності підстав для винесення Наказу від 03 серпня 2012 року про звільнення з роботи. Вказує, що згідно із ч.1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Однак розрахунок з позивачкою не проведений, нарахована заробітна плата їй не виплачена. Окрім цього вважає, що наказ про звільнення міг підписувати тільки директор Виноградівського РЦПР, або начальник відділу освіти Виноградівської РДА.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказується, що у зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача їй завдано також моральну шкоду, просить суд про задоволення такої вимоги у зв'язку з наступним. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вказує, що внаслідок незаконного звільнення перенесла моральні страждання, оскільки порушились її нормальні життєві зв'язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, вона не отримувала заробітну плату, що вплинуло на її матеріальне становище, погіршився її стан здоров'я, в зв'язку з чим вона перебувала на амбулаторному лікуванні в поліклінічному відділенні Виноградівської районної лікарні. Вказує, що 15.08.2012 року (після звільнення) вона зверталась до лікаря-психотерапевта зі скаргами на виражену загальну слабість, швидку втому, подавлений настрій, стрес в анамнезі, з діагнозом - постстресовий розлад. Вказує, що моральна шкода, заподіяна відповідачем полягає у наступному. Моральні страждання, які вона пережила після незаконного звільнення. В день звільнення вона отримала стрес та шок від вчиненого відповідачем. Їй не повідомили про причини і підставу звільнення, вимагали та кричали, щоб вона вийшла з кабінету. Вона завжди плідно та добросовісно виконувала всі покладені на неї функції і повноваження, любить діточок, старалась покладати всі зусилля для їх повноцінного та здорового виховання. Після того, як її звільнили за офіційну відмову від виконання посадових інструкцій, вона почувала себе нікому непотрібною, розчарувалася в нормальному функціонуванню органів державної влади, часто плакала, що призвело до важкої депресії. Втрата нормальних життєвих зв'язків. За всі роки роботи педагогом позивач була нагороджена численними грамотами та нагородами. Звільнення її за невиконання посадової інструкції поставило під сумнів всі надбані нею досягнення в професійному житті. Інші

педпрацівники, дізнавшись про її звільнення, почали погано відзиватись про неї, перестали сприймати її як досвідченого працівника. Для організації свого життя і відновлення його в попередній стан їй треба пройти всі судові процедури (від подачі запитів, позову до виконання судового рішення і повідомлення всіх про його зміст). Знаючи про те, що судове провадження не закінчується в короткий строк, переносячи стид та ганьбу весь цей час, доводить те, що від неї вимагається додаткових зусиль для організації життя та відносин по роботі.

Також позивачем подано письмову заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказується, що з заперечень відповідача позивачу стало відомо, що заробітна плата за роботу вихователя дитячого табору відпочинку «Дивосвіт» як позивачу так і іншим працівникам не нараховувалась, а отримувалась за основним місцем роботи. З чого робить висновок, що всі працівники дитячого табору були фактично переведені з основних посад на посади в дитячому таборі. Тому посилається на приписи ст. 32 КЗпП України, які регулюють правовідносини стосовно переведення на роботі. Так, вищезазначена стаття встановлює, що переведення на іншу роботу на

тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Стаття 33 КЗпП не відноситься до спірних правовідносин, оскільки регулює тимчасове переведення особи на іншу роботу у зв'язку зі стихійним лихом, епідеміями, аваріями, тощо. Частина 2 ст. 32 КЗпП передбачає, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вважає, що дана частина також не стосується спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не доручалась робота на іншому механізмі чи агрегаті, оскільки вона педагогічний працівник і з механізмами та агрегатами не працює. ОСОБА_1 була фактично допущена до роботи в дитячому таборі «Дивосвіт», який не відноситься до Виноградівського РЦПР, а власником та засновником є Відділ освіти Виноградівської РДА, в якому ОСОБА_1 не працювала і не працює. Вважає, що переведення на роботу в дитячий табір «Дивосвіт» потягло за собою зміну істотних умов праці для позивачки. Так, ОСОБА_1, за основним місцем роботи є керівником гуртків у Виноградівському РЦПР. Її діяльність на даному місці роботи регулюється Законом України «Про позашкільну освіту». Згідно ст. 22 даного Закону норма годин на одну тарифну ставку керівників гуртків, позашкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності становить 18 навчальних годин на тиждень. Тому приходить до висновку, що тарифна ставка позивача за основним місцем роботи становить 18 годин на тиждень. Згідно відповіді Відділу освіти від 15.10.2012 року режим роботи дитячого табору «Дивосвіт» затверджений начальником табору з 8 годин ранку до 16 години щоденно, в тому числі і в суботу і в неділю. Тому вважає, що умови праці гр. ОСОБА_1 були змінені із 18 навчальних годин на тиждень до 56 годин на тиждень, тобто більше ніж втричі. Також посилається на приписи частини 3 ст. 32 КЗпП України, яка визначає, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Тому приходить до висновку, що ОСОБА_1 не була повідомлена про зміну істотних умов праці взагалі, що є грубим порушенням вищевказаних положень законодавства. Режим роботи - регламентований законом або угодою сторін трудового договору на підставі закону розподіл робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року). Режим робочого часу охоплює початок і закінчення робочого дня, перерви в роботі, змінність протягом дня, тип робочого тижня, облік робочого часу тощо. Стаття 23 Закону «Про позашкільну освіту» встановлює, що трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Вказує, що ані КЗпП України, ані ОСОБА_9 України «Про освіту» не встановлює окремі, спеціальні умови, на підставі яких можливо було б переводити педагогічних працівників на іншу посаду, змінювати режим роботи без зміни оплати належним чином їх праці. Вважає, що кожна робота повинна оплачуватись належним чином, однак Відділом освіти не було здійснено доплату за збільшений розмір робочого часу та надурочних робіт. Посилається на приписи статті 50 КЗпП України, яка визначає, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, для педагогічних працівників - 18 годин на тиждень. Стверджує, що ОСОБА_1 працювала на умовах 56 годин на тиждень при семиденному робочому тижні. Приходить до висновку, що дані умови являються надурочними роботами в дитячому таборі «Дивосвіт». Стаття 62 КЗпП встановлює, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках: 1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також: відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків; 2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування; 3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих; 4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; 5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. А відтак приходить до висновку, що ОСОБА_1 працювала на надурочних роботах, а Відділ освіти вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки затвердив такого роду робочий час і застосував надурочні роботи без дотримання статті 62 КЗпП. Окрім цього, вказує, що Відділом освіти було порушено норми щотижневого безперервного відпочинку та норму, яка забороняє роботи у вихідні дні (ст. ст. 70, 71 КЗпП України). Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Згідно ст.107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. Приходить до висновку, що відділ освіти мало того, що не нарахував працівникам дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» заробітну плату взагалі, не компенсував їм надурочні роботи та роботи в святкові дні, тому грубо порушив їх трудові права та інтереси.

Представники відповідачів подали заперечення проти позову, в якому вказується, що позовні вимоги, викладені в позовній заяві не визнаються в повному обсязі, так як вони не відповідають дійсності. Як зазначається в запереченні, основною посилкою заявника стосовно обґрунтування позовних вимог є зазначення того, що відповідачем було порушено статтю 36 КЗпП України про підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41). Стверджує, що дані обставини не знаходять свого підтвердження, так як відповідно до Наказу дитячого табору відпочинку з денним перебуванням "Дивосвіт" від 03.08.2012 року за підписом начальника табору позивача було звільнено не з роботи, а з займаної посади вихователя дитячого табору. Основне місце роботи позивача на момент звільнення з посади вихователя дитячого табору це керівник гуртків Виноградівського РЦПР, де вона працює і на даний час. Таким чином з роботи позивача ніхто не звільняв. Крім того, дитячий табір відпочинку "Дивосвіт" було створено відділом освіти Виноградівської РДА на період з 30.07.2012 року по 12.08.2012 року у відповідності до Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" за № 375- VI від 04.09.2008 року із змінами та доповненнями. Відповідно до наказу № 129 від 26.07.2012 року було призначено начальником табору ОСОБА_5 та вихователів, в тому числі і позивача. Даним наказом покладено відповідальність за життя та здоров'я дітей на осіб, визначених в наказі, в тому числі і на позивача. Відповідно до п.3 Положення про дитячий табір відпочинку "Дивосвіт", він не має статусу юридичної особи. Крім того, відповідно до п. 14 даного положення працівники дитячого табору відпочинку відповідно до своїх функціональних повноважень несуть відповідальність за життя та здоровя дітей. Для дотримання всіх правил безпеки в таборі а також розмежування відповідальності директором РЦПР було розроблено та надано для ознайомлення та підпису посадову інструкцію вихователя дитячого табору відпочинку "Дивосвіт", однак від підпису інструкції позивач категорично відмовилась. Про даний факт було невідкладно повідомлено директора РЦПР ОСОБА_7 Розмова з керівником по основному місцю роботи результату не дала. У зв'язку з тим, що керівник табору не мав права допустити до роботи особу, яка не підписала посадову інструкцію, то керівником табору було подано заяву начальнику відділу освіти Виноградівської РДА щодо отримання згоди на звільнення з посади позивача, повідомивши про обставини, та отримано згоду, хоча начальник табору наділений повноваженнями про звільнення з посади підлеглого вихователя і без згоди керівництва відділу освіти. Крім того, від матері однієї з дітей, а саме ОСОБА_10, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, було отримано заяву про переведення її дочки в інший загін, так як дочка категорично відмовлялась бути в загоні, вихователем якого була позивач. Причина переводу була в тому, що вихователь ОСОБА_1 надмірно довго заставляла дитину перебувати в термальних водах, у зв'язку з чим дитина налякалась та плакала. Притягнути ж позивача до якої небудь відповідальності керівник табору не мав права, так як нею не було підписано інструкції № 2. На підставі цих обставин було прийнято рішення про зільнення позивача з даної посади. Крім того вказує, що даний позов не може підлягати до задоволення, так як на даний момент дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» не існує, так як дитячий табір був створений як структурний підрозділ Відділу освіти Виноградівської РДА згідно затвердженого та погодженого Паспорту №1 на відкриття і функціонування (п.1.8 Організаційне підпорядкування - власник закладу) на період з 30 липня 2012 року по 12 серпня 2012 року. Працівник Виноградівського районного центру позашкільної роботи з дітьми що перебуває на посаді керівника гуртків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 01 вересня 2012 року не звільнялась і не була звільнена з роботи, про що свідчить довідка про отриману заробітну плату. Заробітна плата за роботу вихователя дитячого табору відпочинку "Дивосвіт" як позивачу, так і іншим працівникам не нараховувалась, а отримувалась за основним місцем роботи. Всі працівники дитячого табору були фактично переведені з основних посад на посади в дитячому таборі. Тому приходить до висновку, що, вимоги позивача є безпідставними, а звільнення з посади правомірним, просить в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивач на судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник позивача на судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник відповідача-1 на судове засідання зявився, позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, вказаних у запереченнях. Представник відповідача-2 на судове засідання зявився, позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, вказаних у запереченнях.

У судовому засіданні було досліджено наступні письмові докази: паспорт ОСОБА_1; лист в.о. директора РЦПР від 16.08.2012 року; наказ Відділу освіти Виноградівської РДА № 129 від 26.07.2012 року; наказ начальника табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» від 03.08.2012 року; посадова інструкція № 2 вихователя літнього табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» з листом ознайомлення з інструкцією; договір про надання правової допомоги від 09.08.2012 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/724; договір № КНДБ-1 про надання правової допомоги від 03.08.2012 року; акт КНДБ-1 здачі-приймання наданих послуг за договором № КНДБ-1 про надання правової допомоги від 03.08.2012 року; довіреність Відділу освіти Виноградівської РДА № 01-7/725 від 20.09.2012 року; довіреність Виноградівського районного центру позашкільної роботи з дітьми Виноградівської районної ради Закарпатської області № 1 від 12.09.2012 року; квитанція № к2/Е/38 від 14.09.2012 року; лист районної лікарні Виноградівської РДА № 743 від 27.08.2012 року; амбулаторна картка ОСОБА_1; паспорт на відкриття і функціонування табору з денним перебування «Дивосвіт»; положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт»; посадова інструкція № 1 керівника табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт»; заява начальника табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» від 03.08.2012 року; заява ОСОБА_10 від 03.08.2012 року; довідка про доходи ОСОБА_1 № 01-7/1411 від 13.09.2012 року; відповідь начальника Відділу освіти Виноградівської РДА № 01-20/629 від 16.08.2012 року; лист Відділу освіти Виноградівської РДА № 0-33/01-07/856 від 15.10.2012 року; план-сітка роботи табору з денним перебування «Дивосвіт»; режим роботи табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» Виноградівського РЦПР; список дітей дитячого табору «Дивосвіт» при Виноградівському РЦПР, які їдуть на екскурсію в музей «Старе село» с.Колочава Міжгірського району 10 серпня 2012 року; листок непрацездатності серія АВХ № 156677, виданий ОСОБА_1 19.10.2012 року; довідка районного центру позашкільної роботи з дітьми Виноградівської районної ради Закарпатської області № 19 від 02.11.2012 року; свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 472790; виписка із табелю обліку робочого часу по ОСОБА_1 за період червень, липень, серпень, вересень; довідка № 270 для одержання путівки на санаторно- курортне лікування № 270 від 22.09.2011 року; зворотній талон до путівки № 003968 серія Л; квитанція до прибуткового касового ордера № 277 від 15.12.2011 року; наказ № 141 по Виноградівському районному центру позашкільної роботи з дітьми від 21.12.2011 року; заява ОСОБА_1 на відпустку від 19.12.2011 року; штатний розпис та педнавантаження основних медпрацівників Виноградівського РЦПР (станом на 1 вересня 2012 року). Також у судовому засіданні дали показання свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5 Також у судовому засіданні були оглянуті письмові докази, подані з порушенням ч. 2 ст. 27 ЦПК України, а відтак в силу приписів ст. 59 ЦПК України недопустимі: подяка, висловлена ОСОБА_1 від червня 2011 року; грамота, якою нагороджена ОСОБА_1 від січня 2009 року; почесна грамота, якою нагороджений ОСОБА_5 від вересня 2012 року.

Дослідивши у судовому засіданні та оцінивши докази, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 № 01-7/1411 від 13.09.2012 року та визнається сторонами, в період з березня 2012 року по серпень 2012 року позивач працювала в Відділі освіти Виноградівської РДА (Районний центр позашкільної роботи), форма працевлаштування штатний, займає посаду керівника гуртка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. За вказаний період позивачу було нараховано заробітну плату: за березень 2012 року 1871,80 грн.; за квітень 2012 року 1923,54 грн.; за травень 2012 року 1923,60 грн.; за червень 2012 року 1923,60 грн.; за липень 2012 року 1910,04 грн.; за серпень 2012 року 1941,80 грн. За липень 2012 року також здійснено інші нарахування в сумі 1387,00 грн.

Як вбачається з листа Відділу освіти Виноградівської РДА № 0-33/01-07/856 від 15.10.2012 року та підтверджується показанням свідка ОСОБА_5, даними в судовому засіданні, в літній період діти знаходяться на канікулах, відповідно заняття у гуртках не проводиться.

Як вбачається з листа Відділу освіти Виноградівської РДА № 0-33/01-07/856 від 15.10.2012 року та довідки про доходи ОСОБА_1 № 01-7/1411 від 13.09.2012 року районний центр позашкільної роботи з дітьми Виноградівської районної ради Закарпатської області являється структурним підрозділом Відділу освіти Виноградівської РДА.

Як вбачається з листа Відділу освіти Виноградівської РДА № 0-33/01-07/856 від 15.10.2012 року за відпрацьовані години у дитячому таборі ОСОБА_1 отримала середньомісячну заробітну плату.

Як вбачається з штатного розпису та педнавантаження основних медпрацівників Виноградівського РЦПР (станом на 1 вересня 2012 року) та визнається сторонами, гуртки, якими керує позивач знаходяться в с. Королево Виноградівського району Закарпатської області та у м. Виноградові Закарпатської області.

Як вбачається з паспорта на відкриття і функціонування табору з денним перебування «Дивосвіт», фактичне місце розташування дитячого табору «Дивосвіт» м. Виноградів, вул. Копанська, 10.

У відповідності до п.21 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» дитячий заклад очолює начальник дитячого табору відпочинку, яка призначає на посаду і звільняє з посади власник відповідно до законодавства.

Наказом Відділу освіти Виноградівської РДА № 129 від 26.07.2012 року «Про призначення педпрацівників в дитячий табір з денним перебуванням «Дивосвіт»» у період з 30.07.2012 по 12.08.2012 року ОСОБА_5, керівника гуртків Виноградівського РЦПР, призначено начальником табору.

Наказом Відділу освіти Виноградівської РДА № 129 від 26.07.2012 року «Про призначення педпрацівників в дитячий табір з денним перебуванням «Дивосвіт»» у період з 30.07.2012 по 12.08.2012 року ОСОБА_1, керівника гуртків Виноградівського РЦПР, призначено вихователем. Позивач з даним наказом була ознайомлена, що підтверджується її підписом. Пунктом 3 вказаного наказу відповідальність за життя та здоровя дітей протягом табірної зміни покладено на педагогів.

У відповідності до плана-сітки роботи табору з денним перебування «Дивосвіт», та визнається сторонами, позивач приступила до роботи в понеділок 30.07.2012 року.

Як вбачається з режиму роботи табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» Виноградівського РЦПР, робочий час починався о 8 годині 00 хвилин, закінчувався о 16 год. 00 хвилин, тривалість щоденної роботи 8 годин.

У відповідності до п.33 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» працівники дитячого табору відпочинку зобовязані, зокрема, дотримуватись вимог Положення дитячого табору відпочинку, виконувати правила внутрішнього розпорядку та посадові обовязки.

Посадові обовязки вихователя дитячого табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» визначені посадовою інструкцією № 2 вихователя літнього табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт».

З посадової інструкції № 2 вихователя літнього табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» вбачається, що вихователі ОСОБА_12 та ОСОБА_6 були ознайомлені з вказаною інструкцією. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що у листі ознайомлення з інструкцією вихователя було надруковано дату ознайомлення - 27.07.2012 року, на підпис про ознайомлення інструкцію було подано вихователям 02.08.2012 року. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що її донька Олександра 02.08.2012 року поскаржилась на вихователя ОСОБА_1, після чого було складено заяву про перевід доньки в інший загін у таборі «Дивосвіт», копія якої є в матеріалах справи.

Та обставина, що позивач відмовилась підписувати інструкцію № 2 вихователя літнього табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт», визнається самим позивачем та підтверджується листом ознайомлення з інструкцією, в якому графа «особистий підпис» в рядку «1. ОСОБА_1» не містить підпису позивача. Окрім цього, вказаний факт відмови від підпису підтверджується підписами ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_5

У відповідності до п.22 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» начальник здійснює безпосереднє керівництво та контроль за діяльністю дитячого закладу.

03.08.2012 року у відповідності до наказу начальника табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» ОСОБА_1, керівника гуртка, звільнено з посади вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт». Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що у телефонному режимі повідомив начальника відділу освіти Виноградівської РДА про звільнення позивача з посади вихователя, який не заперечив щодо такого звільнення, про що було дано письмову відповідь, що підтверджується відповіддю начальника Відділу освіти Виноградівської РДА № 01-20/629 від 16.08.2012 року.

На посаді вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» позивач працювала з понеділка 30.07.2012 року по четвер 02.08.2012 року включно. В пятницю 03.08.2012 року позивач на посаді вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» не працювала, так як була звільнена з самого ранку.

Як вбачається з виписки із табелю обліку робочого часу по ОСОБА_1 за період червень, липень, серпень, вересень позивачем у червні 2012 року відпрацьовано 20 днів, за липень 8 днів з огляду на відпустку з 01.07.2012 року по 22.07.2012 року, у серпні 2012 року відпрацьовано 22 дні, у вересні 2012 року відпрацьовано 20 днів.

Як вбачається з наказу № 141 по Виноградівському районному центру позашкільної роботи з дітьми від 21.12.2011 року ОСОБА_1 надано відпустку на санаторно-курортне лікування.

Як вбачається з штатного розпису та педнавантаження основних медпрацівників Виноградівського РЦПР (станом на 1 вересня 2012 року) ОСОБА_1 мала педагогічне навантаження 18 годин, як керівник гуртків у Королівській ОСОБА_13 ст. № 2 та Виноградівській гімназії.

Як вбачається з листа районної лікарні Виноградівської РДА № 743 від 27.08.2012 року та амбулаторної картки ОСОБА_1, 15.08.2012 року позивач звернулась в поліклінічне відділення Виноградівської РЛ до лікарів стоматолога, психотерапевта, дерматовенеролога. Зокрема, до лікаря-психотерапевта позивач звернулась зі скаргами на виражену загальну слабкість, швидку втому, подавлений настрій, стрес в анамнезі. Обстежено: ЧМН без особливостей, емоційно лабільна. Тремор витягнутих пальців рук, повік у позі Ромберга. Память достатня, критика, інтелект не порушені. Діагноз: постстресовий розлад.

Як вбачається з листка непрацездатності серія АВХ № 156677, ОСОБА_1, місце роботи - районний відділ освіти, з 08.10.2012 року по 19.10.2012 року перебувала у стаціонарі пульманологічного відділення Виноградівської районної лікарні-стаціонару, причина непрацездатності загальне захворювання, стати до роботи 20.10.2012 року.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із встановлених обставин випливають правовідносини, які регулюються правовим нормами Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та Цивільного кодексу України (ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Так законним є твердження позивача про те, що приписи статті 32 КЗпП України, не відносяться до спірних правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, позивач була тимчасово переведена на іншу роботу, а приписи ст. 32 КЗпП України не регулюють тимчасового переведення на іншу роботу. Однак неправомірним є посилання позивача на приписи частини 3 тієї ж ст. 32 КЗпП України, та подальше правове обґрунтування щодо зміни істотних умов праці, режиму роботи тощо. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав про зміну режиму роботи позивача. Однак повідомив, що юридичної освіти не має, тому суд не бере до уваги вказане твердження як доказ, так як приписи ст. 32 КЗпП України вказують на обовязковість повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці до зміни істотних умов праці не при тимчасовому переведенні на іншу роботу в разі простою (ст.34 КЗпП України), а при переведенні на іншу роботу (ст.32 КЗпП України), що не відноситься до спірних правовідносин.

Також законним є твердження позивача про те, що до даних правовідносин неправомірним буде застосування приписів ст. 33 КЗпП України, які регулюють тимчасове переведення особи на іншу роботу у зв'язку з відверненням або ліквідацією наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, оскільки суду не надано доказів, які б підтверджували вказані обставини.

Однак непідтвердженою належними та допустими доказами є обставина припинення чи розірвання трудового договору, що передбачено ст.ст. 36, 40 КЗпП України, на які посилається позивач, а відтак порушення приписів ст.ст. 36, 40, 41, 47, 116, 149 КЗпП України. У відповідності до режиму роботи табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» Виноградівського РЦПР робочий час починався о 8 годині 00 хвилин, закінчувався о 16 год. 00 хвилин, тривалість щоденної роботи 8 годин. Як вбачається з позову, визнається сторонами та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами позивач на посаді вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» працювала з понеділка 30.07.2012 року по четвер 02.08.2012 року, а в пятницю 03.08.2012 року, коли позивач прийшла на роботу, їй було повідомлено про звільнення. Таким чином, позивач відпрацювала на посаді вихователя чотири дні при восьмигодинній тривалості щоденної роботи, тобто тридцять дві години. Тому необґрунтованим є твердження позивача про працю позивача на надурочних роботах, про порушення норми щотижневого безперервного відпочинку та норми, яка забороняє роботи у вихідні дні, а відтак неправомірним є правове обґрунтування позивача порушень приписів ст.ст.50, 62, 70, 71, 107 КЗпП України. Як вбачається з листа Відділу освіти Виноградівської РДА № 0-33/01-07/856 від 15.10.2012 року та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 в літній період діти знаходяться на канікулах, відповідно заняття у гуртках не проводиться, а відтак робота керівника гуртка призупиняється. Позивачу було запропоновано в період з 30.07.2012 року по 12.08.2012 року посаду вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт». Позивач була ознайомлена з Наказом Відділу освіти Виноградівської РДА № 129 від 26.07.2012 року, про що свідчить її підпис, а також визнається нею. Однак, як визнається сторонами та підтверджується вищеописаним доказами, позивач відмовилась від підписання посадової інструкції № 2 вихователя літнього табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт». Таким чином позивач відмовилась виконувати роботу вихователя, оскільки згідно п.33 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» працівники дитячого табору відпочинку зобовязані, зокрема, дотримуватись вимог Положення дитячого табору відпочинку, виконувати правила внутрішнього розпорядку та посадові обовязки. У відповідності до п.22 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» начальник здійснює безпосереднє керівництво та контроль за діяльністю дитячого закладу. З огляду на те, що позивач відмовилась від тимчасової роботи вихователя дитячого табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», яка виконувалась на час зупинення роботи гуртків, з метою дотримання трудового законодавства та у відповідності до п.22 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», позивача було звільнено з посади вихователя. У відповідності до приписів ст. 34 КЗпП України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Позивач на час простою не відмовилась від іншої роботи, на посаду вихователя дитячого табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» на строк до одного місяця, з 30.07.2012 року по 12.08.2012 року, що підтверджується її підписом в Наказі Відділу освіти Виноградівської РДА № 129 від 26.07.2012 року, в тій самій місцевості, в якій знаходяться гуртки, а саме за адресою м. Виноградів, вул. Копанська, 10, що відповідає приписам ст. 34 КЗпП України. З огляду на вищевказане суду не надано доказів неправомірності переведення ОСОБА_1 без її згоди з посади керівника гуртків Виноградівського РЦПР на посаду вихователя дитячого табору «Дивосвіт». Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - визнати переведення ОСОБА_1 без її згоди з посади керівника гуртків Виноградівського РЦПР на посаду вихователя дитячого табору «Дивосвіт» незаконним слід відмовити.

Як вбачається з листа Відділу освіти Виноградівської РДА № 0-33/01-07/856 від 15.10.2012 року та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 в літній період діти знаходяться на канікулах, відповідно заняття у гуртках не проводиться, а відтак робота керівника гуртка призупиняється. За відпрацьовані години у дитячому таборі ОСОБА_1 отримала середньомісячну заробітну плату, що підтверджується випискою із табелю обліку робочого часу по ОСОБА_1 за період червень, липень, серпень, вересень позивачем у червні 2012 року відпрацьовано 20 днів, за липень 8 днів з огляду на відпустку з 01.07.2012 року по 22.07.2012 року, у серпні 2012 року відпрацьовано 22 дні, у вересні 2012 року відпрацьовано 20 днів. У відповідності до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Суду не надано доказів незаконності дії Відділу освіти Виноградівської РДА по не нарахуванню та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в дитячому таборі з денним перебуванням «Дивосвіт». Вказані позивачем обставини спростовуються наявною в матеріалах справи та дослідженою у судовому засіданні довідкою про доходи ОСОБА_1 № 01-7/1411 від 13.09.2012 року за період з березня 2012 року по серпень 2012 року, з якої вбачається, що позивач працювала в Відділі освіти Виноградівської РДА (Районний центр позашкільної роботи), форма працевлаштування штатний, займає посаду керівника гуртка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. За вказаний період позивачу було нараховано заробітну плату: за березень 2012 року 1871,80 грн.; за квітень 2012 року 1923,54 грн.; за травень 2012 року 1923,60 грн.; за червень 2012 року 1923,60 грн.; за липень 20112 року 1910,04 грн.; за серпень 2012 року 1941,80 грн. За липень 2012 року також здійснено інші нарахування в сумі 1387,00 грн. Окрім цього, факт виплати заробітної плати ОСОБА_1 за липень, серпень 2012 року було визнано сторонами у судовому засіданні. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - визнати незаконними дії Відділу освіти Виноградівської РДА по не нарахуванню та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в дитячому таборі з денним перебуванням «Дивосвіт» слід відмовити.

Суду не надано доказів виконання позивачем надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Вказана позивачем обставина спростовується режимом роботи табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт» Виноградівського РЦПР та визнанням сторонами тої обставини, що позивач на посаді вихователя працювала з понеділка 30.07.2012 року по четвер 02.08.2012 року включно при восьмигодинній тривалості щоденної роботи. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - зобов'язати Відділ освіти Виноградівської РДА нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за роботу вихователем в дитячому таборі з денним перебуванням «Дивосвіт», з урахуванням оплати за надурочні роботи та роботи у вихідні дні, за відрахуванням податків зборів до обов'язкових фондів, які повинна відрахувати бухгалтерія підприємства слід відмовити.

Суду не надано доказів незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» (власником якого є відділ освіти). Вказана позивачем обставина спростовується тим, що з огляду на відмову позивача від тимчасової роботи вихователя дитячого табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», яка виконувалась на час зупинення роботи гуртків, з метою уникнення порушення трудового законодавства, а саме ст. 34 КЗпП України, яка передбачає згоду працівника при переведенні, у звязку з недотриманням позивачкою п.33 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», згідно якого працівники дитячого табору відпочинку зобовязані, зокрема, дотримуватись вимог Положення дитячого табору відпочинку, виконувати правила внутрішнього розпорядку та посадові обовязки, а також в силу повноважень, викладених у п.22 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», позивач була звільнена з посади вихователя. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - визнати звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя Дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» (власником якого є відділ освіти) незаконним та скасувати наказ начальника табору відпочинку з денним перебуванням «Дивосвіт» від 03 серпня 2012 року слід відмовити.

Суду не надано доказів не отримання заробітної плати під час вимушеного прогулу. Вказана позивачем обставина спростовується наявною в матеріалах справи та дослідженою у судовому засіданні довідкою про доходи ОСОБА_1 № 01-7/1411 від 13.09.2012 року за період з березня 2012 року по серпень 2012 року, з якої вбачається, що позивач працювала в Відділі освіти Виноградівської РДА (Районний центр позашкільної роботи), форма працевлаштування штатний, займає посаду керівника гуртка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. За вказаний період позивачу було нараховано заробітну плату: за березень 2012 року 1871,80 грн.; за квітень 2012 року 1923,54 грн.; за травень 2012 року 1923,60 грн.; за червень 2012 року 1923,60 грн.; за липень 20112 року 1910,04 грн.; за серпень 2012 року 1941,80 грн. За липень 2012 року також здійснено інші нарахування в сумі 1387,00 грн. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - зобов'язати Відділ освіти Виноградівської РДА (код ЄДРПОУ - 02143301) виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Суду не надано доказів підставності визначення працівнику ОСОБА_1 звільнення з посади вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації). Суду не надано доказів, які б підтверджували припинення чи розірвання трудового договору в порядку, передбаченому ст.ст. 36, 40 КЗпП України. Позивач після звільнення з посади вихователя продовжував працювати в Відділі освіти Виноградівської РДА (Районний центр позашкільної роботи), що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 № 01-7/1411 від 13.09.2012 року визналось сторонами в судовому засіданні. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - визначити працівника ОСОБА_1 звільненою з посади вихователя дитячого табору з денним перебуванням «Дивосвіт» за п. 1 ст. 40 КЗпП (у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації) слід відмовити.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. З огляду на відмову позивача від тимчасової роботи вихователя дитячого табору відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», яка виконувалась на час зупинення роботи гуртків, з метою уникнення порушення трудового законодавства, а саме ст. 34 КЗпП України, яка передбачає згоду працівника при переведенні, у звязку з недотриманням позивачкою п.33 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», згідно якого працівники дитячого табору відпочинку зобовязані, зокрема, дотримуватись вимог Положення дитячого табору відпочинку, виконувати правила внутрішнього розпорядку та посадові обовязки, а також в силу повноважень, викладених у п.22 положення про дитячий табір відпочинку з денним перебування «Дивосвіт», позивач була звільнена з посади вихователя. Однак з посади керівника гуртків звільненою не була, їй нараховувалась заробітна плата. А у разі відсутності порушення законних прав працівника, вимога про відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди є безпідставною. Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала суперечливі показання, оскільки спочатку вказала, що її ставлення та ставлення колег педагогів, а також ставлення самої позивачки до себе змінилось в гіршу сторону. Однак потім вказала, що продовжує підтримувати дружні стосунки з позивем, та ставлення її до позивача є добрим. Інших доказів, які б підтверджували викладені в позовах та заявах обставини, суду не надано. Також позивач посилається на те, що внаслідок незаконного звільнення вона отримала стрес, погіршився її стан здоров'я, в зв'язку з чим вона перебувала на амбулаторному лікуванні в поліклінічному відділенні Виноградівської районної лікарні. Однак доказів, які б підтверджували, що звільнення позивача з посади вихователя призвело до необхідності лікування у стаціонарі пульманологічного відділення суду не надано. Окрім цього, в судовому засіданні позивач вказала, що в пульманологічному відділенні, яке займається діагностикою та лікуванням легень та дихальних шляхів, вона лікувалась після того, як простудилась. Згідно розяснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Однак позивачем не наведено доказів, які б підтверджували розмір шкоди. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією або бездіяльністю, згідно частини першої статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - стягнути з Відділу освіти Виноградівської РДА на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 21 500 (двадцять одну тисячу п'ятсот) гривень слід відмовити.

У відповідності до приписів ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та, зокрема, витрат на правову допомогу. Як вбачається з квитанції № к2/Е/38 від 14.09.2012 року, ОСОБА_1 понесла витрати по сплаті судового збору у розмірі 215,00 грн. Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 09.08.2012 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/724, договору № КНДБ-1 про надання правової допомоги від 03.08.2012 року та акту КНДБ-1 здачі-приймання наданих послуг за договором № КНДБ-1 про надання правової допомоги від 03.08.2012 року, між позивачем та представником укладено договір про надання правової допомоги та акт, в якому представник здав, а позивач прийняла юридичні послуги у кількості 6 годин, загальною вартістю 1500,00 грн. Однак доказів того, що позивач понесла витрати на правову допомогу, а саме сплатила вказані кошти, суду не надані. У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги - стягнути з Відділу освіти Виноградівської РДА (код ЄДРПОУ - 02143301) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень слід відмовити, в задоволенні позовної вимоги - стягнути з Відділу освіти Виноградівської РДА (код ЄДРПОУ - 02143301) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 215 гривень - слід відмовити.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Таким чином, необхідною умовою постановлення окремої ухвали і направлення її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов є виявлення під час розгляду справи порушення закону і виявлення причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Тому суд приходить до висновку, що для постановлення окремої ухвали стосовно незаконних дій начальника табору ОСОБА_5 і направлення її до Голови Виноградівської районної державної адміністрації для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення трудового законодавства відсутні законні підстави.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ передбачено, що при зверненні до суду із позовною заявою немайнового характеру, сплачується ставка судового збору в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що в гривневому еквіваленті становить 107,30 гривень. Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було заявлено позовну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір не сплачено, та позовну вимоги майнового характеру у розмірі 21500 грн., за яку судовий збір у розмірі 215,00 грн. сплачено. Таким чином позивачу необхідно також сплатити 107,30 гривень - за позовну вимогу немайнового характеру. Оскільки позивачу повністю відмовлено в задоволенні позову, тому суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь держави 107,30 гривень судового збору.

Інших фактичних даних (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справ, немає.

Керуючись ст.ст. 34, 113 Кодексу законів про працю України, ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 57, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до районного центру позашкільної роботи з дітьми Виноградівської районної ради Закарпатської області, Відділу освіти Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним переведення, визнання незаконними дій, зобовязання нарахувати заробітну плату з урахуванням оплати за надурочні роботи та роботи у вихідні дні, визнання звільнення з посади незаконним, скасування наказу, зобовязання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, визначення підстави звільнення, стягнення моральної шкоди, постановлення окремої ухвали, стягнення судових витрат відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 107,30 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_9