Рішення № 29955504, 13.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2013 р. Справа № 911/646/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД», м. Київ,

до відповідача приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського району Київської області,

про стягнення 130209,70 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Ягунов Ю.К., уповноважений, довіреність від 18.10.2012р. без номера;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.02.2013р. №04-2404 до відповідача - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського району Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 130209,70 грн. заборгованості за Договором поставки №17-297 від 01.01.2012р., з яких: 123097,80 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1184,52 та пеня в сумі 5927,38 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки №17-297 від 01.01.2012р., поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних від 13.09.2012р. №12000021855 та від 04.10.2012р. № 12000023838 на загальну суму 123097,80 грн., проте відповідач свої господарські зобов'язання за зазначеним договором не виконав та грошові кошти за отриманий товар не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 123097,80 грн. Також, як стверджує позивач, у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення 3% річних в сумі 1184,52 грн., та передбачена договором пеня в сумі 5927,38 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2013р. порушено провадження у справі, присвоєно справі №911/646/13-г та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 13.03.2013р. з'явився представник позивача, подав витребувані судом документи та в усних поясненнях позов підтримав та просив суд його задовольнити. Представник відповідача у судове засідання 13.03.2013р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду від 25.02.2013р. не виконав.

Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 28.02.2013р., відповідно був завчасно належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Орімі»), до відповідача - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського району Київської області (далі по тексту - ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.01.2012р. між ТОВ «Орімі» (постачальник) та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (правонаступником якого є відповідач - ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» (покупець) Договір поставки №17-297 (далі по тексту - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю свою продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до умов Договору:

- Ціна товару вказується в Специфікації, до неї включається вартість тари, пакування і маркування (пункти 4.1, 4.2 Договору);

- Оплата партії товару здійснюється протягом 20 банківських днів після одержання товару то підписання сторонами видаткової накладної шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункти 4.3, 4.4 Договору);

- Товар підлягає передачі в асортименті, визначеному в заявці покупця (п. 5.1 Договору);

- У випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення (п. 6.4 Договору);

- Договір набуває чинності з 01.01.2012р. і діє до 31.12.2012р. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору).

В подальшому сторони Договору погодили специфікацію (додаток №1 до договору поставки № 17-297 від 01.01.2012р., якою погодили найменування, кількість та ціну за одиницю товару, що підлягає поставці.

Додатком №2 від 19.09.2012р. до договору поставки № 17-297 від 01.01.2012р. сторони затвердили специфікацію у новій редакції.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 546799,22 грн. Однак, відповідач, в порушення своїх господарських зобов'язань, за отриманий товар сплатив лише частково в загальній сумі 423 701,42 грн., відповідно заборгованість відповідача становить 123097,80 грн. Зазначена заборгованість відповідачем не заперечується, що вбачається з копії підписаного обома сторонами і скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаємних розрахунків станом на 04.01.2013р. (оригінал якого було надано для огляду в судовому засіданні).

Зокрема, позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:

від 13.09.2012р. № 12000021855 на суму 47865,00 грн. (з ПДВ);

від 04.10.2012р. № 12000023838 на суму 75232,80 грн. (з ПДВ), а всього на 123097,80 грн. (належним чином засвідчені копії підписаних обома сторонами та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних залучені до матеріалів справи, оригінали надані для огляду в судовому засіданні).

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 20 банківських днів після одержання товару та підписання видаткової накладної. Таким чином кінцевий строк оплати отриманого товару за накладною від 13.09.2012р. № 12000021855 становить 11.10.2012р., а кінцевий строк оплати товару за накладною від 04.10.2012р. № 12000023838 становить 01.11.2012р.

Позивач твердить, що відповідач своїх зобов'язань по оплаті товару, отриманого за вказаними накладними, не виконав та грошові кошти у встановлений Договором строк позивачу не сплатив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доводів позивача не спростував. Суд ухвалою від 25.02.2013р. (копію якої відповідач отримав 28.02.2013р.) в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язував відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними видатковими накладними від 13.09.2012р. № 12000021855 та від 04.10.2012р. № 12000023838. Відповідач в судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не подав, обставин, які б перешкодили відповідачу виконати вимоги суду та з'явитись в судове засідання, відповідач не зазначив.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем - ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» своїх зобов'язань за договором поставки від 01.01.2012р. № 17-297, який полягає у несплаті грошових коштів за отриманий за видатковими накладними від 13.09.2012р. № 12000021855 та від 04.10.2012р. № 12000023838 товар на загальну суму 123097,80 грн. в строк, визначений пунктом 4.3 Договору, а саме протягом 20 банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 123097,80 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.4 Договору, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що в сумі складає 5927,38 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини шостої 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012р. встановлений на рівні 7,50%.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1184,52 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктами 4.3 та 4.4 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену пунктом 6.4 Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 625 Цивільного кодексу України;

- визначений постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,5%,

та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором, встановлену ставку НБУ:

ПідставаСтрок оплатиФактич-но сплаче-ноОсновний борг, грн. Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн.Видаткова накладна від 13.09.12р. № 12000021855 на суму 47865,00 грн.11.10.2012---47865,0012.10.2012 - 01.11.2012411,9582,62Видаткова накладна від 04.10.2012р. № 12000023838 на суму 75232,80 грн.01.11.2012---123097,8002.11.2012 - 18.02.2013 (за заявлений позивачем період)5499,041102,82всього ---123097,80 5910,991185,44судом встановлено, що з відповідача належать до стягнення пеня в сумі 5910,99 грн. та 3% річних в сумі 1185,44 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 1184,52 грн. річних і заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалось. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача річних підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 1184,52 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5927,38 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 5910.99 грн.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД» частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь позивача заборгованості в розмірі 130193,31 грн., з яких 123097,80 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1184,52 грн., пеня в сумі 5910,99 грн. У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати суд, відповідно до ст. 49 ЦК України, покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 179, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, частиною 3 ст. 549, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, частиною 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, п. 2 частини 1 ст. 175, частиною 1 ст. 193, ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 33, 34, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (08324, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, код ЄДРПОУ 20048090)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орімі Трейд ЛТД» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4,6 корпус «А», кімната 206, код ЄДРПОУ 25287617)

123097,80 грн. (сто двадцять три тисячі дев'яносто сім гривень вісімдесят копійок) основного боргу,

5910,99 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот десять гривень дев'яносто дев'ять копійок) пені,

1184,52 грн. (одну тисячу сто вісімдесят чотири гривні п'ятдесят дві копійки) 3% річних,

2603,87 грн. (дві тисячі шістсот три гривні вісімдесят сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 15.03.2013р.