Постанова № 29954109, 15.03.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року Справа № 2а/2370/4541/2012

15 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Гришанові Д.Є.,

за участю сторін:

представників позивача: Лисенка Ю.М. (за довіреністю), Завальнюка К.Г. (за довіреністю),

представника відповідача - Різника В.С. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 № 0001152301, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1112874 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 556437 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач під час проведення перевірки перевищив свої повноваження та дійшов помилкових висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Агроперспектива», ФГ «Давос», ФГ «Себек-2007», оскільки факти поставки від цих контрагентів відповідачем не перевірялися; документи, складені на підтвердження формування витрат та податкові накладні містять всі необхідні реквізити; придбаний товар використано у господарській діяльності позивача. У зв'язку з цим, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та винесеними всупереч вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що між позивачем та вищевказаними контрагентами було укладено нікчемні правочини для отримання податкової вигоди, а тому формально складені документи не надають права формування витрат та взяття податкового кредиту. Нікчемність правочинів підтверджував відсутністю у позивача даних про довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, даними актів перевірок цих постачальників, в яких зафіксовано, що вони не підтвердили господарські операції та завищили свої витрати та податковий кредит, встановлено відсутність об'єктів оподаткування, даних про основні засоби, товарно-транспортних та податкових накладних.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили свої правові позиції у справі та просили їх задовольнити.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Катеринопільський елеватор" зареєстроване як юридична особа з 30.06.2004 (ідентифікаційний код 32580463), є платником ПДВ з 27.07.2004, що підтверджується відповідним (свідоцтвом № 32392796).

З матеріалів справи суд встановив, що з 09.10.2012 до 22.10.2012 службовими особами відповідача на підставі наказу Катеринопільської ОДП Черкаської області ДПС від 04.10.2012 № 190 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування позивачем сум відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий-березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у січні-лютому 2012 року. За результатами вказаної перевірки складений акт від 05.11.2012 № 215/22-017/32580463 (далі - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

вимог п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивач завищив заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2724621,00 грн., у т.ч. за: лютий 2012 року - 331266,00 грн. (за господарські відносини з ТОВ «Агроперспектива» - 36746,00 грн., ПП «Продекс» - 40612,00 грн., ТОВ Фірма «Імперія» - 253908,00 грн. (знято актом позапланової перевірки від 08.08.2012 №89/22-017/32580463 та зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації); березень 2012 року - на суму 2028341,00 грн. за результатами акту перевірки №214/22-017/32580463 від 01.11.2012, та за результатами даного акту перевірки на суму 365014,00 грн. за правовідносинами з ФГ «Себек-2007»;

вимог п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 2784732,00 грн., у т.ч. за лютий 2012 року - 2036872,00 грн. (1444560,00 грн. - знято за актом перевірки №214/22-017/32580463 від 01.11.2012, 227298,00 грн. - знято за актом позапланової перевірки ПП «Агролайф» від 18.07.2012 №70/22-017/32580463 винесено рішення форми В4 в сумі 227298,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації) в березні 2012 року на суму - 227298,00 грн., сума 365014,00 грн. знята за результатами даного акту перевірки з правовідносин з ФГ «Себек-2007»; березень 2012 року в сумі 747860,00 грн., у т.ч. 732714,00 грн. з правовідносин з ФГ«Давос» та сума 15146,00 грн. за правовідносинами з ТОВ «Агроперспектива».

Акт перевірки позивач підписав із запереченнями. Прийнятим на підставі акту оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 16.11.2012 №0001152301 збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ в розмірі 556437,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція за завищення в розмірі 1112874,00 грн. суми бюджетного відшкодування ПДВ згідно з декларацією від 20.04.2012 № 9020931911 за березень 2012 року.

Відповідно до підп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Суд звернув увагу, що перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації позивача за січень-березень 2012 року. Згідно з декларацією з ПДВ за березень 2012 року №9020931911 та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ бюджетному відшкодуванню на рахунок платника підлягає сума 3373074,00 грн., у т.ч. за даними розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 10960575,00 грн.; частина залишку суми від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 3373074,00 грн.; сума, що підлягає відшкодуванню, становить 3373074,00 грн. Відповідно до довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток №2 до декларації з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в лютому 2012 року.

Податковою перевіркою встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності, завищення податкового кредиту на суму 931333,84 грн. Такі розбіжності стосуються наступних контрагентів: ТОВ «Агроперспектива», ФГ «Давос», ФГ «Себек-2007».

У період 01.01.2012-31.03.2012 позивач задекларував податковий кредит за січень 2012 року - 26868312,00 грн., за лютий 2012 року - 25772918,00 грн., за березень 2012 року - 24804397,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період податковий орган встановив його завищення на суму 2323441,62 грн., у т.ч. за січень - 1210567,00 грн., за лютий - 365014,22 грн., за березень - 747860,40 грн. Відповідне порушення пов'язане із визнанням нікчемними договорів позивача із постачальниками соняшника: ФГ «Себек-2007», ФГ «Давос», ТОВ «Агрохімперспектива».

Підставою для вищезазначених висновків стали дані податкових перевірок цих контрагентів, зокрема наступні.

Згідно з даними акту перевірки Західно-Донбаської ОДПІ від 05.09.2012 №109/22-1 з питань правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.01.2012-31.05.2012 ФГ «Себек-2007» не надав товарно-транспортних накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей щодо відносин поставки насіння соняшнику ТОВ «Катеринопільський елеватор». Цим актом визнано недійсними податкові зобов'язання за цими правовідносинами.

Відповідно до даних акту позапланової невиїзної документальної перевірки Очаківської ОДПІ від 04.09.2012 №217/22/34337217 щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за період 01.03.2012-31.04.2012 ФГ «Давос» не надало відомостей про основні засоби, податкових накладних за зобов'язаннями березня-квітня 2012 року. Також встановлено, що земельна ділянка, на якій цей контрагент здійснює за документами свою діяльність, насправді знаходиться у користуванні ДП ДГ «Зорі над Бугом», а надані на підтвердження здійснення у вказаному періоду діяльності подорожні листи складені з порушенням встановленого порядку щодо заповнення, оскільки не містять даних про вантажно-розвантажувальні операції, дати та номери, не скріплені підписами. Крім того, цей контрагент не надав підтверджуючих документів щодо виникнення податкового зобов'язання, у т.ч. головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№311 «Поточні рахунки у національній валюті», 63 «Розрахунки з постачальниками», 64 «Розрахунки з податків і платежів», 68 «Розрахунки по іншим операціям», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та первинних документів до них. У зв'язку з викладеним зроблено висновок про нікчемність правочинів, які укладені задля надання податкової вигоди, оскільки призводять до втрат дохідної частини державного бюджету.

Згідно з даними акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агроперспектива» Дніпропетровської МДПІ від 16.07.2012 №259/221/32465836 визнано такими, що не мають юридичної сили видаткові та податкові накладні у зв'язку з тим, що згідно з отриманими поясненнями працівників підприємства, у т.ч. які офіційно не працевлаштовані, що фактично соняшник не придбавався в задекларованому об'ємі, не відвантажувався та не зберігався. Звернено увагу, що товарно-транспорті накладні підприємства не містять даних про кількість вантажу, номерів та не відображені ні в податковому, ні в бухгалтерському обліку ТОВ «Агроперспектива». Крім того, під час перевірки підприємство не надало всіх доказів здійснення господарської діяльності у відповідний період (договори, подорожні листи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів якості (походження) товару); відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення операцій в значних обсягах. У зв'язка з викладеним зроблено висновок про проведення цим підприємством транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди.

Для вирішення спору суд виходив з наступного.

Фактичне здійснення господарських операцій з поставки зерна соняшника вищевказаним контрагентами позивач підтверджував видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банківської установи про оплату товару, даними складського обліку та накладними на внутрішнє переміщення товару.

Надаючи оцінку доказової сили вищевказаним матеріалам справи, суд не взяв до уваги окремі видаткові накладні та всі наявні товарно-транспортні накладні у зв'язку з наступним.

Суд звернув увагу, що всі видаткові накладні не містять розшифрування підписів уповноваженої особи покупця, підписи візуально істотно відрізняються в залежності від виду постачальника, хоча стосуються одного і того ж періоду (місяця) поставки.

Видаткові накладні від ФГ «Давос» за березень 2012 року (матеріали справи тому 2) не скріплені печаткою та підписом покупця, тому є нечинними. Товарно-транспортні накладні від цього постачальника не скріплені підписами та печатками автоперевізників та вантажоотримувача (покупця). Відсутність таких даних унеможливлює ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тому такі товарно-транспортні накладні є неналежними доказами на підтвердження факту поставки товару.

Згідно з підпунктами 11.5-11.7 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас суд звернув увагу, що всі товарно-транспортні накладні мають дефекти оформлення, не містять даних щодо кількості (ваги) товару, який перевозився, повної адреси навантаження (звідки отримано товар), а також не скріплені печатками та підписами перевізників і позивача як вантажоодержувача. Згідно з даними податкової звітності цих контрагентів в матеріалах справи за лютий-березень 2012 року не задекларовані їх правовідносини з перевізниками, що вказані в ТТН, що є додатковим доказом того, що фактично господарські операції не відбувалися.

Крім того, суд звернув увагу, що за всіма товарно-транспортними накладними, окрім поставок ФГ «Давос» зерно соняшника прийнято приватним акціонерним товариством «Оріль Лідер», згідно з даними штампу якого поклажодавцем зерна вказано контрагентів позивача: ФГ «Себек-2007», ТОВ «Агроперспектива», ФГ «Давос». Кількісно-якісний облік зерна вело відповідно ПрАТ «Оріль Лідер». Водночас жодного документу щодо передачі права на таке зерно до позивача суду, не зважаючи на зобов'язання, не надано.

Згідно з абзацами 1, 7 ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи, що відповідно до п. 24 ч.1 ст.1 Закону є товаророзпорядчими документами, які видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до положень 37 цього Закону складськими документами на зерно, що видається зерновим складом на підтвердження прийняття зерна є подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво або складська квитанція, які виписуються після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

Згідно з пунктами 2,6 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року № 510, бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі і є бланками суворої звітності, виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання яких проводяться згідно із законодавством. Права на зерно у цих випадках передається шляхом вчинення на них передавальних написів (індосаментів).

Відповідно до абзаців 3 пункту 38 вищевказаного Порядку визнання прав щодо втраченого простого або подвійного складського свідоцтва здійснюється у судовому порядку.

Тому суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував фактичне придбання зерна у відповідних контрагентів, отже - і формування витрат за рахунок таких операцій.

У зв'язку з викладеним, документи на внутрішнє переміщення зерна від ПрАТ «Оріль Лідер» і позивача та видаткові накладні на реалізацію зерна соняшника від позивача для інших замовників (покупців) суд не взяв до уваги, оскільки облік зерна підприємства вели знеособлено, дані кількості зерна, що переміщалося, значно більші, ніж за видатковими накладними вищевказаних контрагентів позивача, що унеможливлює зробити однозначний висновок про використання у господарській діяльності зерна саме від цих постачальників.

Із даних банківських виписок суд встановив, що позивач як покупець перераховував грошові кошти своїм постачальникам у розмірах, що не відповідають розмірам сум, вказаних у видаткових та податкових накладних.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку, що складання документів, якими обґрунтовує реальність здійснення господарських операцій позивач, направлено на отримання податкової вигоди.

29.11.2011 позивач підписав договір з ТОВ «Агроперспектива» №1045-к на поставку сільськогосподарської продукції терміном до 30.06.2012 (далі - ДГ №1045-к). Поставка відповідно до ст.1 договору здійснювалася на умовах СРТ (склад покупця) згідно з правилами Інкотермс 2000. Дані журналу реєстрації зважування на автомобільних вагах товару за період 01.02.2012-01.10.2012 не співпадають за часом щодо кількості надходження зерна (том 1 а.с.220-221) даним книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма 36, далі - книга ф.№36). Видаткові накладні не містять розшифрування підписів особи, що приймала товар, а товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) не містять даних про ціну товару, адресу навантаження (область Згідно з ТТН товар отримано від позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 повноваження та дані про працю в позивача яких в звітах 1-ДФ за відповідний період відсутні. Згідно даних ЖРЗ, книги ф.№36, ВН та ПН загальна кількість (нетто) отриманого зерна становить 218080 кг. Дані про кількість, які вказані у ТТН, істотно менші, ніж кількість, вказана у ВН та ПН, зокрема:

11.02.2012 згідно з даними ЖРЗ - 15200 кг, ВН та ПН - 15,2 тонн; ТТН - не вказано кількість;

18.02.2012 згідно з даними ЖРЗ - 221600 кг, ВН та ПН - 22,160 тонн; ТТН - не вказано кількість;

19.02.2012 згідно з даними ЖРЗ - 20080, 18120, 20960, 20840, 17160 кг (загальна - 97, 160 тонн); ВН та ПН- 18,120 тонн, 79,040 тонн; ТТН №№663442, 663437, 663444 - не вказано кількість, а згідно з ТТН №663441 - 20825 тонн, ТТН №663438 - 20870 тонн;

20.02.2012 згідно з даними ЖРЗ - 16740 кг, ВН та ПН - 16,740 тонн; ТТН - не вказано;

21.02.2012 згідно з даними ЖРЗ - 20140 кг, ВН та ПН - 20,140 тонн; ТТН - 20110 (без вказівки на одиниці виміру);

22.02.2012 згідно з даними ЖРЗ - 14020 кг, ВН та ПН- 14,020 тонн; ТТН - 14050 (без вказівки на одиниці виміру);

26.02.2012 у ЖРЗ - 9940 кг, ВН та ПН від того ж числа - 9, 94 тонн, а в ТТН кількості не відображено;

07.03.2012 згідно з даними ЖРЗ - 22720 кг, ВН та ПН - 22,720 тонн; а згідно з ТТН - 22,420 тонн.

02.03.2012 позивач підписав договір №1225/к з ФГ «Давос» на поставку сільськогосподарської продукції терміном до 30.06.2012 (далі - ДГ №1045-к). Поставка відповідно до ст.1 договору здійснювалася на умовах СРТ (склад покупця) згідно з правилами Інкотермс 2000. Зберігання прийнятого товару згідно з поясненнями представників позивача здійснював сам позивач, однак ТТН не скріплені його печаткою. Суд звернув увагу, що ВН постачальника не скріплені печаткою та підписом з розшифруванням покупця (позивача у справі), відповідно не вважається первинним бухгалтерським документом. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічні договірні умови позивач мав із ФГ «Себек-2007» за договором від 09.02.2012 №1147/к. Однак згідно з даними ТТН приймання та зберігання зерна соняшника здійснювало ПрАТ «Оріль Лідер», який здійснював і кількісно-якісний облік цього зерна, що підтверджується книгами кількісно-якісного обліку в матеріалах справи. Поклажодавцем зерна був саме контрагент, а не позивач.

Позивач не надав доказів погодженої волі осіб щодо всіх істотних умов договору із вищевказаними контрагентами - кількості та виду зерна, термінів поставки. Вказана обставина впливає на факт укладеності договору поставки, свідчить про відсутність такого погодження, у т.ч. - договірної вартості.

Доказів переходу права власності на зерно чи фізичної його передачі від ПрАТ «Оріль Лідер», яке згідно з бухгалтерськими документами позивача отримало зерно безпосередньо у постачальника, до позивача як покупця товару - позивач не надав.

Дані про рух товарно-матеріальних цінностей на складі позивача суд не взяв до уваги як доказ товарності господарських операцій із вказаними контрагентами у зв'язку з тим, що позивач вів знеособлений облік зерна, що унеможливлює встановити переміщення зерна, придбаного у відповідних господарюючих суб'єктів.

Крім того, суд звернув увагу на те, що дані ВН та ПН щодо кількості зерна не відповідають фактичним (фізичним) даним (є більшими) по кількості за реєстром документів із закупівлі зерна (далі - РДЗЗ) позивача по контрагентам. Водночас позивач формував витрати на повну вартість зерна в кількості, вказаній у ВН, а не фактично прийнятій.

Суд вважає формування витрат відповідно до вартості вказаній у ВН, яка не відповідає фактичним надходженням певної кількості зерна, необґрунтованим.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але нене вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тому суд дійшов висновку, що право на податковий кредит суб'єкт господарювання має лише у випадку реального здійснення господарського правочину, тобто формальне складання первинних бухгалтерських документів його не надає.

Із зазначеного слідує, що неправомірність формування витрат безпосередньо впливає на розмір взятого податкового кредиту, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві. Отже розрахована позивачем сума відшкодування ПДВ за лютий-березень 2012 року підлягає зменшенню на суму, що відповідає розміру неправомірно взятого податкового кредиту за правовідносинами з вищепереліченими контрагентами.

З урахуванням викладених обставин справи, суд вважає недоведеним фактичне придбання позивачем зерна соняшника та зміну майнового стану позивача у зв'язку з правовідносинами з вищевказаними контрагентами. Таким чином, суд вважає доведеною відповідачем законність винесеного податкового повідомлення-рішення, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2012 № 0001152301, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1112874 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 556437 грн. 00 коп., - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної у повному обсязі, у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 15.03.13