Постанова № 29953203, 14.02.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/5500/12

категорія 2.1

14 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А 1486 Матвєєва В. В. про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Командира військової частини А 1486 Матвєєва В. В. надати відповідь на його звернення від 28.03.2012 року та стягнути з відповідача на його користь 5510 грн. заподіяної моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначає, що в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" відповідач не надав обґрунтовану відповідь на його звернення щодо зняття з квартирного обліку його та членів його сім"ї. Крім того, вказав, що з вини відповідача йому було заподіяно моральної шкоди, що виразилась в душевних переживаннях, моральних стражданнях, хвилюванні; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначив в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Представник позивача в судовому засіданні просив вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що командиром військової частини А 1486 Матвєєвим В.В. листом від 19.03.2012 року за вих. № 259 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що його та членів його сім'ї знято з квартирного обліку військовослужбовців та членів їх сімей військової частини А 1486, згідно постанови житлової комісії військової частини А 1486 від 19.03.2012 року, у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням направив звернення, адресоване командиру військової частини А 1486 Матвєєву В.В., з проханням повідомити негайно: на підставі якої конкретної норми закону знято його та членів його сім'ї з квартирного обліку, оскільки за 16 років військової служби до звільнення у запас і направлення на військовий облік до військового комісаріату ні він, ні члени його сім'ї не отримували жодного житлового приміщення (а.с.4). Зазначений лист відповідач отримав 03 квітня 2012 року, про що свідчить підпис на повідомленні про отримання, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Судом не встановлено доказів надання відповідачем будь-якої відповіді на звернення позивача від 28. 03.2012 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996, № 393/96-ВР (далі - Закон).

Так, ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Дана норма кореспондується з положенням ч. 1 ст. 1 Закону " Про звернення громадян", відповідно до якої громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Також ч.ч. 1,3 ст. 15 Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Водночас ст. 20 Закону визначає термін розгляду звернень громадян: звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, з аналізу вище зазначених норм законодавства, вбачається, що відповідач порушив права позивача, що виразилось у ненаданні належної та обґрунтованої відповіді на звернення позивача від 28.03.2012 року.

З метою повного захисту прав позивача, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А 1486 Матвєєва В.В., що виразилась у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5510,00 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995р., № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 9 Пленуму Верховного Суду України, від 25.05.2001, № 5 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язання командира військової частини А 1486 Матвєєва В.В. надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.03.2012року.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про звернення громадян" ст.ст. 9,11, 86,158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А 1486 Матвєєва В.В. що виразилася у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1.

Зобов'язати командира військової частини А 1486 Матвєєва В.В. надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.03.2012року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 21 лютого 2013 р.