Постанова № 29952588, 06.02.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/309/13-a

категорія 8.2.6

06 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В.

при секретарі - Лукач В.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Моторс Груп" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000221222 та №0000222222 від 28.12.2012 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби № 0000221222 та № 0000222222 від 28.12.2012 року. Зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 5548/22-234147546/0110 від 30.11.2012 року, є необґрунтованими та помилковими в силу невідповідності нормам чинного податкового законодавства, не відповідають дійсності, не враховують підтверджуючих (первинних) документів наданих ТОВ "Мега Моторс Груп" до перевірки, та наданих в ході перевірки пояснень. На думку позивача правомірність формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в м. Житомирі проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "Мега Моторс Груп" (код за ЄДРПОУ 34147546) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 5548/22-234147546/0110 від 30.11.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем, вимог:

- п. 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 314157 грн., в т. ч. по періодах: ІІІ кв. 2011 року - 28725 грн., ІІІ- ІУ кв. 2011 року - 314157 грн.

- п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 200079 грн., в тому числі: січень 2012 року - 32803 грн., квітень 2012 року - 167276 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року: № 0000222222, яким ТОВ "Мега Моторс Груп" було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 300119 грн., з яких за основним платежем 200079 грн. та 100040 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000221222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 314157 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки № 5548/22-234147546/0110 від 30.11.2012 року, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Мега Моторс Груп" займається реалізацією автомобілів марки "Форд", про що свідчать укладені з ТОВ з іноземними інвестиціями "Віннер Імпортс Україна, Лтд" договори купівлі продажу автомобілів (№ 59/F від 19 лютого 2008 року, № 059/F від 01 січня 2012 року). Зазначені операції підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та які відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (а.с.36): перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року встановлено, що у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних, (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)", показників за вказаний період у загальній сумі 36948721 грн., ТОВ "Мега Моторс Груп" відносило до показників Декларації витрати по собівартості реалізованого товару, придбаного на митній території України, пов"язаного з веденням господарської діяльності, а саме здійснювало операції із придбання товарно-матеріальних цінностей автомобілів та запчастин до них, послуг оренди, зв"язку, та інше, пов"язане з господарською діяльністю.

Вказане, на думку, перевіряючих призвело до порушень вимог п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України (далі -ПК ).

Так, у відповідності до п. 138.4 ст. 138 ПК, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 ПК визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проте, такі висновки податкового органу не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки підприємство віднесло до складу валових витрат собівартості реалізованої продукції, а саме отримані та реалізовані товари (автомобілі) відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК.

Так у відповідності до п.138.8 ст. 138 ПК, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Судом встановлено, що ТОВ "Мега Моторс Груп" здійснювало прибуткові операції з реалізації товару (автомобілів) та до складу валових витрат підприємство правомірно включило їх собівартість.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що підприємством включено до складу собівартості реалізованих товарів (р. 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме: накладні (№ 05514 від 19.09.2011 року на суму 149870,00 грн., № 07122 від 24.10.2011 року на суму 179840,00 грн., № 07123 від 24.10.2011 року на суму 255000,00 грн., № 09536 від 16.12.2011 року на суму 238330,00 грн., № 10318 від 29.12.2011 року на суму 99250,00 грн., № 10436 від 30.12.2011 року на суму 210790,00 грн., № 10437 від 30.12.2011 року на суму 210790,00 грн.) надані підприємством для перевірки, підписані не встановленими особами без розшифровки підпису, без зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення.

Такі висновки перевіряючих не відповідають дійсності, оскільки вище зазначені накладні містять всі необхідні реквізити, встановленні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в акті перевірки містяться посилання на відсутність у ТОВ "Мега Мотогс Груп" товарно - транспортних накладних (ТТН), що стало підставою для здійснення донарахувань товариству податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Проте, доказів про те, що під час перевірки позивач надав не всі документи, в т. ч. і товарно - транспортні накладні, відповідачем суду не надано, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України це є його обов'язком. В матеріалах справи наявні всі ТТН, які підтверджують факт транспортування ТМЦ. До того ж, ТТН не віднесено законом до обов'язкового первинного документу; відсутність ТТН та інших перевізних документів не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договорів купівлі - продажу автомобілів в перевіряємий період, а тому податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року № 0000221222 щодо збільшення суми грошового зобов"язання по податку на прибуток у розмірі 314157 грн., винесене на підставі вище викладених висновків податкового органу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Досліджуючи правомірність формування підприємством податкового кредиту в перевіряємий період слід зазначити наступне:

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Зміст наведених норм також свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Крім того слід зазначити, що згідно ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що всі наявні податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, відповідають вимогам ст.201 ПК України і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Також відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями ( далі - Закон), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вимоги чинного законодавства позивачем дотримані, оскільки досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, складені в точній відповідності до вимог Закону та містять обов'язкові реквізити, а тому посилання відповідача на порушення вимог Податкового законодавства та зазначеного Закону є безпідставними.

В свою чергу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган - відповідача по справі. Відсутність таких доказів судом розцінюється як недоведеність відповідачем своїх тверджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, понесені судові витрати в розмірі 2294 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Моторс Груп".

На підставі викладено, керуючись Податковим Кодексом України, ст.ст. 9,71, 86, 94,158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби № 0000221222 та № 0000222222 від 28.12.2012року.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Моторс Груп" понесені судові витрати в розмірі 2294 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 11 лютого 2013 р.