Ухвала суду № 29950846, 12.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"12" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/3438/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

представників

позивача ОСОБА_3,

відповідача Якимчука Д.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ПП ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001151751/0, №0001141751/0, №0001131751/0 та №0001161751/0 від 22.10.2010 року, винесені ДПІ у Рівненському районі. Позов мотивований тим, що відповідачем безпідставно переведено позивача на загальну систему оподаткування. Грошова винагорода за виконання укладених договорів доручення повністю відображена в звітах платника єдиного податку за 2007-2010 рр. та не перевищувала гранично допустимого розміру доходу (виручки), встановленого ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності". Також зазначає про безпідставність висновків податкового органу стосовно того, що позивач мав статус податкового агента у взаємовідносинах з фізичними особами - здавачами сільськогосподарської продукції, а тому був зобов'язаний утримувати з останніх податок з доходів та перераховувати його до бюджету та є звільнений від обов'язку застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Рівненському районі від 22.10.2010 р. №0001151751/0, №0001141751/0, №0001131751/0 та рішення про застосування фінансових санкцій №0001161751/0 від 22 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в задоволенні. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що ПП ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 15.03.2010 року, НОМЕР_2 від 25.12.2008 року та НОМЕР_3 від 21.12.2007 року перебував на спрощеній системі оподаткування у 2008, 2009 та 2010 році відповідно та був платником єдиного податку за видами діяльності: забій, заготівля та реалізація продукції тваринництва, роздрібна торгівля.

ДПІ у Рівненському районі було проведено перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт №610/81/1751/НОМЕР_4 від 12.10.2012 року.

Перевіркою встановлені наступні порушення: ст.1.15, п.п.7.1, п.п.7, п.п.8.1.2 ст.8.1.1 та 8.1.2 ст.8, п.п.9.12.1, п.п.9.12.2 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 абз.б п.1, п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян», п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.3.1 ст.3, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3, п.9.6 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. а п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також ст.1, п.1,п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

22.10.2010 р. ДПІ в Рівненському районі винесені податкові повідомлення-рішення №0001151751/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб - суб'єкта підприємницької діяльності в сумі 66532,10 грн.; №0001131751/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 117273,00 грн. (в тому числі 77095,00 грн. основного платежу та 40178,00 грн. застосованих штрафних санкцій); №0001141751/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб (найманих осіб) в сумі 319905,99 грн. (в тому числі 106635,33 грн. основного платежу та 213 270,66 грн. застосованих штрафних санкцій); та рішення про застосування фінансових санкцій №0001161751/0 на суму 2722272,75 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001151751/0 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. N889-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон N889-IV) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 (далі - Указ №727/98), запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до п.1 Указу №727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу №727/98, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу №727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Відповідно до ст. 5 Указу №727/98 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Отже, всі кошти, отримані ПП ОСОБА_6 у перевіреному періоді на розрахункові рахунки та в касу, є виручкою у розумінні Указу №727/98 та повинні враховуватися при визначенні встановленого граничного обсягу виручки для платника єдиного податку, а у разі перевищення такого граничного обсягу у позивача виникає обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності й зареєструватися платником податку на додану вартість.

Проте, матеріалами справи не підтверджено факти отримання позивачем коштів на розрахункові рахунки та в касу у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений - 500 тис. гривень.

До такого висновку відповідач прийшов на підставі інформації Дубенської ОДПІ (лист №18484/17-19 від 04.10.2010 року), відповідно до якої: плановою документальною перевіркою ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» (акт перевірки №90/23/30362061 від 28.05.2010 року) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, встановлено, що заготівельник СПД-фізична особа ОСОБА_6 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року отримав грошові кошти (на закупку ВРХ та винагорода) з каси ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» в розмірі 1084221,67 грн.

Судом встановлено, що між ПП ОСОБА_6 (Повіреним) та ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" (Довірителем) було укладено договори - доручення №22 від 02.01.2007 року, 43/1 від 02.01.2008 року, №30 від 02.01.2009 року та №50 від 01.04.2010 року, згідно п.1.1 яких Довіритель уповноважує Повіреного на здійснення від його імені заготівлі худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників підсобних господарств (населення). Згідно п.2.4 договорів, Довіритель зобов'язується видавати готівкою Повіреному узгоджену суму коштів для здійснення ним своїх обов'язків; виплачувати повіреному за надані послуги винагороду, вказану в акті виконаних робіт (в т.ч. транспортні послуги) від суми зданої худоби з дотацією. Згідно п.3.1 договорів, Повірений закупляє худобу у товаровиробників усіх форм власності і передає її Довірителю в межах цього договору доручення, не набуваючи права власності на худобу. Згідно п.4.1 договорів, за виконання доручення Повірений отримує винагороду з каси Довірителя.

Згідно банківських виписок Рівненської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» щодо ПП ОСОБА_6 вбачається, що обороти за період з 01.07.2007 року по 26.04.2009 року становили 14757,02 грн. Відповідно до листа Рівненського відділення Львівської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» м.Рівне №10.1.8./0338 від 08.09.2010 року у відповідь на запит ДПІ у Рівненському районі № 16561/17-238 від 01.09.2010 року операції по рахунку 26000730260191-ПП ОСОБА_6 за період з 24.04.2009 року по 30.06.2010 року не проводились.

Здійснення позивачем розрахунків через касу відповідачем не доведено та судом не встановлено.

Таким чином, фактів перевищення позивачем граничного обсягу виручки у перевіреному періоді судом не встановлено, а відтак обов'язок перейти на загальну систему оподаткування у позивача відсутній.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001151751/0 від 22.10.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб - суб'єкта підприємницької діяльності в сумі 66532,10 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001131751/0 від 22.10.2012 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.6 Указу № 727/98 платник єдиного податку не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податок на додану вартість.

Обов'язок реєстрації платником податку на додану вартість у фізичної особи-підприємця виникає на підставі ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР.

Судом встановлено, що ПП ОСОБА_6 не зареєстрований як платник податку на додану вартість. Позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність, дотримувався вимог Указу №727/98, і застосування ним спрощеної системи оподаткування обліку та звітності було правомірним.

Отже, сума виручки, яку отримував позивач у перевіреному періоді, була оподаткована шляхом сплати ним єдиного податку, та не враховується при визначенні загального обсягу операцій від поставки товарів, робіт та послуг, що визначає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності зареєструватися платником податку на додану вартість.

Оскільки позивач не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, не мав обов'язку подавати декларації з ПДВ та не мав обов'язкових підстав для переходу на загальну систему оподаткування, донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III, є неправомірним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001131751/0 від 22.10.2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 117 27,00 грн. (в тому числі 77 095,00 грн. основного платежу та 40 178,00 застосованих штрафних санкцій).

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону № 889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до приписів пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону № 889-IV податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з вимогами пп. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-IV особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Проте, враховуючи правову природу договору доручення, фактично доходи особам, що реалізовували ВРХ, виплачувала ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД», яка і є податковим агентом, та саме на ній лежить обов'язок утримання та перерахування до бюджету податку з виплачених фізичним особам доходів.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0001141751/0 від 22.10.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб (найманих осіб) в сумі 319905,99 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення рішення про застосування фінансових санкцій №0001161751/0 від 22.10.2010 з огляду на наступне.

Згідно п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Частиною .3 ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів та витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Отже, на підставі вказаних норм, обов'язок у застосуванні реєстраторів розрахункових операцій у позивача відсутній.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція податкового органу є помилковою. Відповідно, судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватний підприємець ОСОБА_6 АДРЕСА_1,33010

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8, м.Рівне,33023