Постанова № 29949485, 24.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 р. Справа №2а-14246/12/0170/6

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В.,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрован Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.02.1999р.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу, як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 13.10.2003р., індивідуальний податковий № НОМЕР_1.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період з 01.01.2009р. по 30.03.2012р.

За результатами перевірки складений акт № 8620/17-2/НОМЕР_1 від 01.11.2012, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755VІ (надалі ПКУ) що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 4500,00 грн., до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними по періодах за червень 2010року.

За результатами акту прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0020241702 від 14.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5625,00 грн., у тому числі: основний платіж у сумі 4500,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1125 грн., Не погодившись з зазначеним висновком та податковим повідомленнями -рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати як таке, що суперечить діючому законодавству, податкове повідомлення-рішення № 0020241702 від 14.12.2012року.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0020241702 від 14.12.2012року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період до 01.01.2011 року були встановлені Законом України "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.01.2011 року з набранням чинності розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. питання стосовно оподаткування податком на додану вартість врегульовані нормами цього розділу ПКУ.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобовязання -це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є сумою податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (при її позитивному значенні) або бюджетному відшкодуванню (при її від'ємному значенні). Аналогічна норма стосовно визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при позитивному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що діє з 01.01.2011 року, встановлена п.200.1 та п.200.2 ст.200 розділу V ПКУ.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону (до 01 січня 2011 року) або пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (після 01 січня 2011 року), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (до 01 січня 2011 року -п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", після 01 січня 2011 року - п.198.2 ст.198 розділу V ПК України).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З 01 січня 2011 року згідно п.198.6 ст.198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідачем, при документальний невиїзній позаплановій перевірки встановлено порушення фізичною особою-підприэмцем ОСОБА_1 п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755VІ (надалі ПКУ) що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 4500,00 грн., до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними по періодах за червень 2010року.

Судом встановлено, що за даними акту перевірки у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбанням товарів (робіт,послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємцям -покупцям, не підтверджено реальність здійснення ПП "Кримспецтехноложи" фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період з 01.01.2009 року по 31.03.12 року.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.

Судом встановлено, що підрозділами ДПС в АР Крим складено акт 17/22/36693441 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічних звірки суб'єкта господарювання ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ36693441) з питань взаємовідносин за період з 01.01.2009року по 30.06.2012року.

Згідно вищезазначеного акту встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання

В момент вчинення правочину вимог, які не спрясовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Кримспецтехнолоджи» до реальних вигодонабувачив за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Таким чином, ДПІ у м. Сіферополі ДПС встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушенно п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ що призвело до завищеня податкового кредиту в червні 2010року на загальну суму 4500,00 грн.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що в період 01.01.2009 року по 31.03.2012 основним видом діяльності позивача було будівництво трубопроводів. Перевіркою достовірності на формування показників у поданих Декларація за податку на додану вартість за вказаний період мали вплив операції з придбання товарів (робіт, послуг) між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (Продавець).

На виконання вказаних угод ПП «Кримспецтехнолоджи» продав позивачу товар в асортименті та кількості вказаних у податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, які досліджені під час розгляду справи.

ФОП ОСОБА_1 зі свого боку оплатив товар готівкою в повному обсязі відповідно до фіскальних чеків, які також досліджені судом. Реальність угод підтверджена податковими накладними від 30.06.10 № 461 та від 30.06.10 № 450грн.

Отже, ПП «Кримспецтехнолоджи» продав, а ФОП ОСОБА_1 придбав товар, який в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям, згідно видаткових накладних на отримання товару, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, банківських виписок.

Крім того, зазначені операції знайшли своє відображення у книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача у червні 2010року.

Результати вказаних господарських операцій відображені позивачем у податковому обліку, згідно декларації з ПДВ з додатком 5 за відповідний період.

Під час взаємостосунків ФОП ОСОБА_1 із ПП «Кримспецтехнолоджи», останнє було зареєстровано в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не спростовується даними акта перевірки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-ІУ, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Між тим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент ФОП ОСОБА_1 є юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з купівлі-продажу товарів.

Крім того, судом встановлено, що під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ПП «Кримспецтехнолоджи» останнього було зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100256105.

Отже, суд вважає, що наданими документами підтверджено, що спільні дії сторін при укладені та придбанні товарів (робіт, послуг) були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Кримспецтехнолоджи», що фактичне виконання робіт підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому операції з придбання товарів (робіт, послуг) не має дефектів ознак або елементів цього правочину, які дають підстави вважати цей правочин нікчемним у зв'язку з його удаваністю, а тому висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС викладені в акті перевірки від 01.11.2012 року за №8620/17-2/2086419251не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

У суді знайшов підтвердження факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у червні 2012 року.

Таким чином, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 01.11.2012 року за №8620/17-2/НОМЕР_1, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за червень 2010 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ДПІ у м. Сімферополі ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0020241702 від 14.12.2012року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 107,30 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у мю Сімферополі Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 28.12.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0020241702 від 14.12.2012року.

Стягнути з Державного бюджету України 107,30 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суддя Латинін Ю.А.