Постанова № 29948876, 07.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року № 813/1141/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Радковського Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Дочірнє підприємство «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Інтергал» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень №0000172210/806 від 16.01.2013 року та №0000162210/805 від 16.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0000172210/806 від 16.01.2013 року та №0000172210/805 від 16.01.2013 р. та Акту перевірки №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р. відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.138.2., п.138.4, п.138.6, п.138. 10.1 ст. 138 ПК України, чим занижено податок на прибуток на суму 1140,31 грн за 3 квартал 2012 року по розрахунках з ТОВ «Сана прим» та пп.7.2.3 п.7.2 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року Ш68/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, чим занижено ПДВ до сплати в бюджет на суму 350400,37 грн. в т.ч. за квітень 2010 року у сумі 54388,26 грн., за вересень 2011р. на суму 294926,1грн., за липень 2012 року на суму ПДВ 1086,01 грн. Однак, реальність взаємовідносин з контрагентами підтверджується поданими у матеріали справи доказами, первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того правова позиція позивача обґрунтовується нормами Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, Податкового кодексу України, ЦК України, а також судовою практикою в аналогічних справах.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає дії податкового інспектора під час перевірки законними, оскаржувані рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм чинного законодавства, без порушення компетенції податкового органу, а всі висновки про порушення норм податкового законодавства позивачем - обґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні тексту позовної заяви, пред'явив оригінали доданих позивачем до матеріалів справи первинних бухгалтерських документів. Просить позов задовольнити.

Заслухавши думку представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, що в листопаді-грудні 2012 року на підставі направлення від 30.11.2012 №950, виданого ДПІ у Личаківському районі м.Львова - Рітіковою Іриною Миколаївною, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу, відділу перевірок платників податків ДПІ у Личаківському районі м.Львова була проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього Підприємства «Інтергал -Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» з питань взаєморозрахунків з ПП «Грифон буд» код ЄДРПОУ 35664357 за вересень 2011р., ПП «Львівметалбуд» код ЄДРПОУ 32043687 за період з 01.08.09 р. по 31.03.10 р., з ТОВ «Сана прим» код ЄДРПОУ 33927607 за період з 01.06.12р. по 31.07.12 р.

За результатами даної перевірки інспектором ДПІ був складений Акт №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Інтергал - Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» код ЄДРПОУ 32568603 з питань взаєморозрахунків з ПП «Грифон буд» код ЄДРПОУ 35664357 за вересень 2011р., ПП «Львівметалбуд» код ЄДРПОУ 32043687 за період з 01.08.09 року по 31.03.10 року, з ТОВ «Сана прим» код ЄДРПОУ 33927607 за період з 01.06.12р. по 31.07.12 року».

16.01.2013 року на підставі Акту перевірки №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р. Державною податковою інспекцією у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172210/806, яким донараховано податку на додану вартість на суму 350 400,37 грн. та штрафних санкцій 175 200,19 грн. і податкове повідомлення-рішення №0000162210/805, яким донараховано податку на прибуток на суму 1140,31 грн. та штрафні санкцій 570,16 грн.

Відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000172210/806 від 16.01.2013 року та №0000172210/805 від 16.01.2013 р. та Акту перевірки №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р. відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.138.2., п.138.4, п.138.6, п.138. 10.1 ст. 138 ПК України, чим занижено податок на прибуток на суму 1140,31 грн за 3 квартал 2012 року по розрахунках з ТОВ «Сана прим» та пп.7.2.3 п.7.2 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року Ш68/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, чим занижено ПДВ до сплати в бюджет на суму 350400,37 грн. в т.ч. за квітень 2010 року у сумі 54388,26 грн., за вересень 2011р. на суму 294926,1грн., за липень 2012 року на суму ПДВ 1086,01 грн.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач підставами для складання Акту перевірки і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.09.2012р. № 3967/22-9/33927607 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сана Прим» (код ЄДРПОУ 33927607) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2012 по 31.07.2012року» - щодо ТОВ «Сана прим»; Акт ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 29.02.2012 № 342 /23-1/32053687 позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Львівметалбуд» - щодо ПП «Львівметалбуд»; Акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 03.09.2012р. № 962/22-40/35664357 перевірки ПП «Грифон-Буд» - щодо ПП «Грифон-Буд». Відповідач не подав зазначені акти перевірок ТзОВ «Сана прим», ПП «Грифон-Буд» та ПП «Львівметалбуд».

Судом досліджено, що 08.10.2010 р. між ДП «Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» та ПП «Грифон-Буд» був укладений Договір підряду на капітальне будівництво №08/10/-В щодо виконання робіт з проектування та будівництва багатоквартирного будинку за адресою: м.Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3.

Загальна вартість робіт, що підлягали виконанню на об'єкті підрядником (договірна ціна) була визначена сторонами у п. 3.1 договору підряду та становила 20 288 319 грн. Під час виконання умов договору, вказана договірна ціна була змінена за згодою сторін шляхом викладення Додатку №1 до договору - «Перелік та вартість робіт (договірна ціна)» в новій редакції. При цьому змінена договірна ціна становить 32 058428,8 грн ( в тому числі ПДВ).

На виконання прийнятих на себе зобов'язань ДП «Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» (замовник ) перерахувало кошти ПП «Грифон-Буд» (підрядник ) в період з 20.10.2010 року по 20.04.2012 року в рахунок оплати за роботи в тому числі на умовах авансування. Судом досліджено подані позивачем банківські виписки про рух коштів на рахунку та вставлено встановлено факт розрахунків між контрагентами.

Судом досліджено, що згідно платіжних доручень від 01.09.11р №1 на суму 1000000 грн, від 06.09.11р №3033 на суму 600000 грн, від 06.09.11 р №3034 на суму 252000 грн., від 14.09.11р. №3130 на суму 500000 грн, від 15.09.11р №3133 на суму 500000 грн ДП «Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» перерахувало авансові платежі на розрахунковий рахунок ПП «Грифон-Буд» всього на суму 2852000 грн.

На авансову оплату ПП «Грифон- Буд» надано наступні податкові накладні, що подані позивачем для дослідження та містяться в матеріалах справи:

№1 від 01.09.11р на суму 1000000 грн. в т.ч. ПДВ 166666,67 грн.

№2 від 06.09.11р на суму 852000 грн. в т.ч. ПДВ 142000,0 грн.

№3 від 14.09.11р на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.

№4 від 15.09.11р на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.

За вересень 2011 року згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (ф №КБ-3) та акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року ПП «Грифон-Буд» виконано робіт на суму 2 126 368,48 грн. в т.ч. ПДВ 354 394,75 грн.

До складу витрат, вартість послуг, отриманих в вересні 2011 року від ПП «Грифон-Буд», ДП «Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» не включало.

До складу податкового кредиту включено ПДВ у сумі 475333,33 грн на підставі наступних податкових накладних ( по авансовій оплаті):

№1 від 01.09.11р на суму 1000000 грн. в т.ч. ПДВ 166666,67 грн.

№2 від 06.09.11р на суму 852000 грн. в т.ч. ПДВ 142000,0 грн.

№3 від 14.09.11р на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.

№4 від 15.09.11р на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.

З Акту перевірки №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р. вбачається, що до податкової Декларації з ПДВ, ПП «Грифон буд» задекларовано за вересень 2011 року податкові зобов'язання по ДП «Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» в сумі 180407,23грн., а ДП«Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» задекларовано суму податкового кредиту від даного контрагента за вересень 2011 в сумі 475333,33 грн., в результаті чого виникла розбіжність у вересні 2011 року між задекларованими сумами в розмірі 294 926,1 грн.

Проте, як випливає з Акту перевірки №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р., не встановлено, що саме позивачем порушено норми податкового законодавства. Доказів на спростування даного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Суд також дослідив взаємовідносини позивача з ТОВ «Сана прим», що мали місце в липні 2012 року. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, ТОВ«Сана прим» в липні 2012 року здійснювало налагоджувальні роботи та забезпечення організації повірки теплолічильників, лічильників води за адресами: м.Львів, просп. Червоної Калини, 62а, Червоної Калини, 64, проспект Чорновола 67г, проспект Чорновола 67б.

Факт виконання робіт ТОВ «Сана прим» підтверджує Акт виконаних робіт від 31.07.12р. № 31/07-12 на суму 6516,04 грн в т.ч. ПДВ 1086,01 грн., банківська виписка, платіжне доручення від 13.07.2012 року №5896 про оплату, податкова накладна від 13.07.2012р. № 276 на суму 6516,04 грн в т.ч. ПДВ 1086,01 грн суму ПДВ ПДВ 1086,01 грн., яка включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2012 року. Вартість робіт без ПДВ в сумі 5430,03 грн в 3 кварталі 2012 року включено до загальногосподарських витрат та включено в декларацію по податку на прибуток за 3 квартали 2012 року, що відображено в бухгалтерському обліку.

Представником позивача також надано до матеріалів справи свідоцтво про повірку робочого засобу №35/12-2269, №35/12-2266, №35/12-2267, №35/12-2263, №35/12-2268.

З досліджених документів суд встановив безпідставність твердження відповідача про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сана прим». Суд вважає, що усі операції між контрагентами ДП «Інтергал-Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» та ТОВ «Сана прим» належним чином підтверджені первинними документами, реально відбувались. Доказів протилежного відповідачем не подано.

Відповідач не подав, а суд не здобув жодних доказів того, що саме перевірялося інспектором ДПІ у відносинах з ПП «Львівметал-Буд». З матеріалів справи вбачається, що усі оригінали первинних документів за операціями з ПП «Львівметал-Буд» за період з 2009р по 2011 рік вилучено 30.06.2011 року о/у ГВПМ СДПІ ВПП у м.Львові, ст.лейтенантом податкової міліції Білем В.І. згідно Постанови Сихівського районного суду про проведення виїмки від 10.06.2011 року. Як пояснив представник позивача, копій вилучених документів у позивача не збереглось. Відтак, суд вважає, що через відсутність первинних документів на підприємстві, ненадання правохоронними органми доступу відповідачу до матеріалів розслідування, відповідач не мав об'єктивної можливості провести перевірку взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Львівметал-Буд». Тому, висновки відповідача з приводу порушення ДП «Інтергал-Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» норм податкового законодавства передчасні.

Як було встановлено судом з Акту перевірки, не заперечено відповідачем, відносини між позивачем та ПП «Львівметалбуд» інспектор ДПІ встановлював та аналізував на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6851 в розрізі контрагентів за період з 01.08.09 року по 31.03.10 року, картки рахунку 6851. Суд вважає, що на підставі даних документів податковий орган не може встановити об'єктивно наявність чи відсутність господарських операцій, правильність складення контрагентами первинних документів, відповідність первинних документів податковому законодавству.

Суд вважає, що первинні документи за операціями з ПП«Львівметал-Буд» за період з 2009р по 2011 рік в зв'язку з їх виїмкою 30.06.2011 року о/у ГВПМ СДПІ ВПП у м.Львові, ст.лейтенантом податкової міліції Білем В.І. відповідно до Постанови Сихівського районного суду про проведення виїмки від 10.06.2011 року відсутні з поважних та не залежних від позивача причин.

Як пояснив представник позивача, не заперечив відповідач, підтверджується матеріалами справи, що ні під час перевірки, ні під час складання акту, ні під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач не ставив під сумнів наявність та правильність складення первинних бухгалтерських документів (договори, рахунки, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, довідки КБ-3 тощо) щодо контрагентів ПП «Грифон-Буд» та ТзОВ «Сана прим».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ПК України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз.1 п.44.1 ст.44 ПК).

Визначення первинного документа містить ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2.ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна (ст.201 ПК України).

Усі дослідженні судом податкові накладні, що містяться в матеріалах справи складені та оформленні належним чином у відповідності до ст.201 ПК України. Доказів на спростування цього відповідачем не подано, а матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що чинне податкове законодавство не містить обов'язку покупця здійснювати фактичну перевірку місцезнаходження контрагента, а також перевірку правильності внесення контрагентом даних первинних бухгалтерських документів до податкової звітності (в т.ч. в реєстр податкових накладних).

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно п.138.2. ст..138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перевіривши усі первинні документи та податкові накладні, суд прийшов до висновку про відсутність у діях ДП «Інтергал-Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» порушень п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.138.2., п.138.4, п.138.6, п.138. 10.1 ст. 138 ПК України, пп.7.2.3 п.7.2 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК.

Суд зазначає, що у ст.61 Конституції України закріплено принцип індивідуалізації відповідальності, за яким одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента, в тому числі за не повідомлення компетентних контролюючих органів про підтвердження чи зміну місцезнаходження.

Даний принцип відображений і в нормах Податкового кодексу України. Так, відповідно до п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу саме на винувату особу, а не її контрагента.

Відтак, суд вважає, що порушення правил бухгалтерського обліку та норм податкового законодавства одним із контрагентів не тягне за собою відповідальність іншого контрагента.

Судом встановлено, що згідно ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Досліджувані договори між позивачем та його контрагентами, додатки до цих договорів у формі угод, актів являються правочинами. Дані правочини в силу ст..204 ЦК України є правомірними, доки не доведено протилежного.

Судом досліджено, що безпосередньою підставою складання Акту перевірки №423/22-10/32568603 від 20.12.2012 р. та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000172210/806 від 16.01.2013 року і №0000172210/805 від 16.01.2013 р. є висновок податкового ревізова-інспектора «про відсутність поставок ТМЦ, відсутність реальної господарської, укладення договорів без мети настання реальних наслідків». Проте, такий висновок відповідача тягне за собою право звернення до суду з вимогою про визнання господарських договорів недійсними та/або підтвердження їх нікчемності в судовому порядку.

Проте, матеріали справи не містять судових рішень про визнання договорів, укладених між ДП «Інтергал-Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» та ПП «Грифон-Буд», ПП «Львівметалбуд», правочину з ТОВ «Сана прим» недійсними.

Крім цього, суд наголошує, що нікчемним являється правочин, якщо його недійсність, встановлена саме законом.

Суд вважає, що позивач справедливо посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року відповідно до якої: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відтак, суд вказує, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Чинним законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини недійсними чи нікчемними, відтак не брати під час перевірки такі правочини до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними чи нікчемними чи таким, що не відбулися, чи укладеними без мети настання реальних наслідків.

Відтак, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав та повноважень не брати до уваги правочини, укладені між позивачем та його контрагентами і в позасудовому порядку визначати їх недійсними (такими, що укладені без мети настання реальних наслідків).

Суд також зазначає, що посилання в податковому повідомленні-рішенні №0000172210/806 від 16.01.2013 року відповідача на порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є неправомірними, оскільки даний Закон припинив свою дію.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова ДПС, доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення норм податкового законодавства надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 16.01.2013 року №0000172210/806 та №0000172210/805.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» 2294,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.