Ухвала суду № 29947424, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-14/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол"

до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011р. №0002002330, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 358149 грн., в т.ч. 238766 грн. за основним платежем та 119383 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0002002330 від 16.12.2011 року, яким зобов'язано сплатити 358149 грн. за платежем податок на додану вартість, у тому числі 238766 грн. за основним платежем та 119383 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа та має свідоцтво про державну реєстрації юридичної особи серії А00 № 078234.

Як встановлено судом, працівниками Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПТК «Донбас» за період з 01.08.11року по 31.08.11 року, внаслідок чого, зафіксовано порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. в розмірі 238766 грн. в т.ч. за серпень 2011 р. в сумі 238766 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. всього в розмірі 246 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. в сумі 246 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0002002330, яким ТОВ "Формула-Петрол" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 358149 грн., з них за основним платежем в сумі 238766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119383 грн.

Висновки щодо необхідності збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «ПТК «Донбас», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. Такий висновок зроблено на підставі акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №1110/23-212/36456448 від 04.11.2011року, контрагента ТОВ «ПТК «Донбас», у якого відсутній кваліфікований персонал, відсутні основні засоби, у т.ч. транспорті засоби, відсутні приміщення для зберігання товару, платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що договори поставки між позивачем і його контрагентом, податкові накладні (на підставі яких і було сформовано податковий кредит) були виписані без порушень норм чинного законодавства, що, власне й не спростовувалося відповідачем. На підтвердження реальності вказаних договорів позивачем було надано податкові накладні, виписки про рух коштів, а отже висновки податкового органу щодо неправомірності включення сум до податкового кредиту є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». Згідно цієї норми податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідачем не доведено тих фактів, що договори були укладені позивачем не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені в апеляційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судового рішення першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова