Постанова № 29947242, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.

справа № 2а/0470/2199/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропром"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропром"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропром" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська при складанні довідки від 29.12.2011р. № 965/233/31624305 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпропром» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальниками: ПП «Полюс», ТОВ «Агростройперспектива», ТОВ «Гермесойлгруп Лтд»; із платниками податків-покупцями: ТОВ «Міжнародна група морепродуктів», ТОВ «Інтерфлот-продукт», ТОВ «Істок», ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінар» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2011року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська на підставі п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України була проведена зустрічна звірка ТОВ «Дніпропром» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальниками: ПП «ПОЛЮС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА», ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД»; із платниками податків-покупцями: ТОВ «Міжнародна група морепродуктів», ТОВ «Інтерфлот-продукт», ТОВ «ІСТОК», ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «ВІНТАР», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011року по 30.09.2011року.

За результатами зустрічної звірки посадовими особами податкового органу була складена довідка від 29.12.2011року № 965/233/31624305 згідно висновку якої встановлено «нереальність» проведення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що посадові особи підприємств постачальників з моменту реєстрації не підписували документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, звіти, рахунки тощо), а діяли за винагороду не встановлених осіб, тому їх діяльність не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації, органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічної звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження проводити зустрічні звірки даних суб'єкта господарювання щодо платників податків та складати відповідні довідки про зустрічні звірки у відповідності до вимог п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок на момент існування спірних правовідносин визначений Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232.

Відповідно до п. п. 1-4 зазначеної Постанови КМ України зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків; зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань; з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту; орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Таким чином, здійснюючи зустрічну звірку та складаючи довідку відносно позивача відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

З даною позицією суду колегія суддів погоджується, але, при цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо висновків податкового органу у довідці від 29.12.2011року щодо дефектності первинних документів, які відображають взаємовідносини позивача з ПП «ПОЛЮС», ТОВ «АКТИВРЕСУРС ЛТД», ТОВ «ГЕРМЕСОЙЛГРУП ЛТД», ТОВ «Міжнародна група морепродуктів», ТОВ «Інтерфлот-продукт», ТОІ «ІСТОК», ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «ВІНАР» внаслідок відсутності реальності здійснення таких операцій, їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Як зазначено судом, згідно наведених у довідці даних, ТОВ «Дніпропром» у зазначеному періоді мало взаємовідносини також із підприємствами-покупцями ТОВ «ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ», ТОВ «ІСТОК», ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «ВІНАР», однак правочини з вказаними контрагентами та первинні бухгалтерські документи, що свідчать про реальність здійснення господарської операції позивачем суду не надано, так само як не надано доказів про передачу/одержання, транспортування продукції, здійснення відвантажувальних робіт, заборгованості між підприємствами та інше. Крім того, судом враховано відсутність реальної можливості 5 осіб, працюючих на підприємстві, фізично здійснювати обсяг роботи відображений підприємством в податковій звітності, а також відсутність у позивача власних транспортних засобів та приміщення, де повинна була зберігатися придбана продукція.

Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи, які були внаявності у позивача (договору купівлі-продажу № 01/07 від 01.07.2011р., договору купівлі-продажу № 10/08-11 від 10.08.2011р. договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2011р., накладні та податкові накладні на поставку продукції, платіжні доручення про розрахунки між суб'єктами господарювання, які відображені у довідці тощо) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому поза увагою суду залишилося, що перевіркою не підтверджено, що розглянуті операції не пов'язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Дніпропром», а дефектність первинних документів, які відображають взаємовідносини платниками податків, встановлена внаслідок відсутності реальності здійснення операцій.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Разом з тим, відсутність інформації в таких звітах, яка надасть можливість визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, оскільки з жодного документу не вбачається який саме набір інформаційних продуктів (його індивідуально-визначені ознаки) був переданий та в якій кількості за участю контрагентів позивача, свідчить лише про недоведеність вказаними документами реальності здійснення господарських операцій, обумовлених такими документами.

Судом першої інстанції не враховано, що складання відповідачем довідки не порушило права чи законні інтереси позивача, оскільки такий документ є лише формою фіксації податкової інформації, яка використовується податковими органами.

Згідно зі ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суд порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, було укладено ряд договорів між позивачем та його контрагентами на поставку продукції (риба, морепродукти, іншої продукції), були здійснені поставки товару. Виконання договорів підтверджується первинними документами, а саме: специфікаціями, видатковими накладними, рахунками фактурами, податковими накладними. Оприбуткування отриманого товару та використання його у виробництві підтверджено прибутковими ордерами, актами звірки, банківськими виписками, актами звірки взаєморозрахунків тощо.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Вказана стаття Кодексу поділяє недійсні правочини на нікчемні -недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані -недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду).

Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська не надано доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсним договорів поставки, укладених між ТОВ «Дніпропром» та його контагентами, або фактів, які б свідчили про їх нікчемність.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення товару, обумовленого спірною угодою, то слід зазначити, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, відсутність або дефектність складення окремих документів бухгалтерського обліку у т.ч. товарно-транспортної накладної, у договорах постачання не може бути беззаперечним доказом невиконання договірних зобов'язань у разі підтвердження реального виконання угоди іншими обов'язковими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Оскільки судом першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв’язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропром" –задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року – скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропром" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров