Рішення № 29944289, 11.03.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/572/2013р.

Справа № 0519/13755/12 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2013р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Чапні Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України, третя особа військовий інститут Київського національного університету ім. Т.Шевченка до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому зазначив, що військовий інститут КНУ ім. Т.Шевченка є складовою частиною Збройних Сил України, керівництво яким здійснює Міністерство оборони України, його фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Курсанти, які навчаються у військовому інституті, перебувають на повному державному забезпеченні. Вінницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено перевірку дотримання законодавства щодо порядку проходження військової служби, зокрема відшкодування особами витрат, повязаних з навчанням і утриманням у вищому навчальному закладі. Перевіркою встановлено, що 01.09.2007р. між Міністерством оборони України, в особі начальника військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка, генералом-майором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України строком на 5 років. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 31 від 20.01.2012р., старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1, юрисконсульта 156 зенітного ракетного полку звільнено з військової служби у запас за пунктом «и», частини шостої, у звязку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Наказом командира військової частини А1402 від 23.02.2012р. №41старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини. В звязку з звільненням відповідача з військової служби протягом пяти років після закінчення вищого військового навчального закладу, позивач просить стягнути з відповідача завдані державі збитки у вигляді витрат повязаних з навчанням та утриманням відповідача в університеті в сумі 24733 грн. 51 коп., з них: 4740 грн. 91 коп. грошове забезпечення, 14442 грн. 65 коп. продовольче забезпечення, 3017 грн. 95 коп. речове забезпечення, 372 грн. - медичне забезпечення, 2160 грн. оплата комунальних послуг і спожитих енергоносіїв, які підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах викладених в позові. Просив суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Міністерства оборони України витрати повязані з навчанням та утриманням відповідача в університеті в сумі 24733 грн. 51 коп.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні позовні вимоги також підтримала у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати понесені державою в звязку з утриманням позивача у вищому навчальному закладі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 01.09.2007р. ним був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинності 21.06.2008 р. Вважає безпідставними посилання позивача на п.10 ст. 25 ЗУ «Про військовий обовязок і військову службу», оскільки на момент підписання контракту 01.09.2007р. та на момент набрання їм чинності 21.06.2008р. дана стаття мала іншу редакцію, тобто положення вказаної статті, про відшкодування витрат повязаних з навчанням та утриманням у разі дострокового розірвання контракту, на час підписання ним контракту застосовувались лише до курсантів військових навчальних закладів, але не до осіб офіцерського складу. Крім того зазначив, що згідно п.2,4,5 Постанови КМУ «Про відшкодування курсантами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» №964 від 12.07.2006 р. на які посилається позивач, також регулюють відносини з приводу відшкодування коштів на навчання лише курсантів та до офіцерів ніякого відношення не мають. Вважає, що фактично позивач посилається на нормативно-правовий документ, який втратив чинність, оскільки відповідно до змін, які були внесені постановою КМУ від 06.08.2008р. №696, вже після того як набрав чинності підписаний ним контракт, постанова стала врегульовувати відносини з приводу відшкодування коштів на утримання в навчальних закладах не лише курсантів, а й офіцерів. Також зазначив, що відповідно до ст. 242 ЗУ «Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу. В той час як в наданому витязі з наказу командира військової частини А1402 від 23.02.2012р. №41 зазначено всі виплати та утримання, які були проведені в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства та підписаного контракту. Вважає, що жодного боргу перед державою в особі Міністерства оборони України у сумі 24 733 грн. 51 коп. за ним не рахується, тому в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 01.09.2007р. між Міністерством оборони України, в особі начальника військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка, генералом-майором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років (а.с9). Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 31 від 20.01.2012р., старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1, юрисконсульта 156 зенітного ракетного полку звільнено з військової служби у запас за п. «и», ч.6 ст.26 ЗУ Про військовий обовязок і військову службу, у звязку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (а.с.16). Наказом командира військової частини А1402 від 23.02.2012р. старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини. При звільненні з відповідачем було проведено розрахунок витрат на утримання у вищому навчальному закладі за період з 01.09.2003р. по 21.06.2008р., розмір яких становить 24733 грн. 51 коп., з них: 4740 грн. 91 коп. грошове забезпечення, 14442 грн. 65 коп. продовольче забезпечення, 3017 грн. 95 коп. речове забезпечення, 372 грн. - медичне забезпечення, 2160 грн. оплата комунальних послуг і спожитих енергоносіїв (а.с.18).

Згідно з ч.10 ст. 25 ЗУ Про військовий обовязок і військову службу, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу відповідно до п. "и" ч.6 ст. 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до п. "и" ч.6 ст. 26 ЗУ Про військовий обовязок і військову службу, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом,

звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту

військовослужбовцем.

За таких підстав, суд вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат повязаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас в звязку із систематичним невиконанням умов контракту до закінчення пятирічного строку. При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що в період укладання контракту ця норма не діяла, оскільки зміст ч.10 ст. 25 ЗУ Про військовий обовязок і військову службу був доповнений нормою, щодо осіб офіцерського складу, відповідно до внесених змін 11.04.2008р. Тобто, ця норма обєктивно діяла на період проходження ОСОБА_1 військової служби, а також на момент його звільнення. Тому, суд вважає вимоги позивача правомірними та стягує з відповідача витрати на навчання в сумі 24 733 грн. 51 коп.

Крім того, відповідно до ЗУ «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 247 грн. 33 коп., що становить 1 % від ціни позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.25, 26 Закону України Про військовий обовязок і військову службу, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України, третя особа військовий інститут Київського національного університету ім.Т.Шевченка, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України (р/р 31259272210393 в Головному управлінні дерказначейства України в м. Києві, МФО 820019, Код 22994521) 24 733 грн. 51 коп.

Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 247 грн. 33 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після його проголошення.

Суддя І.А.Богуславська