Рішення № 29944131, 06.03.2013, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/876/13-ц

Провадження № 2/577/364/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі: судді Лебедько М.М.,

при секретарі Довгополій Н.О.,

з уч.представника

відповідача Розуменко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

14 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі вказаною вище позовною заявою і, конкретизуючи вимоги, просить змінити формулювання причин розірвання з нею договору з ч. 1 ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнути з акціонерного товариства на її користь 766 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 7668 грн вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за час невиплати вихідної допомоги з 30січня 2013 року по час винесення рішення у справі та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Обгрунтовуючи вимоги тим, що з 01 жовтня 2002 року працювала юрисконсультом Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод", а з 17 грудня 2003 року - начальником відділу кадрів.

Наказом генерального директора № 06-к від 29 січня 2013 року звільнена з роботи за ч.1 ст. 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням.

Вважаючи, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки з лютого 2012 року працедавцем були порушенні встановленні законом строки виплати заробітної плати, внаслідок чого і подала заяву про звільнення за власним бажанням. Однак наказом від 29 січня 2013 року її звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України без зазначення причин звільнення, без виплати вихідної допомоги. Просить захистити її трудові права, змінити формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, стягнути на підставі ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, стягнути з 30 січня 2013 року по час винесення рішення у справі, середній заробіток за час невиплати вихідної допомоги, 766 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а на підставі ст. 237-1 КЗпП України ще 1500 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача, начальник юридичного відділу Розуменко І.Ю., позов в частині стягнення 766 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку визнав. Натомість проти зміни формулювання причин звільнення, стягнення 7668 грн вихідної допомоги, середнього заробітку за час невиплати вихідної допомоги, відшкодування 1500 грн. моральної шкоди заперечує, стверджуючи, що вимоги позивачки суперечать чинному законодавству.

Суд , заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, ввважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

У судовому засіданні достеменно встановлено і це зокрема стверджуєтся поясненнями сторін, копіями наказів, що ОСОБА_2 перебувала з Публічним акціонерним товариством "Конотопський арматурний завод" в трудових стосунках на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк, оскільки з 01 жовтня 2002 року працювала юрисконсультом, а з 17 грудня 2003 року на підставі наказу № 842-к від 17грудня 2003 року - начальником відділу кадрів.

21 січня 2013 року подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 31.01.2013 р. у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати. Наказом №06-к від 29.01.2013р. з 31.01.2013р. звільнена з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. (а.с.8-10,11,13,14)

Суд не може погодитись з доводами представник відповідача, що оскільки позивачка не зазначила в заяві про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України, то і звільненна за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки такі доводи не узгоджуються з правилом, яке закріплене у ч.3 ст.38 КЗпП України згідно з якою працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Чинне законодавство про працю не вимагає при розірванні трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника вказувати на підставі якої частини, статті КЗпП України необхідно розірвати трудовий договор.

Тим паче, що ОСОБА_2 вказала причину розірвання трудового договору "у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати", тобто така підстава розірвання трудового договору, передбачена ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Як вбачаєтся з пояснень сторін, витягу банківського рахунку з лютого 2012 року відповідачем порушуються строки виплати заробітної плати. (а.с.17-19)

Відтак у судовому засіданні достеменно встановлено, що відповідачем щодо ОСОБА_2 не виконувалось законодавство про працю, внаслідок несвоєчасного виплати заробітної плати, тобто порушувались вимоги ч.1 ст. 115 КЗпП України, згідно якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом ограном (а вразі відсутності таких органів-представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Оскільки у ч.3 ст.38 КЗпП України вживаються слова «не виконує законодавство про працю» і не зазначається про ступінь, характер, систематичність цього невиконання, істотність порушення прав працівника, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в цій частині, оскільки Кодекс законів про працю України і, зокрема, його ст. ст. 38, 44 відносяться до трудового законодавства, якого адміністрація товариства повинна дотримуватися, але не виконала цих вимог закону по відношенню до позивача.

В матеріалах справи є заява позивачки про звільнення з роботи з 31 січня 2013 року за власним бажанням у зв"язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати. Ця заява підлягала задоволенню. Всупереч цьому, наказ про звільнення був виданий на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, хоча заяви позивачки про це не було. Отже, формулювання причин звільнення, яке наведено у наказі №06-к, підлягає зміні, оскільки формулювання причин звільнення у даному випадку мають правові наслідки, які передбачені ст.44 КЗпП України, на користь позивачки підлягає стягненню тримісячна середня зарплата у сумі 7649 грн 80 коп (середньомісячна зарплата позивачки за два місяці до звільнення 2549 грн. 93 коп. х 3), а не в суммі 7668 грн. як просить ОСОБА_2

Підлягають задоволенню вимоги про стягнення 766 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки згідно ч. 1ст 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, а згідно ч. 1 ст. 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачаєтся з наявних матеріалів справи позивачка звільнена 31січня 2013 року, а розрахунок з нею проведений 06 лютого 2013року. Відтак на користь позивачки і необхідно стягнути 766 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку (середньоденний заробіток 127грн 80коп х 6 днів)(а.с.27)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що неправомірні дії адміністрації публічного акціонерного товариства призвели до моральних страждань позивачки.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, і виходить із принципів розумності, виваженості та справедливості. Тому, приймаючи до уваги зазначені обставини, вважає за необхідне вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивачки 300 грн.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки вихідної допомоги задоволенню не підлягають, оскільки Вихідна допомога не є заробітною платою, а є компенсацією. Діюче законодавство не передбачає обов'язку роботодавця виплатити вихідну допомогу працівнику саме в день звільнення працівника. Ці виплати можуть відбутися і в наступний час. Між сторонами виник спір з приводу наявності підстав для звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України і цей спір тільки зараз вирішується на користь позивачки. Окрім цього, способи захисту прав працівника при визнанні формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, зазначені у частинах 2, 3 ст.235 КЗпП України. Позивачка не надала суду доказів, які б свідчили про те, що вказане неправильне формулювання причин його звільнення перешкоджало його працевлаштуванню, а тому немає підстав стягувати на її користь середній заробіток ні на підставі ст.117, ні на підставі ч.ч.2, 3 ст.235 КЗпП України.

Згідно статуту Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод"я є юридичною особою. (а.с.45-67)

Отже позов пред"явлений до належної строни.

Водночас з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати по майновому і немайновому позову,у сумі 344 грн. 10 коп. (229 грн. 40 коп. + 114 грн. 70 коп.).

Керуючись ст. ст 38, 44, 115,116,117, 235 КЗпП України, ст. 10, 60, 81,84, 88, 212 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 згідно з наказом генерального директора Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" від 29 січня 2013 року № 06-к. Вважати ОСОБА_2 звільнену «за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням уповноваженим органом законодавства про працю». Зобов'язати Публічне акціонерне товариства "Конотопський арматурний завод" внести відповідні зміни в наказ від 29 січня 2013 року № 06-к.та в трудову книжку позивачки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" на користь ОСОБА_2 766 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 7649 грн 80 коп вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов"язкових платежів та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" 344 грн. 10 коп. судового збору в дохід держави. (Одержувач Державний бюджет Конотопського району. Код 37784555,банк одержувача: УДКСУ у Сумській області, МФО 837013, рахунок 31215206700141, призначення платежу: 22030001, код ЄДРПОУ: 26440771).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лебедько М. М.